Оформлення

Пояснювальна записка повинна надавати повне уявлення з розробленого технологічного процесу ремонту деталі і спроектованого пристрою.

В записці необхідно обґрунтувати вибір прийнятих рішень по всіх питаннях завдання на проектування. Для своєчасного виконання проекту записку необхідно складати паралельно з розробкою графічної частини.

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів,вміщує весь текстовий та розрахунковий матеріал курсового проекту. Подається технічною мовою,чітко, грамотно, без виправлень та оформлюється згі­д­но з діючими стандартами та нормативно-технічними документами. Графічна інформація має подаватись у вигляді ілюстрацій (схеми, рисунки, графіки, діаграми тощо). Цифрова – у вигляді таблиць.

Зразок оформлення аркушів ПЗ показаний у додатку Б.

Пояснювальна записка курсового проекту, з врахуванням вимог до нормативно-технічних документів, має подаватись на одній стороні аркушів паперу формату А4 з рамками основного напису (ГОСТ 2.104-68). Після завдання на проектування, на третьому аркуші пояснювальної записки (відомість КП) використовується основний напис висотою 40 мм (додаток А, форма 1). Для всіх наступних сторінок використовується основний напис висотою 15 мм (додаток А, форма 2).

Текст ПЗ по­ді­ля­єть­ся на роз­ді­ли, під­роз­ді­ли, пункти і підпункти, які є структурними елементами ПЗ.

Розділ – головна ступінь поділу тексту, позначена номером і є заголовком.

Підрозділ – частина розділу, позначена номером і є заголовком.

Пункт – частина розділу чи підрозділу, позначена номером і може бути заголовком.

Підпункт – частина пункту, позначена номером і може бути заголовком.

Заголовки структурних елементів необхідно нумерувати тільки арабськими числами.

Ко­ж­ний роз­діл рекомендується по­чи­на­ти з но­вої сто­рі­н­ки, а під­роз­діл, пункт і підпункт за­пи­су­ва­ти на тій же сто­рі­н­ці.

Роз­ді­ли по­ви­нні ма­ти по­ряд­ко­ві но­ме­ри в межах всього документа, по­зна­че­ні араб­сь­ки­ми ци­ф­ра­ми (1, 2, і т.д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т.д. за формою (2, 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.2.1 і т.д.).

На­ймену­ван­ня роз­ді­лів, під­роз­ді­лів, пунктів і підпунктів записуються ма­ли­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої) з абзацу без підкреслювання. Кра­п­ка пі­с­ля на­зви роз­ді­лу, під­роз­ді­лу, пункту і підпункту не ста­ви­ть­ся. Переноси слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою.

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту.

Від­стань між на­зва­ми роз­ді­лів, під­роз­ді­лів, пунктів і підпунктів – 10…15 мм або півтора інтервалу, а між на­зва­ми і на­сту­п­ним те­к­с­том – 15…20 мм або два інтервали.

­Від­стань від ра­м­ки до меж те­к­с­ту ре­ко­ме­н­ду­єть­ся за­ли­ша­ти: зліва і справа – не ме­н­ше 3 мм, від вер­х­ньо­го чи ни­ж­ньо­го ря­д­ка те­к­с­ту до вер­х­ньої чи ни­ж­ньої ра­м­ки – не ме­н­ше 10 мм. Ве­ли­чи­на аб­за­цу – п’ять знаків (15…17 мм).

По­ми­л­ки, опи­с­ки, які ви­яви­лись при ви­ко­нан­ні ПЗ, до­пу­с­ка­єть­ся ви­пра­в­ля­ти аку­ра­т­ною під­чи­с­т­кою, бі­лою фа­р­бою й на­не­сен­ням на то­му ж мі­с­ці ви­пра­в­ле­но­го те­к­с­ту.

Нумерація сторінок ПЗ приводиться у відповідній графі основного напису, починаючи з аркуша, наступного за завданням на проектування (відомість курсового проекту). Титульний аркуш і завдання на проектування не нумеруються і в загальну нумерацію не включаються.

На ко­ж­но­му ар­ку­ші ПЗ вка­зу­єть­ся код шифру проекту за зра­з­ком (див. до­да­ток В).

Вимоги до оформлення текстової частини. При оформленні текстової частини пояснювальної записки необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 2.105-95.

Текст ПЗ виконується одним із застосовуваних друкувальних чи графічних пристроїв виведення ЕОМ з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм, (кегль № 14), через один інтервал (допускається півтора інтервалу) (ГОСТ 2.004-88).

Допускається оформлювати текст машинописним (друкарським) чітким шрифтом (1,5-2 інтервали) або рукописним основним креслярським шрифтом (ГОСТ 2.304-81) чо­р­ною ту­ш­шю, чо­р­ни­ла­ми чи па­с­тою з висотою букв та цифр не менше 2,5 мм.

