Евразія: загальна фізико-географічна характеристика та регіональний поділ

Євразія – самий великий материк Землі, який складається з двох частин світу – Європи і Азії. Разом з островами Євразія займає площу біля 53,4 млн. км². На острови приходиться 2,75 млн. км². Крайні материкові точки: на пів-ночі – мис Челюскін, 77^о43¹ пв. ш., на півдні – мис Піай, 1^о16¹ пв.ш., на заході мис Рока, 9^о34¹ з. д., на сході – мис Дежньова, 169^о 40¹ з. д. Кілька островів на південному сході Євразії розташовані і Півд­енній півкулі. Євразію обми­вають океани: на заході – Атлантичний, на півночі – Північний Льодовитий, на Сході – Тихий, на півдні – Індійський та окраїнні моря цих океанів. На пів-денному сході австрало-азіатські моря відділяють Євразію від Австралії, на північному сході – Берингова протока від Північної Америки, на південному заході – Гібралтарська протока, Середземне і Червоне моря від Африки, з якою Євразія з’єднується Суецьким перешийком. Неперервність масиву суші, сучасна тектонічна консолідація материка, єдність багатьох кліматичних процесів, значна спільність розвитку органічного світу та численні інші прояви природно-історичної єдності, а також необхідність врахування територіальної цілісності для оцінки соціально-історичних явищ викликали потребу в назві, яка б об’єднувала увесь материк. Найбільш зручною назвою виявилось введене в геологію Е.Зюссом в 1883 р. поняття "Євразія”.

Євразія є ареною найдревніших цивілізацій. Тисячоліття сільськогоспо­дарської культури перетворили природні ландшафти низовинних рівнин Південної і Східної Азії, оазисів Центральної, Середньої і Західної Азії, південного побережжя Європи. Корінним перетворенням піддалася більша частина Європи, освоєна значна частина Азії. Сучасний культурний ланд­шафт переважає на території Європи, рівнинах Сунляо, Великої Китайської, Індо-Ганської, півострові Індокитай, островах Ява і Японського архіпелагу.