Основні напрямки сучасної світової філософії

1) ірраціоналістично-песимістичний напрямок (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, А.Бергсон);

2) позитивізм і неопозитивізм (О.Конт, Д.Мілль, Г. Спенсер);

3) екзистенціоналізм (К’єркегор, М. Хайдеггер, К.Ясперс);

4) психоаналіз і неофрейдизм (З.Фрейд, Е.Фромм);

5) неотомізм (Е.Жільсон, Е. Корет);

6) структуралізм (К.Леві-Стросс, М. Фуко);

7) герменевтика (Г.Гадамер, А. Апель);

8) феноменологія (Е. Гуссерль).

Ірраціонально-песимістичний напрямок отримав поширення у ХХ ст. у зв’язку зі зростанням у суспільстві впливу волюнтаризму та песимістичного погляду на досягнення суспільства.

Екзистенціоналізм - філософія існування, ірраціоналістична філософія, виникла у ХХ ст., як спроба створення нового світогляду.

Представники:	Німеччина- М. Хайдеггер, К Ясперс; Франція - Г. Марсель, Ж.Сатр, А. Камю; Італія - Н. Аббаньяно; Данія - С. К’єркегор;
Напрямки:	-релігійний (Г.Марсель, М.Бердяєв, К.Ясперс, К’єркегор) -атеїстичний (Ж.Сатр, А.Камю, С. Бовуар)

Предметом філософії визнається буття, тому філософи повинні шукати ненаукові, ірраціоналістичні шляхи для просування в буття. Найбільш знайомий способ буття – наше власне існування. Від усіх речей людина відрізняється тільки тим, що може сказати «Я є».

Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами

- існування індивіда і його кінцевість;

- занурення в «ніщо»;

- припинення існування і смерть;

- переживання усіх способів існування;

- вічний жах перед смертю.

Позитивізм – філософський напрямок, який виник у ХІХ ст., який за основу обрав єдине джерело істинного, дійсного знання – це конкретні (емпіричні) науки. Засновники - французькі філософи К. Сен-Сімон і О. Конт. Позитивісти відкидали пізнавальну цінність філософських досліджень, абстракцію як засіб отримання знань. Позитивізм намагався довести, що усі проблеми, поняття і положення попередньої філософії (про буття, сутності, причини та ін.), які мають велику міру абстрактності, не можуть бути вирішені і перевірені за допомогою досвіду, а значить, вони хибні і позбавлені смислу. Намагання створити нову «позитивну» філософію за зразком емпіричних наук, перетворило позитивне знання у різновид суб’єктивного ідеалізму.

Неопозитивізм – представники англійський філософ, австрійський філософ Б. Рассел, Л. Вітгенштейн ті ін.