Торгівельно-економічне співробітництво України та ФРН в 90-і рр. XX — на початку хxi ст

Зв’язки у сфері економіки є основою в усьому спектрі двосторонніх відносин, тому що економічна привабливість держави – це найсильніший козир у її зовнішній політиці. До того ж саме в цій галузі українсько-німецького співробітництва налічується найбільша кількість міжнародно-правових договорів на різних рівнях, що дає нам змогу твердити про високий рівень розвитку економічних відносин та їхню актуальность у зовнішній політиці країн.

Німеччина є одним з головних торговельних партнерів України. Наприкінці 90-х років в Україні діяло понад 400 спільних українсько-німецьких підприємств. Німецькі фірми брали участь у перебудові укра­їнської енергетики й вуглевидобувної промисловості. У цілому сучасні українсько-німецькі відносини мають міцну базу й значні перспективи розвитку. Проте у цей час ФРН є головним скептиком щодо вступу України в Європейський Союз, оскільки не хоче псувати відносин з Росією, що постачає їй енергоресурси[5].

З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні заходи по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З огляду на економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце серед інших розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно, мають пріоритетне значення[13].

У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загального обороту нашої держави. За підсумками 1998 р. Україна увійшла до десятки головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній Європі й впевнено посідає друге місце після Російської Федерації. Досягнутий рівень взаємної торгівлі (2 млрд. дол..) є найвищим за весь час існування незалежної Української держави, хоча й досить скромним порівняно із загальними обсягами німецької зовнішньої торгівлі, де наша частка становить лише 0,2 %[14].

У структурі торгівельного обороту спостерiгається від'ємне сальдо взаємної торгівлі, яке на жаль, набуло хронічного характеру аналогічною, проблемою стикаються й інші країни з перехідною економікою. Варто зауважити, що серед 27 держав ЦСЄ та СНД тільки три (Росія, Словенія, Словаччина) спромоглися досягти позитивного торговельного балансу з Німеччиною[41].

Фактично у 1994 рр. щорічний обсяг торгівлі між Україною Німеччиною становив близько 669 млн дол, у якому експортна частка України була близько 228 мільйонів. Такий обсяг експорту взагалом характерний для невеликої країни, що розвивається, проте за своєю товарною структурою він був подібний до експорту високорозвинутих країн. У 1993 році 50 відсотків українського експорту становили промислові вироби: машинобудівне устаткування і одяг[45].

У 1995 році особливо збільшився німецький імпорт з України -- на 20 % (до 325 мільйонів дол), а німецький експорт до України зріс всього на 11 % (до 910 мільйонів доларів). Навіть після цього Німеччина все ще зберігала позитивне сальдо у розмірі 584 мільйонів дол. Імпорт з України лише на третину покривав експорт з Німеччини[48].

У 1995 р. збільшення обсягів зовнішньо-торговельного обороту між нашими двома країнами відбувалося завдяки прискореному зростанню українських поставок на німецький ринок на фоні призупинення росту нашого імпорту.

Досягнуті внаслідок лібералізації української зовнішньої торгівлі та стабілізації на внутрішньому валютному ринку позитивні тенденції в українсько-німецькому товарообміні набули нової динаміки у 1996 р. У 1996 року товарооборот між Україною й Німеччиною порівняно з 1995 роком збільшився на 24 відсотки, український експорт на 25,9%, імпорт на 21,4%.

Незважаючи на таке збільшення, німєцько-українській товарообмiн заумов незначної вихідної бази розвивалися у дуже вузьких рамках.

У 1997 році спостерігалася тенденція паритетного збільшення як імпорту так i експорту. В 1998 Український експорт виріс в порівнянні з 1997 роком на 10%. Таким чином спостерігається позитивна тенденція[3].

Питома вага України у зовнішній торгівлі Німеччини складає зараз майже 0,2 відсотка. Головним чином з України до Німеччини експортуються товари промислового сектора, їх питома вага у структурі експорту складає близько 90 відсотків. Провідне місце загального українського експорту посідають текстильні вироби і одяг, виготовлені переважно із давальницької сировини (33%), друге -- вироби фармацевтичної та хімічної промисловості (13%), а також вироби з заліза та сталі (13%). На вироби харчової промисловості припадає 8,5%. У німецькому експорті до України також переважають товари промислового сектора з питомою вагою близько 90%[1].

Перше місце посідають машини (27%), друге - транспортні засоби (12%), далі – сировина та вироби хімічної й фармацевтичної промисловості (10%), електротехнічні вироби (10%) і текстиль (9%). На продукти харчової промисловості припадає 10%.

