Речі та предмети в художньому світі

Відображення дійсності саме по собі передбачає наявність у внутрішньому світі художнього твору предметності – тих видимих матеріальних речей, які відібрані письменником з навколишньої дійсності і включені в “другу реальність”, якою і є внутрішній світ літературного твору. Таким чином відбувається “ізоляція частини дійсності” (М. Бахтін), перетворення її у складову утворюваного художнього світу твору. Сам вибір предмету і включення його в художній світ твору є прийомом. Як складова художнього світу твору предмет виконує свою функцію – “працює” на “кінцевий результат”. Функціональність художніх предметів, які є складовими художнього світу, багато в чому визначаються жанровими особливостями твору. Зрозуміло, що у великому за розмірами епічному полотні предметів є багато, і більшість з них виконує функцію мінімальної значущості – вони є необхідними для виконання міметичних завдань. Функціональність предметів інтенсифікується при зменшенні обсягу жанрової форми. Це стає очевидним, якщо, наприклад, співставити художню енергетичність предметів у романі та, скажімо, у новелі. Власне у новелах різко збільшується кількість предметів, у яких підвищена виражальність і які набувають статусу художньої деталі.Через те, що зображені предмети виконують важливу художньогенеруючу функцію, їх ще можна називати художніми предметами. Парадоксальність ситуац ії полягає в тому, що проблема художньої предметності недостатньо автономізована, а значить, і не вивчена. Її важливість підтверджується бодай тим, що більшість теоретиків, які намагалися змоделювати будову літературного твору, як правило, на один із перших планів ставили предметний ряд. Найвиразніше про це сказано у Романа Інгардена, який після мовних планів (шарів) виділяв “план схематичних образів, через які виявляються різні предмети”, а також “план предметів, що представлені через чисто інтенційні стани речей”. Про “рівень предметності”, “план предметів”, “предметний ряд” і т.п. йдеться майже у всіх теоретичних міркуваннях, що стосуються структури літературного твору. Проте, повторюємо, це лише вказує на проблему художньої предметності і заохочує до її виділення з посеред інших проблем теорії літературного твору.