Тема. Тактика допиту

ПИТАННЯ 16. Сутність і завдання допиту Допит - це процесуальна дія, змістом якої є отримання органом розслідування або судом у відповідності до правил, встановлених процесуальним законодавством, інформації про факти, що відомі особі, яку допитують, і що мають значення для доказування й встановлення істини у справі. Проведення допиту є найбільш поширеним способом отримання доказів і, водночас, однією з найбільш складних процесуальних дій. Мета допиту полягає в отриманні повних та таких, що відображають об'єктивну дійсність, показань. Протокол допиту є джерелом доказів, а встановлені в ході допиту фактичні дані, які мають своє підтвердження іншими матеріалами справи, є доказами.

Порядок проведення допиту докладно регламентований нормами кримінально-процесуального законодавства, дотримання яких є обов'язковою вимогою, яка враховується в процесі оцінки отриманих доказів. Недотримання процесуальних правил проведення допиту визнається порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії, що призводить до недопустимості посилання на отримані результати як докази. Імовірність відомостей, що повідомлені в процесі допиту, і відповідність ^Іх Дійсності визначає ефективність будь-якого допиту. Якщо отримані відомості є неправдивими, вони не можуть бути доказами у справі, але можуть мати значення для її правильного вирішення.

Загальні тактичні завдання допиту поділяють на три групи:

1) пізнавальні, що пов'язані з встановленням обставин події;

2)управлінські, які сприяють встановленню ефективної взає модії процесуальної особи з іншими учасниками процесу шля хом формування психологічного контакту;

3)організаційно-технічні, які забезпечують зовнішні умови для якісного проведення слідчої дії та фіксації її результатів.

До пізнавальних завдань допиту відносять: отримання вихідних даних; перевірка наявної у справі інформації та її уточнення, конкретизація, доповнення; усунення суперечностей у показаннях різних осіб; виявлення й розкриття неправдивих показань; фіксація зібраних даних.