А) Наявність трьох зон пошкодження

Для всіх видів ран характерна наявність двох зон пошкодження: ране­вого каналу і травматичного некрозу. Спостереження за вогнепальними ранами вже незабаром після введення в практику вогнепальної зброї виявило, що вони відрізняються більшим тягарем течії і гояться набагато гірше, ніж рани, нанесені холодною зброєю. Ще Н. І. Пірогову було ясне, що тягар вогнепальної рани визначається боль­шим об'ємом механічного пошкодження тканин в колі ранево­го каналу. Проте механізм цього пошкодження був уточнений лише впродовж останніх десятиліть, коли на підставі сучасної

техніка, експериментів з використанням надшвидкісної киносъем­ки була створена ціла наука про механізм пошкодження тканин в огне­стрельной рані — ранева балістика.

Основною відмінністю вогнепального поранення є висока ско­рость ранячого предмету (куля, снаряд, осколок). Відомо, що энер­гия всякого вільно рухомого тіла (кулі) рівна mV2/2. При огне­стрельном пораненні, якщо снаряд зупиняється в тканинах, то вся енергія або її частина, якщо продовжується політ (mV12/2 - mV22/2), передається тка­ням, витрачаючись на їх руйнування. Враховуючи високу швидкість кулі (снаряда), пошкодження тканин також дуже велике.

Загострені кулі легше проходять через тканини, а якщо куля втрачає стабільність, починаючи «перекидатися», то віддає тканинам максимум энер­гии. На цьому заснована дія сучасних куль, що відрізняються ма­лой масою, а отже, схильних втрачати стабільність при великій початковій швидкості (кулі із зміщеним центром тяжіння).

При проникненні снаряда в тканині створюється ділянка повышенно­го тиску, в якому відбувається стискування тканин, распространяющее­ся в сторони від снаряда у вигляді ударної хвилі. Виникає феномен «боко­вого удару», унаслідок чого в тканинах утворюється тимчасова порожнина, яка як би пульсує, і тканини з великою швидкістю стискуються, розшаровуються, взаємно зміщуються. Тиск усередині порожнини може досягати 1000 атм., а навантаження на стінки пульсуючої порожнини — 120 кг/см2.

Подібний механізм дії на тканині наводить до розвитку не два, а трьох зон пошкодження, що було відмічене Борстом ще в 1917 р.

У сучасній хірургії виділяють три наступні зони повреж­дения: