В) забезпечення питних потреб населення

г) правовий статус суб’єктів водокористування.

2. Охорона вод:

а) поняття та загальна характеристика заходів по охороні вод;

б) водоохоронні зони.

Опорні поняття теми: Води як об’єкти правового регулювання використання, відтворення та охорони. Загальна характеристика водного фонду України. Поняття, ознаки та види водних правовідносин. Суб’єкти й об’єкти водних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення водних правовідносин. Поняття, ознаки та види права власності на водні ресурси. Суб’єкти й об’єкти права власності на водні ресурси. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на водні ресурси. Поняття, ознаки та види права водокористування. Суб’єкти й об’єкти права водокористування. Підстави виникнення, зміни та припинення права водокористування. Особливості спеціального права користування водними об’єктами для потреб окремих галузей національної економіки. Особливості застосування спеціальних законодавчих вимог до використання водних ресурсів. Управління в галузі використання, відтворення й охорони вод. Зміст правової охорони водних ресурсів. Відповідальність за порушення законодавства щодо використання, відтворення й охорони вод.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. Особливу увагу слід приділити аналізу норм далі ВК України.

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: відповідно до ст. 1 ВК України, води – це всі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. Води є рухомим природним ресурсом, на відміну від водного простору і водних об’єктів, які є нерухомістю. Води, що вилучені з природного середовища (вода в крані, у відрі тощо) не є природними об’єктами природоресурсного права, а стають об’єктами цивільних правовідносин. Водні ресурси – обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об’єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Відповідно до статті 3 ВК України водний фонд України - це усі придатні для використання запаси поверхневих, підземних вод та джерел, внутрішні морські води та територіальне море.

Використання вод в Україні здійснюється у порядку загального та спеціального водокористування. Загальне використання водних ресурсів характеризується незначним навантаженням на екосистему: забір води здійснюється без спеціальних технічних пристроїв, а забруднюючі речовини у водні об’єкти не скидаються. Прикладами загального використання водних ресурсів є купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій сільськогосподарських тварин тощо. До спеціального використання водних ресурсів належать забір води із застосуванням спеціальних технічних пристроїв і скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти. На такі види використання водних ресурсів необхідно оформити відповідний дозвіл і сплатити відповідний збір.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Правова охорона вод - сукупність правових засобів, спрямованих на збереження, відтворення та відновлення природних запасів води (водних об'єктів). Слід звернути увагу і на особливості застосування спеціальних законодавчих вимог до використання природних ресурсів, зокрема на стандартизацію і нормування в галузі використання вод та відтворення водних ресурсів, основні організаційно-правові засоби забезпечення раціонального використання й охорону вод (планування, контроль, державний моніторинг вод, державний водний кадастр тощо).

Водоохоронна зона - це природоохоронна територія господарської діяльності, яка створюється вздовж (навколо) водних об’єктів з метою попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку що регулюється (прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги, зони санітарної охорони).

Завдання для самостійної роботи:

1.Охарактерезуйте поняття та завдання моніторингу вод.

2.Охарактерезуйте здійснення державного контролю за дотриманням водного законодавства.

3. Охарактеризуйте етапи проведення державної екологічної експертизи.

4. Охарактеризуйте етапи проведення громадської екологічної експертизи.

5. Охарактеризуйте правову силу висновків екологічної експертизи.

ТЕМА 8: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ І КОНТИНЕНТАЛЬНОГО ШЕЛЬФУ УКРАЇНИ

Питання

1. Правовий режим виключної (морської) економічної зони

2. Використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.

3. Відповідальність за порушення правового режиму виключної (морської) економічної зони.

Опорні поняття теми:виключна морська економічна зона, територіальне море, міжнародне морське право, континентальний шельф, морська миля.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. У ході вивчення цієї теми рекомендується робити наголос на вивченні Закону України «Про виключну морську економічну зону» та Конвенції ООН з морського права.

Виключна морська економічна зона – це район моря, що розташований за межами територіального моря (12 морських міль) і прилягає до нього. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря.

При вивченні цієї теми слід звернути увагу, на те, що до джерел які регулюють правовий режим використання природних ресурсів морської економічної зони слід віднести міжнародні договори ратифіковані Верховною радою України (Конвенція ООН з морського права, Конвенція про захист Чорного моря від забруднення тощо).

Континентальний шельф – прибережної держави включає морське дно і надра підвідних районів, що простягаються за межі його територіального моря на всьому протязі природного проводження його сухопутної території до зовнішньої межі підводного краю материка чи на відстань 200 морських міль (міжнародна морська миля дорівнює приблизно 1 852 м.) від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря коли зовнішня межа підводного краю материка не простягається на таку відстань.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра.

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте правові засоби охорони виключної (морської) економічної зони.

ТЕМА: 9