Загальні підходи до класифікації систем

В основу будь-якої класифікації мають бути покладені характерні ознаки об’єктів класифікації. Наявність чи відсутність відповідної ознаки в об’єкті дозволяє віднести його до певного класу. Класифікація – це перший крок при дослідженні системи.

Найчастіше системи класифікуються за такими ознаками:

• призначення,

• ступінь взаємодії із зовнішнім середовищем,

• походження,

• спосіб організації,

• тип та характер взаємодії між елементами,

• спосіб керування,

• принципи функціонування.

За призначенням системи поділяються на пасивні та цілеспрямовані (активні).

Пасивні – це пристрої, що використовуються для виконання вимог, усвідомлених їх творцями (автомобілі, літаки).

Цілеспрямовані – сприймають потреби, щоб сприйняти і формувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб. Їх цілі можуть змінюватися в часі, адаптуватися до середовища та змінювати його.

За ступеню взаємодії із зовнішнім середовищем системи класифікуються на відкриті або замкнені (автономні).

Відкрита система, яка досягає рівноваги стає замкненою. Цілеспрямовані системи є відкритими.

Відкриті системи можуть зберігати високий рівень організованості і розвиватися у бік збільшення складності. Чисто замкнутих систем не існує. Вони розглядаються замкнутими виключно з точки зору якоїсь частини середовища.

За походженням системи класифікуються створені природою та людиною.

Створені природою класифікуються на живі та неживі.

За елементами системи поділяються на абстрактні (символи, знаки, букви, цифри) та фізичні (предмети, явища, процеси).

За способом організації: структуровані і слабко структуровані.

За типом та характером взаємодії між елементами системи класифікуються на прості та складні.

За способом керування на: керовані ззовні, самокеровані та з комбінованим керуванням.