Логічні прийоми аналізу

Це в основному методи статистики, що використовують конкретні статистичні дані, що характеризують господарські процеси і їхні результати. До них відносять прийом порівняння.

За допомогою цього методу зважуються наступні основні задачі: виявлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами; проведення чи доказів спростувань; класифікація і систематизація явищ.

Порівняння може бути якісним ("учора було тепліше") і кількісним (20 завжди більше, ніж 10).

Сутність цього прийому - оцінка і дослідження об'єкта через інші аналогічні об'єкти. Для його застосування необхідно вибрати:

1) порівнювані об'єкти;

2) види порівняння (динамічне, просторове, стосовно планових значень);

3) шкали порівняння і ступеня значимості розходжень, по яких повинне вироблятися порівняння;

4) види ознак, а також визначити критерії їхньої істотності і неістотності;

5) бази порівняння.

При проведенні порівняння необхідно, щоб були виконані визначені вимоги:

1) явища повинні бути якісно порівнянні між собою, тобто мати щось загальне, що служить підставою порівняння (наприклад, питання "Що довше, дорога чи ніч?" абсурдний, оскільки ці явища непорівнянні). Можливість порівняння забезпечується однорідністю об'єктів, що включаються в аналіз, чи явищ;

2) необхідно дотримувати тотожність формування порівнюваних показників (мається на увазі однаковість способів організації збору вихідної інформації, її узагальнення, методів числення показників і т.ін.);

3) порівнювані об'єкти повинні належати сукупностям явищ, що знаходиться на одній ступіні розвитку (наприклад, навряд чи можна порівнювати весняні й осінні ціни на овочевому ринку, прибутковість державних облігацій і непридатних, чи сміттєвих облігацій, вартісні показники в умовах динаміки і т.п.);

4) порівнювані явища повинні належати сукупностям явищ, що знаходиться на одній ступіні розвитку (наприклад, навряд чи можна порівнювати весняні й осінні ціни на овочевому ринку, прибутковість державних облігацій і непридатних, чи сміттєвих, облігацій, вартісні показники в динаміку в умовах інфляції і т.п.);

5) порівнювані явища повинні бути обмірювані в однакових одиницях виміру;

6) об'єкти чи явища повинні порівнюватися по порівнянному наборі одиниць (наприклад, якщо торгова організація чи придбала, навпаки, закрила кілька своїх магазинів, порівняння в часі абсолютних показників її діяльності до і після такої реорганізації, природно, не можна вважати правомочним);

7) при просторово-тимчасових зіставленнях зведення по порівнюваних об'єктах повинні братися на ту саму дату (моментні дані) чи за той самий часовий інтервал (інтервальні дані).

Якщо об'єкти аналізу не задовольняють деяким з цих вимог, в окремих випадках дані все-таки можна привести до порівнянного виду. Для цього є кілька способів: розчленовування на однорідні групи по кількісних чи якісних критеріях, приведення до однакових одиниць виміру, перерахування не порівнюваних показників по одному алгоритмі, дисконтування й ін. Наприклад, порівнюючи ефективність декількох фінансових операцій доцільно виразити всі ставки у виді річної процентної чи ставки у виді ефективної ставки. Ще одним варіантом забезпечення порівнянності буде приведення показників до однієї тимчасової бази. Так, наприклад, роблять при оцінці ефективності інвестиційних проектів з різними термінами реалізації.

Проводити порівняння можна по одному чи декільком критеріям. У першому випадку використовуються наступні методи і види порівняння:

факту з планом (на цьому методі заснований аналіз відхилення);

за даним критерієм у динаміку, розрахунок середнього темпу росту (зниження) значення даного показника за одиницю часу;

з еталоном (норматив, підприємство-конкурент і т.д.);

ранжирування з використанням відносних показників (ранжирування по рентабельності);

використання спеціальних статистичних показників разом з їхніми характеристичними значеннями (наприклад, оцінка ризику цінних паперів здійснюється за допомогою показників варіації).

К логічним прийомам аналізу відноситься прийом виділення вузьких місць ведучих ланок.

Сутність його – у виявленні диспропорцій у розвитку об'єкта і пошук можливостей їхнього подолання.

Наступний логічний прийом аналізу - прийом деталізації.

Деталізація являє собою один з найбільш розповсюджених прийомів аналізів у багатьох областях науки. При сполученні з іншими прийомами деталізація дозволяє всебічно оцінити досліджувані явища і розкрити причини положення, що створилося. У залежності від складності явища, що описують його показники розчленовуються по тимчасовій ознаці, по місцеві здійснення господарських операцій, центрам чи відповідальності складовим частинам.

Аналіз показників, які деталізуються по хронологічних періодах виявляє динаміку і ритмічність протікання господарських явищ. Деталізація за часом дозволяє установити періоди (місяці, дні), на які стабільно приходяться кращі чи гірші результати, тобто виявити визначені закономірності.

Розкладання даних по місцеві здійснення господарських операцій дозволяє установити найбільше і найменш ефективні підрозділи підприємств, а так само регіони, кращі чи, навпаки, невдалі для реалізації продукції.

Деталізація по центрах відповідальність дозволяє індивідуалізувати оцінку роботи виконавця, визначати право співробітників на матеріальне заохочення. Виділення центрів відповідальності є одним із ключових елементів організації системи управлінського обліку на підприємстві.