При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:

Ø текст необхідно викладати обґрунтовано в лаконічному технічному стилі;

Ø умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати встановленим стандартам. Перед буквеним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення (припуск на обробку z, трудомісткість t);

Ø числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (потужність – 2 кВт, збільшити в чотири рази);

Ø позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск (100 Вт, 150 люд-год.);

Ø якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (1,5; 1,75; 2 мм);

Ø позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм;

Ø буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);

Ø порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (2-й раз, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);

Ø скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в ГОСТ 2.316-68, а також скорочень, які прийняті для надписів на виробі (в тексті вони повинні бути виділені великими літерами: ON, OFF), а якщо надпис складається з цифр або знаків, то в лапках. Лапками також виділяють найменування команд, режимів, сигналів (" Запуск "). Як­що в ПЗ при­йн­я­та си­с­те­ма ско­ро­чень, то во­ни по­ви­нні бу­ти ви­не­се­ні в пе­ре­лік ско­ро­чень.

При написанні тексту не дозволяється:

Ø допускати професійних або місцевих слів і виразів (техніцизмів);

Ø після назви місяця писати слово " місяць " (не " в травні місяці ", а " в травні");

Ø використовувати вирази: " цього року ", " минулого року ", слід писати конкретну дату " в червні 2007 року ";

Ø використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: " кілька кілограмів " (за винятком оформлення таблиць і формул);

Ø з'єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (не " припуск = 0,25 мм ", а " припуск дорівнює 0,25 мм ", не " температура дорівнює - 5 ºС ", а " температура дорівнює мінус 5 ºС ");

Ø використовувати математичні знаки <, >, 0, №, %, sin, cos, tg, log та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами " нуль ", " номер ", " логарифм " і т.д.;

Ø використовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, СНіП, СТП) без реєстраційного номера.

Оформлення формул. Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом зверху і знизу пропускають один рядок.

Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу із слова "де" і без будь-якого знака після нього.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю вимірювання беруть в круглі дужки.

Наприклад. Річний обсяг ремонтних робіт – Т_р, який необхідно виконати робітникам визначається за формулою:

де t_сум – сумарна трудомісткість всіх видів робіт, люд-год.;

K_р – коефіцієнт ремонту;

N₁ – річна виробнича програма деталей, що відновлюються, шт.

При необхідності відображення одиниці вимірювання результату безпосередньо у формулі її беруть в квадратні дужки.

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “×”.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: “… в формулі (3.2) ”; “ ... в формулах (2.3, …, 2.6) ”.

Оформлення ілюстрацій. Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною тушшю, простим олівцем середньої твердості та комп’ютерною графікою.

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.

На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: "...показано на рисунку 3.1." або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом "дивись" відповідно в дужках (див. рисунок 1.3).

Наведена форма запису (Рисунок …) відповідає вимогам ГОСТ 2.105-95 і допускає скорочення, тобто замість " Рисунок …" – "Рис …".

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок. Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою:

Рисунок 3.5 – Найменування рисунка

Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування.

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а) – найменування першої частини; б) – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки:

Рисунок 3.2 – Структурна схема (а) і кінематична схема (б)

електромеханічного підіймача

Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають "Рисунок 3.2" (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації. Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі. Якщо ілюстраціями є фотографії, то останні повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу і позначені як рисунки.

Оформлення таблиць. Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова " Таблиця ". Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа. ГОСТ 2.105-95 та ДСТУ 3008-95 пропонують такий запис таблиці:

Таблиця 3.1 – Найменування таблиці

На всі таблиці мають бути посилання за формою: " наведено в таблиці 3.1 "; "... в таблицях 3.1 – 3.5 " або в дужках по тексту (таблиця 2.3). Посилання на раніше наведену таблицю дають з скороченим словом " дивись " (див. таблицю 2.1) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу " № п/п " в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках або, іншими словами, може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть " Продовження таблиці 4.2 " без крапки в кінці.

Структура ПЗ та її орієнтовний об’єм приведені в таблиці 1.1.Продовження таблиці 1.1

Таблиця 1.1– Структура пояснювальної записки

Елементи пояснювальної записки	Об’єм, с.
1	2
Титульна сторінка
Завдання на проектування
Відомість курсового проекту
Зміст
Перелік скорочень	1 – 2
Анотація
Вступ
1 Вихідні матеріали для проектування	3 – 4
1.1 Ремонтне креслення деталі	1 – 2
1.2 Карта технічних вимог дефектування деталі
1.3 Технічна характеристика деталі
2 Технологічний розділ	13 – 22
2.1 Способи усунення заданих дефектів	1 – 2
2.2 Вибір раціональних способів усунення заданих дефектів	0,5 – 1
2.3 Складання маршрутної технології усунення заданих дефектів	0,5 – 1
2.4 Розробка кожної операції маршрутної технології	2 – 4
2.5 Розрахунок та вибір технологічного обладнання	3 – 5
2.5.1 Визначення річного об’єму ремонтних робіт	1 – 2
2.5.2 Визначення кількості технологічного обладнання та оснастки
2.5.3 Відомість технологічного обладнання	1 – 2
2.6 Розробка технологічного процесу на основні операції	5 – 8
2.6.1 Визначення розміру партії деталей
2.6.2 Вибір припусків на обробку	1 – 2
2.6.3 Визначення технічних норм часу на основні операції	2 – 3
2.7 Оформлення технологічної документації
2.7.1 Маршрутно-операційна карта	0,5
2.7.2 Карти ескізів	0,5
3 Конструкторський розділ	2 – 4
3.1 Призначення, опис будови та принципу роботи стенду (пристрою, пристосування)	1 – 2
3.2 Розрахунок елементів конструкції на міцність	1 – 2
4 Техніка безпеки при виконанні відновлювальних робіт	2 – 4
Висновок

