Основні етапи та методичні вказівки до виконання курсової роботи

Першим етапом написання курсової роботи є вибір теми, підбір бібліографічного матеріалу, складання попереднього плану роботи.

Тема роботи обирається студентом самостійно з тематики, розробленою та затвердженою кафедрою. Після визначення теми дослідження студент консультується з науковим керівником.

Ознайомлення з матеріалом, що стосується теми курсової роботи слід починати зі складання бібліографії – переліку основних джерел, в яких аналізуються аспекти обраної теми. Для складання бібліографії, підбору необхідних монографій, статей та доповідей на різноманітних конференціях необхідно використовувати систематичні і тематичні каталоги бібліотек. Список літератури повинен містити не менше 20 назв, серед яких бажаним було б використання іноземних джерел.

При опрацюванні основних джерел необхідно з’ясувати найбільш загальні положення, обраної для аналізу проблеми, після чого складається попередній план курсової роботи. Розроблений на цьому етапі план роботи є важливим показником вивчення студентом основної літератури, його вміння виділити суттєві характеристики проблеми та її структурні компоненти.

При опрацюванні літератури необхідно навчитися критично оцінювати її. Це стосується досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних учених. Слід давати обєктивну оцінку вивченим працям і науковим поглядам їхніх авторів, виробляти свою власну думку щодо них. Для правильної критичної оцінки джерел і літератури необхідне вміння орієнтуватися в загальному процесі економічного розвитку.

Важлива форма роботи над літературними джерелами – збір та обробка фактів і статистичних даних для подальших розрахунків, серед яких варто використовувати лише ті, що мають безпосереднє відношення до теми роботи. При цьому необхідно узагальнювати дані з різних джерел, співставляти їх, порівнювати та аналізувати. Відібраний статистичний матеріал групується в таблицях, що містять посилання на джерела інформації: відповідні монографії, статті, статистичні огляди та збірники, власні розрахунки автора тощо.

Для наочної ілюстрації викладеного в роботі матеріалу та демонстрації вміння автора структурувати обєкт дослідження, встановлювати взаємозвязки між окремими елементами досліджуваної системи бажано складати та використовувати графіки, діаграми та схеми.

Наступний етап полягає у складанні уточненого плану, який затверджується науковим керівником та є результатом вивчення студентом спеціальної літератури з теми дослідження та проведених розрахунків.

План – основа письмової наукової роботи і від правильного його складання повністю залежить структура, логіка викладу й зміст курсової роботи, взаємозвязок між її частинами. При складанні плану необхідно дотримуватись принципів системності, послідовності та наступності. Питання плану повинні складати єдину систему, в якій кожна наступна частина розкриває і доповнює попередню. Порушення послідовності викладу питань веде до відсутності логічного звязку між ними.

Назви розділів і параграфів повинні бути сформульованими чітко, ясно та зрозуміло і не повинні дублювати назву теми роботи. При складанні плану слід врахувати, що назва розділу, параграфу, повинна бути конкретнішою, а назва роботи ширшою. Власне, назви теми, розділу чи параграфу знаходяться в такому співвідношенні, як загальне, особливе й одиничне. Назви розділів і параграфів повинні не лише точно відтворювати зміст роботи, але й відображати розвиток процесу дослідження. Бажано, щоб дослідник використав ідентичний підхід, тобто, щоб кожний розділ мав однакову (чи хоча б приблизно однакову) кількість підрозділів чи параграфів. Не припустимо, щоб деякі розділи були розбиті на параграфи, а інші – ні.

Наприклад, при висвітлені проблеми „Математична модель формування оптимального портфеля на ринку цінних паперів України” можливий розширений план, який подано у Додатку.

До кожного зі структурованих елементів плану передбачаються відповідні вимоги.

Вступ розкриває сутність, стан розробки накової проблеми, її значущість, підстави та вихідні дані для дослідження теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження. Спочатку необхідно обгрунтувати актуальність обраної теми, що зумовлює необхідність і своєчасність вивчення проблеми, її теоретичне значення, рівень опрацювання в науці та вплив результатів дослідження на існуючі теоретичні положення в даній галузі. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Головне – вказати на сутність проблеми або наукового завдання.

