ПИТАННЯ 50. Окремі ознаки почерку та їх криміналістичне значення

Окремими ознаками почерку в криміналістиці називають сталі особливості, які виявляються в будові частин і елементів письмових знаків та їх з'єднань.

Окремі ознаки почерку відображають сталі особливості письмово-рухових навичок конкретної людини, які розкриваються у процесі виконання та з'єднання письмових знаків і їх елементів. Це відхилення від прописів, але на відміну від загальних ознак вони пов'язані з характеристикою окремих знаків та їх елементів. Ці ознаки мають великий ступінь стійкості до різних факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру. Сукупність особливостей руху дає змогу встановити виконавця рукопису.

У процесі вивчення окремих ознак почерку необхідно, насамперед, звертати увагу на своєрідне відхилення рухів під час виконання елементів письмових знаків від загальноприйнятих прописів. Для аналізу цих відхилень необхідно знати, з яких елементів складаються письмові знаки, що передбачені прописом.

Усі окремі ознаки почерку аналізуються з погляду їх складності, форми, напрямку, протяжності рухів, кількості елементів, Що становлять письмовий знак, послідовності рухів у виконанні цих елементів, ступеня безперервності рухів під час написання і зв'язування букв.

Інформативність ознак почерку визначається частотою їх появи у рукописах різних осіб. Що менше будь-яка ознака трапляється в різних осіб, котрі пишуть, тим вища її ідентифікаційна значущість.

Для завдань діагностичного характеру інформативними будуть ті ознаки, які часто трапляються у представників будь-якої однієї групи осіб і рідко у представників іншої (протилежної) групи. Наприклад, "чоловічі" ознаки у почерках жінок.

Загалом комплекс ознак, що притаманні почерку окремої особи, неповторний. Отже, ідентифікація виконавця рукопису можлива на підставі збігу ознак, що утворюють індивідуальну сукупність, тобто сукупність, яка є неповторною у почерках інших осіб.

Індивідуальна сукупність ознак почерку, яка дає підстави для встановлення виконавця рукопису, в почеркознавстві називається ідентифікаційною сукупністю.

Обсяг ознак, що мають ідентифікаційне значення, може бути у кожному конкретному випадку різним і залежить від частоти їх наявності в почерках різних людей. Чим менший збіг ознак, тим таких ознак у ідентифікаційній сукупності може бути менше. І навпаки, чим частіше трапляються ознаки, які входять у ідентифікаційну сукупність, тим більше їх повинно бути за кількістю.