ВИСНОВКИ. Таким чином, можна зробити наступні висновки

Таким чином, можна зробити наступні висновки. Українсько-німецький діалог має об’ємну договірно-правову базу, яка налічує понад 100 документів. Формування нормативно-правової бази двосторонніх відносин України та ФРН відбувалося поетапно, кожний з яких має певні характерні риси та особливості.

Фундаментом нормативно – правової бази українсько-німецьких відносин стали такі документи:Спільна декларація про основи відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною; Договір між Україною та ФРН про розви­ток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки; Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про фінансове співробітництво; Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій.

Оскільки стан розвитку договірно-правової бази певною мірою відображає рівень стратегічності між Україною і Федеративною Республікою, варто зауважити, що порівняно із іншими, стратегічними партнерами України (зокрема, з Росією та США підписано значно більше двосторонніх документів), необхідно, посилити з цього приводу міждержавний діалог.

Торговельно-економічні відносини між Україною та Федеративною Республікою Німеччина будуються на основі взаємного інтересу і поступового входження нашої держави у систему міжнародної кооперації та розподілу праці.

Можна сказати, що результати співпраці двох країн продемонстрували, що двостороння торгівля між країнами сприяє пожвавленню співробітництва, збереженню робочих місць в Україні; початкові темпи зростання українського експорту до ФРН (порівняно з країнами Центральної і Східної Європи) свідчили про поліпшення загальних умов торгівлі та конкурентної спроможності українських товарів на німецькому ринку; український експорт до ФРН та імпорт з Німеччини формуються здебільшого за рахунок готових промислових виробів; простежується стала тенденція до кооперування в промислових галузях двох країн; в українському експорті низькою є частка високотехнологічних видів продукції і промислових товарів, які віднесено до Фупи "критичного" імпорту, зокрема міді, нікелю, цинку, золота; незважаючи на зростання обсягів імпорту машин та обладнання, в цілому простежується зменшення частки інвестиційних товарів у поставках з ФРН, що не сприяє поновленню виробничих фондів, здійсненню реструктуризації економіки України.

Попри складну ситуацію в українській економіці Німеччина зберегла інтерес до економічної співпраці з Україною. Про це свідчить, зокрема, відкриття в столиці України представництв чотирьох впливових німецьких банків, Бюро делегата німецької економіки і представництво Бюро товариства зовнішньоторговельної інформації. Для координації економічних зв'язків у березні 1992 р. була створена міжурядова Українсько-Німецька рада з питань співробітництва. Партнерські зв'язки налагоджені між Києвом, Мюнхеном і Ляйпцигом, Одесою і Регенсбургом, Полтавою та Фільдерштадтом, Львовом і Фрайбургом, Харковом та Нюрнбергом, Ужгородом і Дамарштадтом, Баришівкою Київської області і Пуллахом та ін. В Україні відкриті й активно діють бюро фондів К. Аденауера, Г. Зайделя, Ф. Еберта, відділення Інституту Гете.

Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини, можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основою цього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки на міжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини.

Пожвавленню інвестиційного та торгівельно-економічного співробітництва між підприємцями обох країн сприяє робота створених кілька років тому українсько-німецьких форумів. Багатосторонні контакти між Україною і Німеччиною регулюються цілим рядом документів в області економічного і культурного співробітництва.Серед найбільш ключових: Договір про розвиток співробітництва в галузі економіки;Угода про консультаційне та технічне співробітництво;Протокол про передачу культурних цінностей від уряду України уряду ФРН і ряд інших.

Отже, Німеччина є одним з найбільш потужних інвесторів України. Але, якщо порівнювати обсяг інвестицій з Німеччини в Україну з обсягом інвестицій, які надає Німеччина іншим країнам світу, то він є не досить високим. Це викликано, на нашу думку, такими причинами: слабкістю банківської системи; високим рівнем оподаткування; нестабільністю економічної і податкової політики; високими ставками ввізного мита при надходженні іноземних інвестицій в Україну; складним фінансовим станом багатьох підприємств, що робить їх непривабливими для зовнішніх інвесторів; недостатньою розвиненістю транспортної та комунікаційної інфраструктури. Внесення необхідних змін у даних сферах приведе до створення загального сприятливого інвестиційного клімату в Україні, формування позитивного іміджу держави та збільшення обсягів німецькихінвестицій.

Німецькі політичні фонди здійснюють інтенсивну проектну роботу в Україні з українськими партнерами. Зокрема через Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва Німеччина надає сприяння численним проектам у сфері правового консультування.

Зв’язки у сфері економіки є основою в усьому спектрі двосторонніх відносин, тому що економічна привабливість держави – це найсильніший козир у її зовнішній політиці. До того ж саме в цій галузі українсько-німецького співробітництва налічується найбільша кількість міжнародно-правових договорів на різних рівнях, що дає нам змогу твердити про високий рівень розвитку економічних відносин та їхню актуальность у зовнішній політиці країн.

Таким чином, можна зазначити, що українсько-німецьке економічне співробітництво виходить на якісно новий рівень відносин – рівень стратегічного партнерства. Економічні відносини між нашими країнами мають стати тим фактором, який сприятиме піднесенню економіки нашої країни, визнанню України як рівноправного члена світового співтовариства.