На сьогодні Україна стала одним з найбільших торгових партнерів Німеччини у придбанні продукції машинобудування і поставок текстильних та деревообробних виробів.

На жаль, значно скоротився імпорт інвестиційних товарів, зокрема обладнання для підприємств легкої та харчової промисловості, металообробних верстатів, виробів точної механіки, що, зрозуміло, не сприяє поновленню основних виробничих фондів в Україні. На цьому тлі залишаються значними обсяги так званого некритичного імпорту. Тільки тютюнових виробів, алкогольних напоїв та пива було ввезено у 1998 Р. майже на 10 млн. марок, що свідчить про необхідність подальшого вдосконалений державної митно-тарифної політики[50].

Для забезпечення німецького експорту до України черезгарантії фірми «Гермес» щорічно створюється фонд розміром у 300 мільйонів німецьких марок. Передумовою надання гарантій є відповідні гарантії уряду України.

Однак слід зважити на те, що становлення економічних і торговельних зв'язків між нашими державами відбувається у складних умовах стагнації внутрішньої кон'юнктури Німеччини., особливо у її західних землях, та загальної кризи господарства України. Тому налагодження ефективних комерційних і виробничих зв'язків між фірмами і установами, підприємствами і підприємцями, створення СП,торговельних представництв потребує наявності відповідних умов для співробітництва, підписання необхідних договорів та угод, міжнародних контактів різних рівнів[16].

Торгівля між Україною та Німеччиною перебуває на переломному етапі товарообмін зазнає значних змін, але, як уявляється, поки що не виникла така його структура, яка була б взаємовигідною для національних економік обох сторін і відповідала їх потенційним можливостям.

Головнимзавданням зовнішньоторгівельної політики України є подолання негативного сальдо торгового балансу України з Німеччиною, а також збільшення частини готових виробів в у структурі українського експорту[35].

Наявність негативного сальдо у зовнішньоторгівельному обороті України з Німеччиною свідчить про те, що українські товари в цей час менш конкурентоздатні в порівнянні з продукцією німецьких виробників. За останнім часом активізувалася робота по сертифікації української продукції, впровадженню нових технологій, організації спільних виробництв. Реалізація цих і інших заходів вплине істотний чином на підвищення конкурентоздатності українських товарів і прискоренню термінів їх просування на ринки Німеччини[6].

Конкретним виявом зацікавленості в економічній співпраці з Україною стали візити німецьких делегацій до Києва. Достатньо сказати, що під час візиту Г. Коля у вересні 1996 р. його супроводжували 35 німецьких бізнесменів. З-поміж них були представники значних і впливових фірм ФРН, таких, як “АВР”, “Сіменс”, “Даймлер-Бенц” та інші. Вони привезли з собою пакет проектів, що стосуються здебільшого енергетичної галузі (наприклад, проект з реабілітації Зміївської електростанції у Харківській області, вартість – 130 млн німецьких марок), сфери зв’язку та комунікацій, переробки сільськогосподарської продукції. Під час візиту Федеральний канцлер підписав декілька документів, зокрема Спільну заяву про програму ТРАНСФОРМ, яка передбачає надання Україні консультативної допомоги для розбудови демократії та ринкової економіки. Ця програма складається з майже 100 проектів. Завдяки її існуванню, Київ регулярно відвідують економісти, котрі проводять консультації у Національному банку України, Міністерстві фінансів, Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі[24].

Як засвідчують статистичні дані, торговельне сальдо між Україною і ФРН залишається від’ємним, причому протягом 2001 р. воно зросло більш ніж у два рази. Відбулось це за рахунок скорочення українського експорту до Німеччини на 40,7 млн. дол. США (–5,1%) щодо рівня 2000 p. і одночасного збільшення на 499,7 млн. дол. (+38,1%) німецького імпорту в Україну. При цьому обсяг німецького імпорту в Україну на 1 дол.українського експорту до ФРН збільшився з 1,645 у 2000 р. до 2,395 у 2001 р., відповідно процент покриття німецького імпорту українським експортом знизився з 60,8% до 41,7%[48].

Експорт товарів з України в 2004 році виріс по відношенню до попереднього року на 42,6 відсотка (32,7 млрд. доларів, 2003 - 23,1), імпорт - на 26 відсотків (29 млрд. доларів, 2003 - 23). Німеччина є другим після Росії торговельним партнером України: показники експорту та імпорту становлять відповідно 7,5 і 9,3 відсотка загальних обсягів українських зовнішньоторговельних операцій. Так, німецький експорт на Україну в період з січня по листопад 2004 року склав 3522 млн. доларів (2003 - 2 940,5), імпорт товарів з України до Німеччини - 1 151,9 млн. доларів (2003 - 840,6).

