Основні тенденції розвитку світової економіки на межі ХІХ–ХХ ст

Збільшення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу та виникнення монополій. У такій ринковій системі монополії набувають форми картелів, синдикатів, трестів та концернів, з виробництва, збуту та керування підприємствами.

Основними формами монополій є:

— картель — об'єднання декількох підприємств однієї галузі вир-ва, учасники якого зберігають власність на засоби вир-ва і виготовлений продукт, виробничу та ко­мерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі вир-ва, ціни, ринки збуту, обміню­ються патентами на нову техніку тощо;

— синдикат — об'єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здій­снюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрача­ють комерційну самостійність;

— трест — об'єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов'язаних між собою галузей промисл., учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу са­мостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридичне створ. тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг — держательська компанія, яка зосере­джує у своїх руках акції учасників цього об'єднання і здійснює контроль за їхньою діяльністю;

— концерн — об'єднання підприємств різних галузей промисл., транспорту, торгівлі, банків, науково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.

Поступово зникають фірми, які належали одній сім'ї та успадковувалися, як правило, від батька до сина, у фінансовій сфері зникають заставні контори, а їхнє місце займають потужні банки.
Після кризи 1873 р. широкого поширення набуває нова акціонерна форма організації господарства. Підприємці випускають цінні папери — акції, як один із засобів мобілізації вільних грошей, що дає можливість їхнім власникам брати участь в управлінні підприємством та одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів, а також активно впливати на розвиток монополії.
У провідних країнах Західної Європи та США посилюється вплив держави на економіку та утворюється державно-монополістичний капіталізм. Виникає фінансовий капітал та фінансова олігархія, яка забезпечує собі значний вплив на економіку країн.
Держава бере на себе витрати з будівництва доріг, каналів, ліній зв'язку. З метою ефективного функціонування ринку й обмеження стихійних процесів в економіці вона захищає ринок від дії монополій — застосовує антимонопольне законодавство, стає на захист конкуренції. Держава змушена проводити жорстку політику протекціонізму, захисту національного товаровиробника шляхом встановлення митних бар'єрів.

38. Причини втрати Англією світової економічної першості.

В останній третині XIX ст. в Англії почали зни­жуватися темпи промисл. вир-ва. Інтенсивний про­цес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промисл. вир-ва. Анг­л. промисл. почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас амер. та нім. товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутр. ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове старіння виробничої бази британської промисл. Англ. фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII — першій пол. XIX ст. і оснащені ма­шинами та механізмами доби промисл. перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку к-сть виробів і такої якості, як амер. та нім., що базувалися на ефек­тивнішій вир-чій основі, створеній науково-техн. про­цесом останньої третини XIX ст. Техн. модернізація англ. промисл. була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною і вима­гала додаткових капіталовкладень.

Англ. підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині — нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англ. промисл. поступово відбу­валися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисл., особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони ви­передили традиційно розвинені галузі — видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англ. промисл. позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисл. в Англії проходив по­вільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберіга­лися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і цент­ралізації. Напередодні І св. в. 27 великих бан­ків Англії володіли 86% усіх вкладів.

Надлишковий капітал Англія інвестувала в ек.-у своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії. Інвестиції направлялися у буд-во підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англ. монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важ­ливого механізму переливання капіталів і технологій, будува­ли транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємн. діяльності. Незважаючи на окремі випадки, політика Англії щодо залежних країн сприяла їхньому ек. станов­ленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.