Перші державні утворення на території України

Першим етнічним утворенням на території України були кіммерійці

(IX – перша половина VII ст. до н.е.), але маючи своїх царів кіммерійці

так і не змогли утворити повноцінну державу.

У VII ст. до н.е. могутня хвиля скіфських племен витіснила кіммерійців

з Причорномор’я. Підкоривши більшість місцевого населення причорноморських

степів скіфи у II пол. VII ст. до н.е. утворили політично-консолідоване о

б’єднання племен – Велику Скіфію, що проіснувала до III ст. до н.е. За Геродотом

територія цього державного утворення розташовувалась у межиріччі Дунаю та Дону.

Столицею Великої Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі. Територія держави

ділилася на номи, очолювані призначеними царем вождями. Характерною рисою

скіфського суспільства була його неоднорідність. Суспільні відносини в Скіфії

еволюціонували від патріархально-родових до рабовласницьких. Кульмінаційним

став кінець V ст. до н. е. Саме в цей час відбулася якісна зміна: під впливом

торгово-економічних, військових та політичних відносин процес класоутворення

вступив у завершальну фазу і патріархально-родовий скіфський племінний

союз перетворився на рабовласницьку державу на чолі з царем. В основі

системи управління скіфським суспільством лежала не «східна деспотія», а

«варварська демократія». Влада царя не була абсолютною і обмежувалася радою

скіфських племен та народними зборами усіх воїнів. Найбільшого розквіту

Скіфія досягла в IV ст. до н. е., під час правління царя Атея. III ст. до н. е.

— період занепаду скіфської держави.

У III ст. до н. е. в поволзько-приуральських степах сформувався союз кочових

іраномовних племен — сарматів. Хоча сарматам і не вдалося подолати родоплемінну

відособленість, консолідуватися в єдиний етнос і створити, подібно скіфам,

власну повноцінну державу, вони активно діяли на історичній арені протягом

шести сторіч, залишивши сліди своєї діяльності на величезній території.