Найважливішими експортними товарами є автомобілі, обладнання для машинобудівної, хімічної та харчової промисловості, а також сільськогосподарська техніка, вироби хімічної та електротехнічної промисловості.

Україна вивозить до Німеччини восновному вироби текстильної, швейної, деревообробної промисловості, метали (леговану сталь), сільгосппродукти, хімікати.За підсумками 2008 р. частка ФРН у загальних обсягах українського експорту складає 2,3 %, а в обсягах імпорту навіть 8,4 %[21].

Обсяги німецького експорту до України у 2008 р. становили 7.671 млн. дол. США, а обсяги імпорту з Німеччини – 2.381 млн. дол. США[32].

Велика зацікавленність з боку німецьких імпортерів існує до продукції металургійної та хімічної промисловості, деревообробної і сільськогосподарської промисловості, текстильних виробів та взуття. Українські підприємства закупляють у Німеччині у першу чергу інвестиційні товари: машини та обладнання для машинобудування, продукцію хімічної промисловості, а також сільськогосподарські та харчові товари. Великій попит існує також на електротехнічне обладнання та транспортні засоби. Більша частина цієї продукції сприяє проведенню санації підприємств та підвищенню їх конкурентоспроможності.

Співробітництву в економічній сфері сприяє діяльність Групи високого рівня з економічних питань, Українсько-німецького форуму, торговельно-економічної місії у складі Посольства України у ФРН та Бюро Делегата німецької економіки в Україні. Найбільш інтенсивні зв’язки існують між Федеральними землями Баварія, Північний Рейн Вестфалія, Баден Вюртемберг, Райнланд-Пфальц з одного боку та Дніпропетровською, Запорізькою, Львівською, Полтавською, Тернопільською та Одеською областями з іншого. Доброю традицією стало проведення Днів України у Німеччині, а також форумів у рамках економічного діалогу, які відбуваються в обох країнах.

У 2009році згідно інформації Федерального бюро статистики, у структурі експорту з України традиційно переважають:

· чорні метали (54 171.4 т/135 404 тис.дол.)

· електротехнічні вироби (4 814,9 т/76 950 тис.дол.)

· інший одяг (1 076,8 т/41 198 тис.дол.)

· мідь та мідні вироби (5 125,1 т/26 491 тис.дол.)

· деревина та дерев’яні вироби (65 340,1 т/22 560 тис.дол.)

· машини, устаткування та механізми (2 626.2 т/16 132 тис.дол.)

· вироби з чорних металів (13 193.7 т/16 051 тис.дол.)

· вироби неорганічної хімічної продукції (2 150,9т/9 399 тис.дол.)

За даними Федерального бюро у 2010 році, у структурі експорту з України у Німеччину переважають[52]:

· чавун та сталь (95 496 тис. дол. США);

· електротехнічні вироби (44 973 тис. дол. США);

· інший одяг, швейні вироби (28 363 тис. дол. США);

· мідь та вироби з неї (14 859 тис. дол. США);

· деревина, дерев’яні товари, деревне вугілля (12 634 тис. дол. США);

· машини, апарати та механічні прилади (12 277 тис. дол. США).

2011 році за обсягами зовнішньоторговельних операцій між Україною та країнами світу Німеччина знаходиться на другому місті (після Російської Федерації), а її частка становить 5,6 %. При цьому, частка Німеччини у зовнішньоторговельних операціях України з країнами Європи становить 17,6 %.

За 2011 рік порівняно із 2010 роком обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Німеччиною збільшився на 40 % і склав 9,5 млрд. дол. США.[53]

Експорт товарів та послуг з України до ФРН збільшився на 18 % та становив 2,2 млрд. дол. США.

Імпорт товарів та послуг з ФРН до України зріс на 48 % і склав 7,3 млрд. дол. США.

Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами у 2011 році для України негативне та становить 5,1 млрд. дол. США.

У 2011 році у структурі експорту товарів з України до ФРН традиційно переважали поставки наступних видів продукції[50]:

· неблагородні метали та вироби – 28 %, в тому числі: чорні метали – 18 % та вироби з чорних металів – 5 %;

· машини, устаткування та механізми – 25 %;

· текстиль та текстильні вироби – 14 %;

продукція хімічної промисловості – 8 %;

· продукція рослинництва – 6 %;

· деревина і вироби з неї – 5 %.