Не менш важливим завданням курсової роботи є визначення обєкта й предмета дослідження. Тому треба визначити всю обєктивну сферу, що цікавить дослідника, і те, стосовно чого він збирається одержати нові знання. Обєктом називають певну широку дослідницьку галузь, а предметом – вужчу, тобто її частину. Також потрібно зазначити географічні межі дослідження – у рамках держави чи якогось регіону відбуваються досліджувані події.

Обрана для курсової роботи тема конкретизується в меті й завданнях. При формуванні мети дослідник зясовує, який результат бажає отримати, і яким цей результат має бути. Не слід формулювати мету такими словами, як „дослідження...”, „вивчення...”, тому, що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

У вступі потрібно також чітко визначити, які нові знання отримав дослідник і яке їх значення для науки та практики. Наукову новизну встановлять як нові теоретичні положення, так і рекомендації, які раніше не були відомі як науці, так і на практиці.

Вступ краще писати після того, як буде повністю написана основна частина. З метою зображення логічного переходу до основної частини у вступі необхідно визначити, які проблеми, підняті попередниками, були вирішені, а дослідження яких проблем викликає сумніви, у чому полягає суть нового звертання до даної теми.

Найважливіше місце займає основна частина курсової, де висвітлюються основні аспекти обраної теми. Вона складається з розділів і підрозділів. На прикінці кожного розділу рекомендується формулювати короткі висновки, стисло викладаючи наведені в розділі наукові й практичні результати.

Курсову, як іншу наукову роботу, потрібно писати поступово. Виклад повинен увесь час спиратися на фактичний матеріал, почерпнутий з джерел і науковоїлітератури.

У ході написання необхідно не тільки наводити цифрові дані, декламувати окремі положення, а й вносити в роботу дослідження, розкрити суть, передумови, причини економічних фактів, явищ, давати оцінку їх впливу на наступні етапи розвитку.

Цитати потрібно наводити лише тоді, коли вони достатньо аргументовані й переконливо підтверджують висловлену думку, або є вихідним пунктом для певних висновків чи критичних зауважень. При цьому потрібно вказувати автора цитати та джерело.

Використаний матеріал повинен бути обєктивним і аргументованим. Не можна перекручувати чужі думки, приписувати їх іншому і, тим більше, видавати за свої. Потрібно самостійно формулювати свої роздуми, уважно слідкувати за тим, щоб не було протиріч між окремими положеннями, фактичним і цифровим матеріалом, оцінками і висновками.

Варто акцентувати увагу на те, що побудова правильної відповіді вимагає чіткого дотримання причинно-наслідкових зв'язків. Обов'язкового опрацювання вимагають не тільки результати кількісного характеру, але і їх якісна складова. У відповіді необхідно вибудувати логічний ланцю­жок наступного характеру: причини, що викликали зміни, об'єкт (процес, підсистема) який характеризується зміна­ми, закономірності, що виявляються в процесі змін або обу­мовлюють зміни, результати змін, вплив отриманих резуль­татів на інші об'єкти (підсистеми).

Раціональним є проведення паралелей між досліджува­ними процесами і реальними аспектами вітчизняної еко­номіки. Не завжди одержувані результати (вихідні дані) будуть мати характер, що відповідає поточним реаліям економічного життя (сучасній нормативно-законодавчій базі, що відповідають значенням інфляції, процентної ставки, заробітної плати). Тому, за можливості, необхідно прогнозувати зміни в досліджуваній системі з урахуван­ням реальних показників.