Один з найбільш значимих різновидів деталізації, як загальноекономічного методу аналізу є факторний аналіз, зміст якого полягає в тому, щоб, ґрунтуючись на теоретичних представленнях про причинно-наслідкові зв'язки в економіці, ідентифікувати, виділити з загальної сукупності й оцінити фактори, що мають найбільшу значимість для даного чи об'єкта явища.

Сутність – розчленовування показників об'єкта дослідження на більш дрібні частки.

Наступний логічний прийом аналізу - прийом угруповань.

Сутність його – у оцінкі взаємозв'язку об'єктів по одному чи декільком ознакам.

Цей метод має достатнє поширення в аналізі фінансово-господарської діяльності. Угруповання – розчленовування сукупності даних на групи з метою вивчення її чи структури взаємозв'язків між компонентами. У процесі угруповання одиниці сукупності розподіляються по групах у відповідності з наступним принципом: розходження між одиницями, віднесеними до однієї групи, повинне бути менше, ніж розходження між одиницями, віднесеними до різних груп.

Найважливіше питання при проведенні такого роду дослідження – вибір інтервалу угруповання. Існують два основних підходи до його рішення.

Перший підхід припускає розподіл сукупності даних на групи з рівними інтервалами значень. Цей метод використовується найбільше часто, тому що він позбавлений суб'єктивізму при виборі границь інтервалу.

Відповідно до другого підходу інтервали угруповання можна вибрати і нерівними (зростаючими чи убутними). Цей підхід звичайно застосовується при великій варіації і нерівномірності розподілу ознаки по всьому інтервалі його зміни.

При виборі розміру інтервалу угруповання керуються здоровим глуздом і логікою, спираючи при цьому на розподіли минулих періодів і традиційно сформовані підходи до угруповання. При використанні цього підходу інтервали часто вибирають таким чином, щоб групи були рівнозаповнені.

У загальному випадку процес угруповання даних містить у собі кілька етапів: визначення (тим чи іншому способу) кількості груп; визначення границь інтервалів (звичайно виробляється округлення формальне отриманих даних).

Основне правило при проведенні угруповання полягає в наступному: не повинне бути порожніх чи малозаповнені інтервалів.

В аналізі, наприклад, фінансово-господарської діяльності використовуються, в основному, два види угруповань: структурні й аналітичні.

Структурні призначені для вивчення структури і складу сукупності, що відбуваються в ній зрушень щодо обраної ознаки.

Аналітичні призначені для вивчення взаємозв'язку між двома і декількома показниками, що характеризують досліджувану сукупність. Один з показників при цьому розглядається як результатний, а інші – як факторні. По аналітичному угрупованню можна розраховувати силу зв'язку між факторами. Вибрати одна ознака в якості групованого буває досить важко. А аналіз по декількох ознаках досить трудомісткий і має принциповий недолік: розмиванням сукупності. Тому при аналізі діяльності окремих підприємств методи багатомірного угруповання використовують нечасто через їхню складність, більш поширені вони в соціологічних і економічних дослідженнях галузей і регіонів. Найбільш розроблений метод багатомірної класифікації – кластерний аналіз.

Наступний логічний прийом аналізу - балансовий прийом.

В цілому аналіз господарської діяльності був виділений з бухобліку, тому з нього ж прийшов і метод балансового ув'язування. Цей метод застосовується при вивченні співвідношення двох груп взаємозалежних показників, підсумки яких повинні бути рівні між собою. Своєю назвою він зобов'язаний бухгалтерському балансу, що був одним з перших історичних прикладів ув'язування великого числа економічних показників двома різними підсумковими сумами. Особливо широко поширене використання методу при аналізі правильності розміщення і використання господарських засобів і джерел їхнього формування.

Сутність - оцінка впливу факторів, що знаходяться у взаємозв'язку з результуючим показником у виді додатків.

Наступний логічний прийом аналізу - прийом ланцюгових підстановок.

Сутність - оцінка впливу факторів, що знаходяться у взаємозв'язку з результуючим показником у виді співмножників.

Наступний логічний прийом аналізу - індексний прийом.

Це найбільш затребуваний метод економічного аналізу.

Сутність - застосування індексів, що характеризують зміну показників за допомогою відносних величин. Індекс – це відносна величина, що характеризує співвідношення двох значень показника, що описує те саме явище:

,

де - порівнюваний рівень;

- базисний рівень.

Порівняння, що припускається в індексі, звичайне виконується в одному з трьох випадків: у динаміку, у просторі (наприклад, з еталоном, з нормативом), із планом.

Індекс називається простим (синоніми: приватний, індивідуальний), якщо досліджувана ознака береться без обліку зв'язку його з іншими ознаками досліджуваних явищ і зведеним(синоніми: загальний, аналітичний). Якщо досліджувана ознака береться не ізольовано, а в зв'язку з іншими ознаками.

За допомогою індексного методу в аналізі зважуються наступні задачі: оцінка зміни рівня явища, виявлення ролі окремих факторів у зміні результативного показника, оцінка впливу зміни структури сукупності на динаміку середнього рівня аналізованого показника, перерахування показників для порівняння і т.ін.