Білет № 15

1. Утвердження диктатури Й.Сталіна. Сталінська індустріалізація.

До середини 1930-х років Сталін сконцентрував в своїх руках всю повноту державної влади і фактично став одноосібним вождем народів радянського союзу. Інші більшовицькі лідери — Троцький, Зінов'єв, Каменєв, Бухарін, Риков та інші, що входили до антисталінської опозиції, були поетапно виключені з владної комуністичної партії, а потім фізично знищені як «вороги народу». У другій половині 1930-х років у країні був встановлений режим жорстокого терору, який досяг апогею в 1937–1938 роках. Пошук і знищення «ворогів народу» зачепило не лише найвищі партійні органи і керівництво армії, але й широкі кола радянського суспільства. Мільйони громадян країни за надуманими, недоведеними звинуваченнями у шпигунстві, шкідництві, саботажі були репресовані, заслані до концтаборів або страчені у слідчих органах НКВД чи в'язницях.

У 1920-ті рр. за темпами промислового розвит­ку СРСР суттєво відставав від передових країн Єв­ропи. ВКП(б) узяла курс на «побудову соціалізму в окремо взятій країні», перетворення СРСР на мі­літаризоване індустріальне суспільство. У грудні 1925 р. на XIV з’їзді ВКП(б) було оголошено курс на проведення індустріалізації. XV з’їзд ВКП(б) (грудень 1927 р.) ухвалив генеральну лінію на при­скорення індустріалізації народного господарства Індустріалізація — це система заходів, спря­мованих на створення великого машинного ви­робництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обо­роноздатності країни.