За підсумками 2011 року порівняно з 2010 роком при загальному збільшенні імпорту товарів з ФРН до України на 49 % (на 2,3 млрд. дол. США) найпомітніше збільшення імпорту продукції спостерігалось по наступних позиціях[54]:

· машини і устаткування –у 2 рази (на 1,1 млрд. дол. США);

· засоби транспорту – майже на 63 % (на 396 млн. дол. США);

· продукція хімічної промисловості –на 27 % (на 266 млн. дол. США);

· пластмаси і каучук – на 21 % (на 97 млн. дол. США).

· неблагородні метали та вироби –на 30 % (на 93 млн. дол. США);

· перли, діаманти – у 2 рази (на 57 млн. дол.США).

У першому півріччі 2012 року обсяг зовнішньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Німеччиною зріс у порівняні із відповідним періодом 2011 року на 5,3% і склав близько 4,5 млрд.дол.США.

Експорт товарів та послугз України до ФРН мав тенденцію до скорочення: протягом січня-червня 2012 р. він скоротився на 7,8% до 989,8 млн.дол.США тоді, як у відповідному періоді попереднього року вітчизняний експорт демонстрував зростання на 26% до позначки 1,1 млрд.дол.США.

Імпорт товарівта послуг з ФРН до України за цей період мав також тенденцію до уповільнення, зміг зберегти однак позитивну динаміку: у першому півріччі ц.р. він зріс на 3,2% до 3,5 млрд.дол.США. У першому півріччі минулого року його обсяг сягав 3,2 млрд.дол.США з показником зростання на 60,9%.

Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами за січень-червень 2012 року залишається для України негативним і становить 2,5 млрд.дол.США.

Обсяг двосторонньої торгівлі товарами між Україною та Німеччиною зріс у першому півріччі 2012 року відносно першого півріччя 2011 року на 4,5% і становив майже 4,1 млрд.дол.США.

Експорт вітчизняних товарів до Німеччини скоротився у першому півріччі 2012 року на 12,2% і становив 783,9 млн.дол.США.

Водночас імпорт товарівз ФРН до України зріс на 9,4 % до 3,3 млрд.дол.США.

Внаслідок падіння експорту сальдо двосторонньої торгівлі товарамизберігає негативне значення істановило у січні-червні 2012 року 2,5 млрд.дол.США.

Падіння обсягів поставок вітчизняної продукції на ринок ФРН зумовлено скороченням поставок майже по всіх головних групах товарного експорту. Разом з тим, на тлі кон’юнктурного послаблення попиту з німецької сторони вітчизняні виробники машинобудівельної галузі змогли наростити поставки свої продукції на 4,7% і посіли перше місце у товарній структурі експорту за І півріччя 2012 р. Найбільшими товарними групами експорту є:

· -машини, устаткування та механізми – 28,9 % (зросли на 4,7%);

· - неблагородні метали та вироби – 28,1 % (скоротились на 23,8%);

· - текстиль та текстильні вироби – 13,9 % (зменшились на 10,2%);

· - продукція хімічної промисловості – 6,9 % (скоротились на 16,4%);

· - деревина та вироби з неї – 4,6% (зменшились на 16,4%).

У структурі імпорту товарів з ФРН до України традиційно найбільшу частку займають товари інвестиційного призначення (машинобудування), а також високотехнологічні споживчі товари (фармацевтична галузь та автомобілебудування).

Найбільшими товарними групами в структурі імпорту німецької продукції до України були:

· машини, устаткування та механізми – 30,7 % (поставки зросли на 9,8%);

· продукція хімічної промисловості – 18,7 % (збільшились на 3,5%);

· транспортні засоби – 18,2 % (збільшились на 39,2%);

· вироби з полімерних матеріалів – 7,5% (скоротились на 3,6%);

· неблагородні метали та вироби – 4,8% (зменшились на 12,7%);

· продукція харчової промисловості – 4,2% (зменшилась на 1%).

За перше півріччя 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року обсяг двосторонньої торгівлі послугами між Україною та Німеччиною збільшився на 13,3% і склав 445,0 млн.дол.США.

Експорт послугз України до ФРН зріс на 14,3% і склав 205,9 млн.дол.США.

Імпорт послуг з ФРН до України збільшився на 12,4% і склав 239,1 млн.дол.США.