Пошук доказів правильності міркувань у третій частині курсової роботи має базуватися на підборі переконливих ар­гументів. При цьому студент зобов'язаний навчитися вільно оперувати економічними категоріями і термінами, і саме з їхньою допомогою обґрунтовувати свої відповіді і висновки. Відповідно до закону достатньої підстави всяка щира думка підкріплюється іншими думками, істинність яких була до­ведена раніше. Таким чином, обґрунтування істинності якого-небудь судження (висновку) здійснюється за допомогою інших суджень. У курсовій роботі можна використовувати різні види доказів: доказ істинності і хибності (спростуван­ня), прямі аргументи і непрямі, залежно від основ доказу — теоретичні й емпіричні. У ряді випадків для більшої пере­конливості можна підтверджувати теоретичні положення статистичними і фактичними даними, але останні в жодному разі не повинні служити єдиною доказовою базою. Важливо підкреслити, що використання фактів і статисти­ки може слугувати лише ілюстрацією отриманих теоретич­ним шляхом висновків. При цьому посилання на джерела даних є обов'язковими.

Кожна думка повинна мати визначений стійкий зміст. Відповіді і висновки з питань курсової роботи не мають містити в собі невизначеності і розпливчастості. Неприпустима підміна різних понять (наприклад, ринковий попит і сукупний попит); при підготовці роботи варто орієнтуватися на розуміння зв'язку і співпідпорядкованості економічних категорій, чітке розмежування різних фак­торів і ознак.

В жодному разі не можна випустити з уваги системний характер розрахункових показників. Розуміння цього дозволить вибудувати чіткий логічний ланцюжок взаємозв'язку між ними й усвідомити місце кожного показника в цьому ланцюжку.

При формуванні висновків варто скласти підсумкову таблицю або побудувати графіки, що відображають отримані результати в порівнянні з розрахунковою частиною. Це дозволить у комплексній і ла­конічній формі відобразити виявлені залежності і тенденції.

Висновки й узагальнення, отримані в результаті виконан­ня прикладної частини мають особливо важливе значення, тому що саме вони виносяться на захист курсової роботи.

Текст рукопису, як відомо поділяється на абзаци, тобто частини, які розпочинаються з нового рядка. Критерієм такого поділу є зміст написаного, тобто кожний абзац містить самостійну думку, яку висловлено в декількох реченнях.

Працюючи над написанням курсової роботи, потрібно

· уникати повторень, не допускати при викладі переходу до нової думки, поки попередній вираз не закінчено;

· скорочувати завантажені підрядними і вставними словами речення;

· викладати думки чітко і стисло, уникати тавтології, повторення однакових слів.

Виклад тексту повинен бути неупередженим, навіть коли факти свідчать не на користь автора. Наукова чесність, бездоганна точність – обовязкові. Лише за тієї умови твір матиме науковий інтерес.

Посилання на літературу доцільно організувати у формі кінцевих зносок.

У курсовій роботі, як і в іншій науковій роботі, ціниться не кількість сторінок тексту, а послідовність, логічність і аргументація викладу, чітка й продумана структура матеріалу, повнота висвітлення обраної теми. Стиль викладу має бути не оповідальним, а доказовим. Робота викликає інтерес, коли автор роздумує, полемізує. Такий стиль викладу сприяє формуванню навичок дослідницької роботи.

У відповідності з календарним планом та результатами виконаних розрахунків студент подає для рецензування науковому керівнику перший варіант роботи. Після врахування зауважень керівника оформляється остаточний варіант плану та тексту курсової роботи.

Належним чином оформлену курсову роботу слід подати на кафедру за два тижні до захисту роботи. Курсова робота рецензується науковим керівником і разом з письмовою рецензією повертається студенту. В рецензії зясовується:

· зміст та повнота розкриття досліджуваної проблеми;

· відповідність змісту роботи плану;

· ступінь вирішення завдань та досягнення мети дослідження;

· застосування підходів наукового дослідження;

· доведеність основних положень роботи, їх достовірність, узгодженість з розрахунками, статистичними даними тощо.

В кінці рецензії науковий керівник дає попередню оцінку виконаної курсової роботи та вирішує питання про її допуск до захисту. Курсова робота, що одержала позитивну рецензію, допускається до захисту. У випадку незадовільної оцінки роботу слід доопрацювати або переробити у відповідності із зауваженнями рецензента і повторно подати на розгляд у зазначений рецензентом термін.