Висновки. 1) Зовнішня політика і міжнародне право тісно взаємозв'язані

1) Зовнішня політика і міжнародне право тісно взаємозв'язані. Дотримання або порушення норм і принципів міжнародного права виражається в зовнішньополітичних діях держав;

2) Протиставлення зовнішньої політики і міжнародного права недоречне, оскільки держави, що узяли на себе міжнародно-правові зобов'язання, виразили свою державну волю і готовність сумлінно виконувати ці зобов'язання;

3) Зовнішня політика і дипломатія грає найважливішу роль при утворенні і застосуванні норм і принципів міжнародного права, саме зовнішньополітичні інтереси держави стають причиною висунення нових політичних ідей, які в ході дипломатичної діяльності узгоджуються з позицією інших держав, а потім знаходять свій нормативний вираз в конкретних міжнародно-правових документах, тобто право закріплює ці ідеї;

4) Міжнародне право виступає як обмеження відносно зовнішньої політиці і дипломатії, а в аспекті права воно, навпаки, виступає як засіб або опора для зовнішньої політики і дипломатії;

5) Міжнародне право регламентує діяльність дипломатії. Воно визначає:

- порядок діяльності і правове положення дипломатичних представництв за кордоном;

- порядок призначення, акредитації і відкликання, ранги і правове положення глав цих представництв;

- правове положення їх персоналу, порядок скликання, організацію і процедуру міжнародних дипломатичних конференцій;

- статус і порядок роботи міжнародних організацій і зовнішньополітичну поведінку держав в міжнародних відносинах.

6.Поняття норм міжнародного права, їх класифікація

Норма міжнародного права - це правило поведінки, яке створюється державами та іншими суб'єктами міжнародного права узгодженням своїх позицій і визнається ними як юридично обов'язкове, спрямоване на регулювання відносин між учасниками міжнародних відносин.

Тому що міжнародне право розвилося зі звичаю, що й у даний час не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм міжнародного права займає в його нормативному масиві значне місце, тому що, поступаючись об'єктивним вимогам стабільності міжнародного права, однозначності у визначенні прав і обов'язків учасників міжнародних відносин, договірні норми витиснули норми звичаєвого права.

Як відомо, регулювання міжнародно-правових відносин здійснюють за допомогою норм міжнародного права, які представляють собою формально визначені правила поведінки суб'єктів міжнародного права. Норма міжнародного права повинна відповідати трьом основним вимогам: регулювати відносини між суб'єктами міжнародного права, бути обов'язковою для цих суб'єктів (мати юридичну силу) і мати загальний характер (не вичерпуватися одноразовим виконанням).

Однією із особливостей міжнародно-правових норм є те, що їхні основні користувачі - суб'єкти міжнародного права їх же самі і створюють, і санкціоновують, і забезпечують виконання (що не притаманно внутрішньодержавному праву).

Тому, на відміну від внутрішньодержавного права, міжнародно-правові норми складаються переважно з двох елементів — гіпотези і диспозиції.