Методичні рекомендації з виконання практичної частини

При оформленні курсової роботи студентам необхідно звернути увагу на те, що в змісті не слід вказувати сторінки через дефіс, тобто, від - до, а тільки ту сторінку, з яким починаються назви питань. Крім того, відповідно до змісту по тексту обов'язково необхідно дати назву питання, а потім викласти його зміст.

При виконанні роботи студент може самостійно використовувати запропоновані й інші літературні джерела видань останніх років, крім зазначених у списку літератури, що рекомендується. При висвітленні питань студентам варто виділяти ключові моменти, указувати на практичну значимість із указівкою сторінок при обов'язковому ссиланні на першоджерела.

Варто усвідомити, що при написанні розділу «Вступ» необхідно розкрити актуальність теми і сформулировать ціль роботи. Наприклад. Основні напрямки фінансової діяльності підприємств з різною формою власності включають розширення сфер одержання джерел доходів, забезпечення їхнього надходження та їх раціональне використання з метою збільшення обсягу отриманого прибутку.

Роль фінансів у взаємозв'язку з функціонуванням фінансової системи в ринковій економіці полягає в тім, що за допомогою фінансових відносин держава може впливати на темпи і пропорції соціально-економічного розвитку країни, що безпосередньо здійснюється через фінансово-кредитний механізм, що представляє собою сукупність різних методів фінансового впливу на окремі сторони життя суспільства, діяльність юридичних і фізичних осіб. Як відомо, без відповідних кредитних і фінансових ресурсів не можна вирішити ні однієї задачі соціально-економічного розвитку суспільства, однак, самі по собі виділені ресурси ще не гарантують виконання тієї чи іншої конкретної задачі. Надзвичайно важливим представляються питання формування ресурсів, напрямку їхнього руху по відповідним каналах, форми й умови, їхні виділення і цілеспрямованість використання.

В останні роки в Україні прийнят ряд законів, які спрямовани на розвиток ринкових інфраструктур і стабілізацію економіки. Однак наявність моментів неплатоспроможності підприємств і підвищення цін обумовили винятково високий рівень ризикованості кредитних засобів, підвищення процентних ставок, скорочення термінів кредитування.

У зв'язку з цим метою даної роботи є: розгляд основних джерел фінансування, напрямків їхнього розміщення і використання на рівні підприємства, уточнення економічної сутності кредитної системи і розробка напрямків удосконалення, а також проведення аналізу фінансового стану підприємства з метою розробки заходів щодо зміцнення його фінансового положення.

Теоретичний розділ повинний бути виконан на основі аналізу теоретичних підходів до конкретних напрямків досліджень вітчизняних і закордонних вчених. Базою для виконання прикладного розділу служать дані фінансової звітності, обсяг, форми і порядок складання якої затверджені Міністерством фінансів України. Обсяг фінансової звітності є типовим для всіх господарюючих суб'єктів України. Для виконання курсової роботи студенти повинні використовувати дані Балансу підприємства (форма №1), Звіту про фінансові результати і їхнє використання (форма №2).

З метою якісного виконання розрахункової (практичної) частини курсової роботи студентам необхідно вивчити нижче приведений порядок розрахунку показників, що характеризують фінансовий стан підприємства. Аналіз даних, відбитих у фінансовій звітності, дозволить усвідомити поточний фінансовий стан підприємства, оцінити співвідношення між заборгованістю підприємства і його активами, визначити структуру активів, достатність величини матеріально-виробничих запасів, величину дебіторської заборгованості і т.д.

Варто знати, щоб при проведенні аналізу фінансового стану підприємства застосовуються такі методи, як: аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі порівняння результатів минулих років, аналіз на підставі даних галузевих показників.

Необхідно усвідомити, що аналізза допомогою коефіцієнтів дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як: ліквідність, платоспроможність, рентабельність, положення на ринку цінних паперів. Метод заснований на оцінці величини зазначених показників, що роблять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі даних, приведених у формах фінансової звітності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності містить у собі наступні оцінки:

аналіз ліквідності балансу;

аналіз фінансової стійкості;

оцінка ділової активності;

оцінка рентабельності;

аналіз прибутку;

діагностика банкрутства.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов'язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Л1 = стр.220 ф.1 + стр.230 ф.1 + стр.240 ф.1 (2.1)

2. Швидкореалізуємі активи (А2) – активи, для звернення яких в грошову форму потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи.

Л2 = стр.130 ф.1 + стр.140 ф.1 + стр.150 ф.1 + стр.160 ф.1 + стр.170 ф.1 + стр.180 ф.1 + стр.190 ф.1 + стр.200 ф.1 + стр.210 ф.1 (2.2)

3. Повільнонореалізуємі активи (А3) - найменьш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікується більш ніж через 12 місяців після звітної дати), ПДВ по придбаних цінностях.

Л3 = стр.100 ф.1 + стр.110 ф.1 + стр.120 ф.1 + стр.250 ф.1 +

стр.270 ф.1 (2.3)

4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, які призначені для використання в господарській діяльності впродовж тривалого періоду часу. До цієї групи входять необоротні активи.

Л4 = стр.080 ф.1 (2.4)

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються у такий спосіб.

Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики не погашені в строк.

П1 = стр.530 ф.1 (2.5)

2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати.

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 - стр.480 ф.1 - стр.530 ф.1- стр.430 ф.1 (2.6)

3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і інші довгострокові пасиви – статті 3-го розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання».

П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 + стр.630 ф.1 (2.7)

4. Постійні пасиви (П4) – статті 1-го розділу пасиву балансу «Власний капітал», 2-го «Забезпечення майбутніх виплат і платежів» і 5-го «Доходи майбутніх періодів».

П4 = стр.380 ф.1 (2.8)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти показники групп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

Л1 П1

Л2 П2

Л3 П3

Л4 П4

Приклад (додаток 3, додаток 4)

Для характеристики ліквідності підприємства проведемо розрахунки груп активів та пасиві (табл. 2.1).

Результати розрахунків показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має наступний вигляд:

На початок року – Л1<П1, Л2>П2, Л3>П3, Л4<П4,

На кінець року – Л1<П1, Л2>П2, Л3>П3, Л4>П4.

Бачимо, що як на початок, так і на кінець року спостерігається недостача найбільш ліквідних активів для покриття термінових забовьязань, але неготивним є те, що їх кількість значно зросла за поточний рік. Також, на кінець звітнього періоду з’явився надлишок активів, що важко реалізуються над постійними пасивами. Але це відбулося, як видно з данних балансу, за рахунок збільшення балансової вартості незавершеного будівництва. Таким чином, це не можно віднести до негативної тенденції.

Таблиця 2.1

Аналіз ліквідності балансу

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи (Л1)			Найбільш термінові зобов'язання (П1)			-168914	-346737
Активи, що швидко реалізуються (Л2)			Короткострокові пасиви (П2)
Активи, що поволі реалізовуються (Л3)			Довгострокові пасиви (П3)		50 126
Активи, що важко реалізовуються (Л4)			Постійні пасиви (П4)			5 461	-17524

Проведений аналіз є первинним, та більш детальним є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

У вітчизняної практики, як правило використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким чином.

,

. (2.9)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта- коефіцієнт „лакмусового папірця”) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

,

. (2.10)

В сучасних умовах економіки достатнім визнається його значення, рівне 0,7 - 0,8.

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів - коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання.

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

,

. (2.11)