Вони підрозділяються на важкі (В-52H, В-1В, В-2А, Ту-95МС, Ту-160) і середні (Ту-22МЗ) бомбардувальники

1.1. Важкі стратегічні бомбардувальники можуть нести різні види озброєння й засоби РЕБ, що дозволяють їм проривати систему ППО й уражати об'єкти на видаленні до 8 тисяч кілометрів від баз вильоту. Їх максимальне бомбове навантаження може досягати 50 тонн. Стратегічні бомбардувальники планується використовувати в основному в ядерній війні, однак це не виключає можливості їхнього застосування й в обмежених війнах (В'єтнам, Перська затока, Югославія, Афганістан, Ливия). На найближчі роки вони будуть залишатися одним з основних стратегічних засобів повітряного нападу до 2020 - 2030 рр.

1.2.Середні стратегічні бомбардувальники призначені для виконання задач у ядерних і обмежених війнах. Їхній радіус дії дозволяє уражати об'єкти на видаленні 2000 - 4000 км від аеродромів базування. Для збільшення дальності польоту може здійснюватися їхнє дозаправлення в повітрі. Варіанти озброєння таких літаків можуть бути різні. Вони несуть ядерні й звичайні бомби, керовані ракети "повітря-земля", засоби РЕБ. Навігаційне устаткування дозволяє здійснювати політ бомбардувальників на малих висотах.

1.3. Стратегічні літаки-розвідники (U-2C, TR-1A, RC-135V/U, Ту-95МР) призначені для ведення повітряної стратегічної розвідки в інтересах усіх видів збройних сил. Повітряна стратегічна розвідка ведеться в мирний час і передбачається в ході воєнних дій. У мирний час розвідувальні польоти здійснюються уздовж державних кордонів. Стратегічні розвідники не мають оборонного озброєння, але можуть нести засоби РЕБ.