Німеччина після закінчення Першої світової війни. Листопадова революція та становлення Веймарської республіки в Німеччині

Перша світова війна та її підсумки зіграли вирішальну роль у всій подальшій історії Німеччини у XX ст. До 1918 р. - останньому році війни - Німеччина підійшла на межі своїх людських, економічних і військових можливостей. 3 жовтня імператор Вільгельм II призначив канцлером принца Макса Баденського, який відразу ж звернувся до президента США Вільсона з проханням про перемир'я і в світі. Президент у відповідь зажадав ще до початку переговорів відвести німецькі війська із захоплених територій, створити відповідальний перед рейхстагом уряд і зречення кайзера.

У ніч на 10 листопада Вільгельм II втік до Нідерландів.

Пост рейхсканцлера Макс Баденський передав правому соціал-демократові Фрідріха Еберта.

Еберт 10 листопада сформував уряд, що спирається на Ради і що складається з одних соціал-демократів. Від його імені й було підписано 11 листопада 1918 р. у Комп'єнському лісі у штабному вагоні маршала Фоша довгоочікуване перемир'я, возвестившее про закінчення Першої світової війни.

Перша світова війна катастрофічно відбилася на економічному становищі Німеччини і до крайності загострила суспільно-політичну обстановку в країні. Війна дорого обійшлася німецькому народові: 2 млн німців було вбито, понад 4,5 млн. поранено, 1 млн. потрапив у полон. Країна задихалася в лещатах господарської розрухи, дорожнечі, голоду, жахливо зросли податки, була введена трудова повинність, робочий день збільшено, заробітна плата не забезпечувала працівникам та їхнім сім'ям прожиткового мінімуму. Країна перебувала на порозі великих потрясінь.

У Листопадовій революції в Німеччині вирішальну роль відіграли дві партії: Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) на чолі з Ф. Еберта та Ф. Шейді Маном і Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН) на чолі з К. Каутським і Г. Гаазе. Обидві партії ставили перед собою завдання проведення в Німеччині демократичної революції, встановлення в країні республіканської форми правління, затвердження демократичних свобод.

Осібно в НСДПН стояла група "Спартак" у Главі з К. Лібкнехта та Р. Люксембург. Вона вважала, що Німеччина - "найбільша зріла країна для пролетарсько-соціалістичної революції", кінцевою метою якої стало б встановлення диктатури пролетаріату, як у Росії. 3 листопада 1918 в Кілі розпочалося повстання моряків і солдатів, яке поклало початок революції в Німеччині. Всюди створювалися робочі та солдатські Поради.

9 листопада відбулося збройне повстання в Берліні, учасники якого до середини дня оволоділи містом. Було утворено коаліційний уряд - Раду народних уповноважених (СНУ), до якого увійшли представники СДПН та НСДПН. Новий уряд здійснив низку демократичних перетворень: скасував військовий стан, скасував деякі реакційні закони, проголосив свободу слова, друку, зборів. Це уряд закінчив війну, підписавши 11 листопада угоду про перемир'я з державами Антанти. З утворенням СНУ завершився перший етап Листопадової революції. У Німеччині була повалена монархія і проголошена "соціальна республіка".

16-21 грудня відбувся 1-й Німецький з'їзд Рад, який прийняв рішення про вибори до Установчих зборів і передачу всієї повноти влади СНУ. З'їздом Рад завершився другий етап революції, коли ще було можливо її мирний розвиток.

30 грудня 1918 спартаківці вийшли з НСДПН і утворили Комуністичну партію Німеччини (КПН), яка відкидала мирні засоби боротьби, закликала бойкотувати вибори до Установчих зборів, взяла курс на збройне захоплення влади.

5-6 січня 1919 р. почалося збройне повстання в Берліні, однак вже до 8 січня урядові війська придушили його. Лідери КПГ К. Лібкнехт і Р. Люксембург було вбито 15 січня. 19 січня відбулися вибори до Установчих (Національне) збори. Буржуазні партії одержали 54,5% голосів, СДПН і НСДПН - 45,5%. Було утворено коаліційний уряд, який очолив Шейдеман. Президентом проголошеної республіки став лідер СДПН Еберт. Головними підсумками революції з'явилися: повалення монархії, проголошення республіки та демократичних свобод. Створювалися сприятливі перспективи для демократичного розвитку Німеччини.