Сальдо двосторонньої торгівлі послугамиу січні-червні 2012 року для України було негативним і становило 33,2 млн.дол.США.

У І півріччі 2012 року основними статтями українського експорту послуг до ФРН були:

· транспортні – 58 % (збільшились на 19 %),

· різні ділові, професійні та технічні – 21 % (скоротились на 15 %)

· комп’ютернi послуги – 8 % (зросли на 62 %).

У зальному обсягу імпорту послуг з ФРН до України найбільш питому вагу склали наступні статті послуг:

· різні ділові, професійні та технічні – 25 % (зменшились на 24 %),

· транспортні – 22 % (збільшились на 4 %),

· страхові – 9 % (зросли у 3,3 рази),

· роялті та ліцензійні послуги – 9 % (збільшились на 30 %),

· подорожі – 7 % (збільшились у 3 рази).

На сучасному етапі основу українського експорту у ФРН становлять: продукція легкої промисловості (27,7 %), кольорової (24,2 %) і чорної (14 %) металургії, хімічної промисловості (9,2 %), АПК (7,6 %), машинобудування (7,2 %). В українському імпорті переважають обладнання для машинобудівної, хімічної, харчової промисловості, сільського господарства, а також електротехнічне устаткування, транспортні засоби тощо. В експорті збільшилася питома вага вітчизняних товарів, таких як сталеві труби, листова сталь, електротехнічні вироби та сільськогосподарська продукція (молоко, олійні рослини). Поступово розвивається співробітництво підприємств швейної та взуттєвої промисловості обох країн, але в основному в умовах давальницької сировини. За роки співпраці розширилась експортно-імпортна структура українсько-німецьких зв'язків, зросла кількість спільних підприємств (Німеччина посідає одне з перших місць). Співробітництво між країнами розвивається в таких галузях поза згаданими, як авіакосмічна техніка, транспортне машинобудування, екологічний захист, впровадження сучасних технологій глибокої переробки нафти і вугілля[6].

Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, з’ясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ФРН також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринку Нымеччини. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ФРН антидемпінгових заходів. Зокрема, за поточних умов для українських виробників майже повністю закритий ринок азотних мінеральних добрив ФРН, неприйнятним для України є використання ЄК в ході антидемпінгових процедур перерахунків цін на газ на підставі цін в ЄС або США. Зважаючи на високі зобов’язання, прийняті на себе Україною в рамках вступу до СОТ, все більшого значення набуває питання захисту інтересів вітчизняних інвесторів, зокрема, у сфері входження та заснування компанії на ринках фінансових та банківських послуг ФРН.

В сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ФРН нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH”), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.

Підводячи підсумки можна сказати, що результати співпраці двох країн продемонстрували, що двостороння торгівля між країнами сприяє пожвавленню співробітництва, збереженню робочих місць в Україні; початкові темпи зростання українського експорту до ФРН (порівняно з країнами Центральної і Східної Європи) свідчили про поліпшення загальних умов торгівлі та конкурентної спроможності українських товарів на німецькому ринку; український експорт до ФРН та імпорт з Німеччини формуються здебільшого за рахунок готових промислових виробів; простежується стала тенденція до кооперування в промислових галузях двох країн; в українському експорті низькою є частка високотехнологічних видів продукції і промислових товарів, які віднесено до групи "критичного" імпорту, зокрема міді, нікелю, цинку, золота; незважаючи на зростання обсягів імпорту машин та обладнання, в цілому простежується зменшення частки інвестиційних товарів у поставках з ФРН, що не сприяє поновленню виробничих фондів, здійсненню реструктуризації економіки України.

Попри складну ситуацію в українській економіці Німеччина зберегла інтерес до економічної співпраці з Україною. Про це свідчить, зокрема, відкриття в столиці України представництв чотирьох впливових німецьких банків, Бюро делегата німецької економіки і представництво Бюро товариства зовнішньоторговельної інформації. Для координації економічних зв'язків у березні 1992 р. була створена міжурядова Українсько-Німецька рада з питань співробітництва. Партнерські зв'язки налагоджені між Києвом, Мюнхеном і Ляйпцигом, Одесою і Регенсбургом, Полтавою та Фільдерштадтом, Львовом і Фрайбургом, Харковом та Нюрнбергом, Ужгородом і Дамарштадтом, Баришівкою Київської області і Пуллахом та ін. В Україні відкриті й активно діють бюро фондів К. Аденауера, Г. Зайделя, Ф. Еберта, відділення Інституту Гете.

Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини, можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основою цього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки на міжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини.