Україна в міжнародних кредитних відносинах

Важливу роль у формуванні української економіки відіграло співробітництво зі світовими фінансовими організаціями, які не лише позичали гроші, але й формували інвестиційний клімат країни. З другої половини 1994 р. розпочалася активна співпраця з МВФ. Початкова квота України в цій організації була другою за розміром (після Росії) і становила 665,0 млн. СДР. У відповідності з переглядом квот у 1990—1992 рр. її розміри були збільшені до 997,3 млн. СДР, а протягом 1998-1999 рр. - ще на 37,5% до 1372,0 млн. СДР. Членство у МВФ надало Україні можливість користуватися кредитами для фінансової підтримки економічних реформ і покриття дефіциту платіжного балансу. Перший кредит у розмірі 371 млн. дол. США було надано 26 жовтня 1994 р. як перший транш механізму фінансування системних перетворень. Другий транш — 7 квітня 1995 р. у розмірі 1960 млн. дол. США. Чергові резервні кредити «стенд-бай» було надано 10 травня 1996 р. (877 млн. дол. США) і 25 серпня 1997 р. (542 млн. дол. США). Останній транш (2200 млн. дол. США) у рамках механізму розширеного фінансування було надано 4 вересня 1998 року. В обмін на надані кредити МВФ вимагав жорсткої макроекономічної та фінансової дисципліни. Поступово відносини України з МВФ охолоджувались, оскільки останнього не влаштовували темпи структурної перебудови країни. У зв´язку з цим перевід чергових траншів постійно відкладається. Наприклад, у 2003 р. головною причиною перенесення підписання угоди про черговий транш «стенд-бай» експерти МВФ називають відсутність позитивних зрушень у виплаті та адмініструванні ПДВ.

Світовий банк працює в Україні з 1992 р. За цей період було надано 27 кредитів і 4 гранти за програмою Глобального економічного розвитку на загальну суму 3,5 млрд. дол. США, а також проведено одну гарантійну операцію на суму 100 млн. дол. США. Спочатку в стосунках СБ та України був період невиправдного оптимізму, потім — деякого непорозуміння з обох сторін (в Україні вважали, що реформи йдуть надто важко, у СБ — що Україна реформується недостатньо швидко). Проте в останні роки налагодилася досить плідна співпраця: якщо раніше виконання Україною умов проектів оцінювалось експертами СБ у 40%, то тепер — у 95%, і стратегія співпраці розробляється вже не на три-, а на чотирирічний період. СБ розпочав підготовку нової Стратегії допомоги Україні на 2004—2007 рр.; за останні два роки було досягнуто прогрес на шляху виконання умов Програмної системної позики (ПСП). Першу ПСП у 250 млн. дол. США затверджено у вересні 2001 р. і оперативно реалізовано, наступний кредит було надано через два роки - у липні 2003 року. Проекти СБ в Україні мають високу віддачу, гарантоване повернення платежів і невеликий (2—3 роки) термін окупності. Але, оскільки СБ не є комерційною організацією, то він не може надавати кредити понад передбаченої в угоді суми, хоча іноді йде на поступки для країн, що швидко розвиваються. Тому у разі необхідності Україна може звернутися до СБ із проханням підняти кредитну планку до 3-4 млрд. дол.

Упродовж десяти років діяльності ЄБРР в Україні ним було надано коштів на загальну суму близько 1,3 млрд. евро, велика частина яких - проекти для приватного сектора. За цей період практично всі кредити ЄБРР було ефективно використано, оскільки для кожного проекту, незалежно від того, де він реалізовується - у державному чи приватному секторі - розробляється унікальна фінансова модель і здійснюється регулярний моніторинг використання наданих коштів. На сучасному етапі ЄБРР планує реалізувати низку інфраструктурних проектів у державному секторі. Наприклад, впровадження швидкісного руху поїздів на залізницях України (120 млн. дол. США), що передбачає реконструкцію Бескидського тунелю; планується підписання другого автодорожнього проекту та проекту реконструкції порту Іллічівськ. Найактивніше ЄБРР працює в секторі переробки сільгосппродуктів та у фінансовому секторі. ЄБРР планує й надалі нарощувати обсяги інвестицій в Україну, але інтенсивність цього процесу безпосередньо залежатиме від поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Крім кредитів міжнародних фінансових організацій основними інструментами залучення зовнішніх ресурсів стали також емісії українських єврооблігацій і облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які активно купувались нерезидентами. Непродумана державна політика і валютно-фінансова криза 1998 рр. викликали труднощі у сплаті завеликих відсотків, що розвалило ринок ОВДП. Протягом 2000-2001 рр. Україна була змушена провести реструктуризацію зовнішнього боргу перед комерційними кредиторами, в процесі якої 99,9% зовнішніх комерційних боргів замінили єврооблігаціями на суму 1133,331 млн. дол. США. Реструктуризація боргу перед країнами - членами Паризького клубу кредиторів обсягом 580 млн. дол. США на 12 років із трирічним пільговим періодом і погашенням 18 рівними частинами була завершена тільки влітку 2002 року.