Джерела

рикам факти, на яких базуються історичні знання. Основні типи історичних джерел:

1) речові джерела — пам'ятки матеріальної культури;

2) писемні джерела — матеріальні носії письмової інформа­ції, що безпосередньо відображають певні сторони діяльності людей;

3) етнографічні джерела — дані про культуру, звичаї, побут народів;

4) лінгвістичні джерела — дані з розвитку мови;

5) усні джерела — билини, думи, міфи, легенди.
Писемні джерела поділяють на оповідні (літописи, мемуари,

листи, щоденники, літературні твори) та актові (документи різних установ, офіційних осіб, договори, укази, накази, прото­коли, стенограми).

За радянських часів (1921 — 1991 pp.) історія світу розгля­далася з марксистських позицій — як процес розвитку п'яти соціально-економічних формацій: первіснообщинної, рабовласни­цької, феодальної, капіталістичної й комуністичної. Головними факторами розвитку вважалися матеріальне виробництво та класова боротьба.

Після проголошення незалежної України настав новий етап розвитку української історичної науки. Зникли упередженість і схематизм у дослідженнях, які були властиві попередній, то­талітарній добі. По-новому почала розглядатися загальна кон­цепція історії світу (не як боротьба двох політичних систем: капіталізму і соціалізму), об'єктивно оцінюватися діяльність багатьох визначних історичних діячів України.

Історію України ми поділяємо на такі основні періоди: