Використання фінансових функцій

Фінансові функції використовують для розв’язування задач планування фінансової діяльності, визначення прибутків, аналізу вигідності капіталовкладень, кредитно-інвестиційної політики тощо. Інвестицією називається вкладення грошей у деякий бізнес (або банк) на певних умовах. Позика у банку називається кредитом, а внесок на рахунок у банк – депозитом. Надходження грошей від деякого бізнесу називають рентою.

В MS Excel аргументами фінансових функцій, які далі будуть розглядатися, є такі величини:

- ставка – процентна ставка за період;

- кпер – загальна кількість платежів або періодів виплат або платежів;

- плт – виплата, яка здійснюється кожний період і не змінюється за весь час виплати;

- пс – теперішня вартість, тобто загальна сума, що рівноцінна на теперішній момент серії майбутніх платежів;

- бс – майбутня вартість або баланс, який треба досягти після останньої виплати;

- тип – логічне значення (0 або1); число 0 або його відсутність, якщо виплата здійснюється в кінці кожного періоду і число 1, якщо на початку.

Значення аргументів ставка та кпер залежать від режиму виплат (методу нарахування відсотків). У таблиці 1 показані значення таких аргументів, де N – кількість років, а K – річна відсоткова ставка.

Якщо аргумент функції має значення 0, то його можна не вказувати. Аргументи у списку аргументів розділяються крапкою з комою, і якщо аргумент функції пропускають, то в цьому списку два розділювача (у даному випадку;) мають бути поруч.

Розрізняють кредитну і депозитну процентні ставки, кредитна ставка є вищою за депозитну. Процентна ставка має бути узгодженою з тривалістю періоду (див. вище наведену таблицю). У прикладах, що будуть далі розглядатися, прийнята місячна депозитна ставка 5%, а кредитна - 6%.

У клітинки електронної таблиці фінансові функції, як і будь-які інші, доцільно вводити за допомогою майстра вставки функції, який можна запустити командою Вставка - Функция або натисканням однойменної кнопки на панелі інструментів Стандартная.