Економічна думка в Росії у ХІХ ст

На розвитку російської суспільної, у тому числі економічної думки ХIX ст. позначились особливості економічного розвитку країни. Якщо на Заході економічна думка вирішувала проблеми капіталізму як реально існуючого способу виробництва, то прогресивна думка Росії в тривалій боротьби розробляла проблему переходу від феодалізму до капіталізму, проблему ліквідації кріпацтва. Під назвою декабристів в історію увійшли дворянські революціонери, які очолили визвольний рух в Росії в першій чверті ХІХ ст.Кульмінаційним пунктом руху було повстання 14 грудня 1825 року.

Декабристи виступили в умовах панування в країні самовладдя і сваволі царизму. Їх політична програма передбачала знищення самодержавства. Майбутнє Росії вони пов’язували або з республіканським устроєм (П. Пестель, С. Муравйов - Апостол, К. Рилєєв), або з встановленням конституційної монархії (М. Тургенєв, М. Муравйов). Центральним питанням в їх соціально-економічній програмі було знищення кріпацтва. В його вирішенні намітились дві тенденції, які знайшли своє відображення в аграрних проектах, розроблених, з одного боку, П. Пестелем в “Русской правде “ і, з другого, в проекті М. Тургенєва і М. Муравйова.
Криза системи кріпацтва спричинила значне піднесення суспільної думки в усіх її проявах, появу нових її напрямів. Це піднесення було зумовлене цілим рядом передумов. Перш за все суспільно-економічний етап Росії вимагав вирішення назрілих, гострих соціально-економічних проблем, пов’язаних з подальшим розвитком країни. Це послужило активізуючим фактором у піднесенні суспільної думки.
Напрями суспільно-економічної думки, які проявились і склались за цих умов, були безпосереднім чином пов’язані з вирішенням проблеми кріпацтва. До вирішення цієї проблеми по-різному підходили дворяни-кріпосники (Д. Шелехов, А. Бутовський, Є. Ладижинський, др.) - вони за допомогою політекономії сподівалися здійснити вихід з кризи, пристосувавши кріпацьке господарство до умов товарного виробництва. Дворяни-ліберали (А. Заблоцький-Десятовський, К. Веселовський, Б. Чичерін, К. Кавелін, І. Горлов) розглядали кріпацтво як гальмо суспільного розвитку. Був сформований демократичний напрям у критиці кріпацтва. Ідеологами селянства виступали революційні демократи, які розробили дійсно антикріпосницьку програму. Це В. Бєлінський, М. Буташевич-Петрашевський, О. Герцен (1812-1870), М.Огарьов (1813-1877), М.Чернишевський (1828-1889).

В економічній думці Росії другої половини ХІХ ст. пануючим напрямом було народництво. В теоретичному відношенні народництво являло собою різновид утопічного соціалізму, властивого країнам з відсталим рівнем економічного розвитку, переважанням сільського господарства і дрібних виробників. Суть народництва полягала в представництві інтересів виробників з точки зору дрібного виробника, дрібного буржуа. В народництві були виділені дві тенденції - революційна і ліберальна.

Розвиток буржуазної політекономії в пореформеній Росії мав певні особливості, зумовлені капіталістичним розвитком країни.Значне місце в буржуазній політекономії Росії посідали аграрні питання і, зокрема, проблема общини, що не було характерним для Західної Європи.

В кінці ХІХ і на початку ХХ ст. у буржуазній політекономії Росії виникають і одержують значного поширення нові напрями: соціальний, психологічний, математичний.