За рівнем розв'язуваних задач — стратегічні, тактичні та інші

Окремі модифікації літальних апаратів, у свою чергу, можуть підрозділятися за принципом дії, конструктивним рішенням, способам бойового застосування та інших ознак.

Звичайно, класифікація зразків озброєння і військової техніки виробляється так, щоб групи, що утворилися при цьому, були по можливості рівними і, що найкраще, відбивали зміст цієї групи.

За прогнозами військових фахівців і різних організацій, у період до 2020 року найбільше значення, як і раніше, будуть мати пілотовані літальні апарати військового призначення.

У залежності від наявності екіпажа АЗПН поділяються на

пілотовані та безпілотні.

У залежності від призначення та підпорядкованості тому чи іншому командуванню пілотовані АЗПН у більшості країн підрозділяють:

на стратегічну (далеку) авіацію – важкі та середні стратегічні бомбардувальники, стратегічні літаки-розвідники;

на тактичну (фронтову) авіацію – багатоцільові тактичні винищувачі, винищувачі-бомбардувальники, винищувачі ППО, штурмовики;

на авіацію військово-морських сил – палубну (штурмову, винищувальну, протичовневу, розвідувальну), базову, а також морську піхоту;

на військово-транспортну авіацію;

на армійську (військову) авіацію – бойові вертольоти, багатоцільові вертольоти, транспортно-десантні вертольоти, вертольоти розвідки й радіоелектронної боротьби, літаки армійської авіації;

на спеціалізовані літаки – літаки далекого радіолокаційного виявлення й управління, літаки – повітряні командні пункти, літаки-розвідники, літаки радіоелектронної боротьби, літаки-заправники.

Безпілотні АЗПН підрозділяють:

на безпілотні літаки з програмним управлінням чи дистанційно пілотовані (багаторазового й одноразового застосування);

керовану ракетну зброю;

на крилаті ракети;

на планеруючі бомби й бомбові касети.

Основними принципами застосування АЗПН є:

раптовість застосування;

масування сил і засобів;

взаємодія родів авіації між собою й іншими АЗПН;

безперервність дії;

централізоване управління силами та засобами;