Державні закупки як інстумент фіскальної політики

Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти:

1. державні закупки, які є інструментом прямої дії;

2. чисті податки, які змінюються за рахунок податкових ставок та

трансфертів.

Вплив державних закупок за незмінних чистих податків можна прослідкувати

в моделях “витрати-випуск” та “вилучення - ін’єкції”.

Графічну модель «витрати-випуск» іноді називають «кейнсіанський хрест» (рис. 1).

Рис. 1. Рівноважний ВВП в моделі «витрати - випуск»

На рис. 1 бісектриса показує всі точки, за яких фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються і забезпечується рівноважний ВВП. Лінія СуВф - це лінія фактичних сукупних витрат, які можуть дорівнювати запланованим сукупним витратам, або відхилятися від них в більший чи менший бік.

У точці Т1 – ситуація загальноекономічної рівноваги, коли вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупівлю, тобто СуВ1=ВВП1. У точці Т2 – ситуація загальноекономічної нерівноваги, викликана перевиробництвом, коли не вся сума доходу, отриманого від реалізації ВВП у поточному періоді, пішла на його закупівлю, тобто СуВ2 < ВВП2. Зазначений варіант відповідає кейнсіанському «психологічному закону» про схильність населення до заощаджень. У цій ситуації для відновлення загальноекономічної рівноваги (перехід від Т2 до Т1) підприємства вимушені здійснити збільшення незапланованих інвестицій у товарні запаси, завдяки чому у них з’явиться можливість зменшити обсяги виробництва до рівня сукупного попиту. У точці Т3 – ситуація загальноекономічної нерівноваги, викликана недовиробництвом, коли на закупівлю ВВП було витрачено більшу суму доходу, ніж його реальне вартісне значення, тобто СуВ3 > ВВП. Як видно з рис.1, незаплановані інвестиції виконують в економіці балансуючу роль. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій у товарні запаси; якщо сукупні витрати перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарні запаси.

Модель «вилучення-ін’єкції» – кейнсіанська модель визначення рівноважного рівня ВВП (рис. 2) на основі рівняння: З = ВІ, (3), де: З – заощадження домогосподарств (вилучення), ВI – заплановані інвестиції фірм (ін’єкції).

На основі моделі можна зробити наступний висновок: рівень ВВП буде рівноважним тільки тоді, коли вилучення повністю компенсуватимуться ін’єкціями. Для глибшого розуміння цього висновку слід розглянути наступні дефініції:

1. Вилученн я – невитрачена частина доходу (заощадження, чисті податки, витрати на придбання імпорту).

2. Ін’єкції (вливання) - це такі форми витрат, які не йдуть на виробництво поточного ВВП, але спрямовуються на його закупівлю, зокрема вони здійснюються у формі державних закупівель, запланованих інвестицій фірм та експорту (закупівля сектором закордон вітчизняної продукції).

Рис. 2. Рівноважний ВВП в моделі «вилучення – ін’єкції»

На рис. 2 лінія запланованих (автономних) інвестицій (ВІзапл.) має вигляд горизонтальної лінії, оскільки інвестиційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (З) має вигляд позитивної похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу. У точці З1 – ситуація загальноекономічної рівноваги, коли заощадження відповідають запланованим інвестиціям, про що свідчить перетин їхніх ліній. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджує приватний сектор економіки.

У точці З2 - ситуація загальноекономічної нерівноваги, коли заощадження більші від запланованих інвестицій (З2 > ВІзапл.). Але рівновага відновиться завдяки незапланованому збільшенню інвестицій в товарні запаси (З2 = ВІзапл. + ВІнезапл.).

У точці З3 - ситуація загальноекономічної нерівноваги, коли заощадження менші від запланованих інвестицій (З3 < ВІзапл.). Але рівновага відновиться завдяки незапланованому зменшенню інвестицій у товарні запаси (З3 = ВІзапл. – ВІнезапл.).

Отже, незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, за рахунок якого фактичні інвестиції завжди врівноважуються із заощадженнями. Такий висновок кореспондується із методом «витрати - випуск», згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди врівноважуються з ВВП за рахунок незапланованих інвестицій.