Продовження таблиці 1.1

1	2
Література
Додатки	2 – 4

Розділи (з першого по четвертий) складають основну частину ПЗ.

Зміст, Вступ, Перелік скорочень, Висновок, Література є загальними елементами записки, тому їх назви одночасно служать заголовками. Кожен з цих елементів пишеться з нової сторінки. Заголовок не нумерується і записується великими літерами симетрично тексту.

Титульна сторінка і завдання на проектування оформляються на стандартних бланках які видаються керівником проекту.

Відомість курсового проекту оформлюється за зразком (див. Додаток А, форма 1), розміри відомості КП показані у додатку А, формі 3.

В зміст виносяться назви всіх елементів пояснювальної записки, назви розділів і підрозділів з їх нумерацією.

Перелік скорочень складається в алфавітному порядку й повинен містити в собі тільки ті скорочення, які згадуються в тексті записки більше трьох раз.

Анотація містить коротку, стислу характеристику змісту курсового проекту. В анотації зазначається сутність курсового проектування та вказується з яких основних частин складається курсовий проект.

У вступі необхідно виразити:

Ø загальний стан автомобільного транспорту, як зв'язної ланки між різними галузями народного господарства;

Ø технічне та економічне становище бази ремонтного виробництва;

Ø основні напрямки покращення і розвитку системи ремонту автомобілів;

Ø основні задачі і мету даного курсового проекту.

Для написання цього розділу використовуються матеріали журналів автомобільної галузі, наприклад, "Автомобільний транспорт", "Автомайстерня" та інші за останні роки. Майже в кожному номері є стаття, в якій розкриваються питання організації, технології, оснастки авторемонтного виробництва.

Почитавши ці статті відповідно до задачі курсового проекту, необхідно вибрати з них найбільш важливі і сучасні питання і на їх базі написати вступ у відповідному обсязі.

Основна частина ПЗ складається з чотирьох розділів, детальне описання яких приведене нижче.

Висновок єпідсумковим етапом проектування і повинен містити в собі:

Ø короткий, техніко-економічний аналіз проведених розрахунків;

Ø аналіз розробленого технологічного процесу ремонту деталі з показом основних переваг відновлення;

Ø рекомендації по використанню результатів даної роботи в автомобілеремонтному господарстві.

Список літератури містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті (допускається форма запису в алфавітному порядку). Форма запису джерела повинна відповідати ГОСТ 7.1-84 або ДСТУ 3582-97. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.

Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці.

В записі назви дже­­­рела повинні бути:

Ø прізвище та ініціали автора;

Ø назва книги;

Ø кількість томів;

Ø порядковий номер видання;

Ø місце видання;

Ø назва видавництва;

Ø рік видання;

Ø кількість сторінок.

Між елементами витримуються розділові знаки. Наприклад:

1. Васильєв Б.С., Долгополов Б.П., Доценко Г.Н. и др.; Ремонт дорожных машин, автомобилей и тракторов. – М.: Мастерство, 2001. – 512с.

2. Автомобильный справочник BOSCH: Пер. с англ. – М.: ЗАО КЖИ "За рулем", 2002. – 896 с.

3. ДСТУ 3649-97.Средства транспортные дорожные. Эксплуатаци­онные требования безопасности к техническому состоянию и мето­ды контроля. – К.: Госстандарт Украины, 1998. – 17 с.

В додатки виноситься ілюстративний матері­­­ал, таблиці чи текст допоміжного характеру.

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “ Додаток ” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то їх продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису – заголовок записують у відповідній графі.

Додаток А – Зразки основних написів

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: " Рисунок Б.3 – Найменування рисунка"; "Таблиця В.5 – Найменування таблиці" і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

“ ... наведено в додатку А ”, „ ... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л).

В обов’язкові додатки виноситься маршрутно-операційна карта та специфікація складального креслення (виду загального) пристрою (стенду, пристосування), розробленого в конструкторському розділі.

Після додатків в ПЗ підшивається два чистих листа формату А4.

Остаточно оформлену записку підписує на титульному листі студент і після відповідної перевірки - керівник проекту.