Історія розвітку аналізу

Кризи розвитку, зв'язані зі зміною технологічних укладів і, що протікають з періодичністю довгих хвиль, визначають еволюцію керування господарюванням, цілей, підходів і методів економічного аналізу, що забезпечує підготовку рішень в економіці.

У 20-х і 30-х роках у вік Великої депресії в сфері керування підприємством і капіталом у розвитих країнах формувалися підходи, у джерел яких стояв Фредерик Тейлор.

Підходи Тейлора розвивалися в напрямках: планування і контроль, бюджети і статистичні методи, наукове вивчення ринку, контроль якості, економічне прогнозування і довгострокове планування. У США, наприклад, була утворена Комісія з цінних паперів і бірж. Комісія наказала фірмам повідомляти про своє фінансове положення, зажадала розробити правила бухгалтерського обліку іменовані тепер у США Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку, що забезпечили розумну основу для аналізу фінансових звітів.

У 50-х роках тенденції управлінських підходів і методи обґрунтування рішень у розвитих країнах стали мінятися. Одержали розвиток децентралізація керування, залучення персоналу до широкої участі в керуванні, підвищення ролі людських відносин у керуванні, методи математичного програмування, дослідження операцій, моделювання й оптимізація прибутку в обґрунтуванні управлінських рішень.

Теоретичні основи аналізу збагатилися мікроекономічним, системної підходами і математичними методами.

Наслідкі світової економічної кризи 70-х і 80-х років минулого століття – це «тиха управлінська революція» у США, формування системи контроллинга в європейських країнах, системи керування якістю у всіх розвитих країнах. У числі ключових принципів керування затвердилися процессный і системний підходи. Орієнтація на постійне поліпшення прийняття рішень, заснованих на фактах. Роль прикладного економічного аналізу різко зросла. Вимоги менеджменту до аналізу – рекомендації, засновані на фактах і передбаченні для того, щоб «сьогодні зробити те, про що інші завтра тільки будуть думати».

Сучасні підходи прикладного економічного аналізу випливають з вимог ефективного керування інвестиціями чи ефективного керування підприємством, націленого на постійне поліпшення якості його діяльності стосовно товарів і послуг підприємства, її зовнішньому оточенню, до суспільства в цілому, до її персоналу, вимог керування, націленого на стабільний ріст капіталу в тривалій перспективі.

Некласичний мікроекономічний аналіз, заснований на раціональності і повної информированности, став доповнюватися новими підходами. Таким підходом, насамперед, став еволюційний підхід, що у 1982 році був сформульований Р. Нельсоном і С. Винтером.

Слід зазначити підхід конвенціональної теорії чекання, сформульований у 1994 році, зокрема, Дж. Кротти. Ідеї підходу висловив ще Кейнс. Ключовим елементом цього підходу є представлення про орієнтацію на середню думку при прийнятті інвестиційних рішень.

У Росії і Японії прискорена індустріалізація, становлення керування, обліку й аналізу відбувалося пізніше, ніж у розвитих країнах Європи і США, тобто на рубежі 19 і 20 століть.

До того ж у Радянському союзі були свої особливості: керування господарством було цілком централізоване, функції стратегічного керування зосередилися на рівні наркоматів-міністерств, а в основному на рівні вищого керівництва країни. У прикладному економічному аналізі на цьому рівні брав участь дуже вузьке коло фахівців. Підприємства й організації відігравали роль виробничих підрозділів, на рівні підприємств будь-якого масштабу повноцінний економічний аналіз не затребувався. Елементи систем керування (а значить і аналізу) на підприємствах у 20-х, 30-х роках минулого століття були скопійовані з аналогічних підприємств у США і Німеччині й у такому виді деякою мірою зберігалися дотепер.

Проблеми розвитку економічного аналізу в російських і українських умовах у даний час зв'язані з багатьма причинами. Зокрема проблеми інвестиційного фінансового аналізу тісно зв'язані з проблемами становлення фінансового ринку, на якому поки важко виділити найбільш надійні фінансові інструменти, такі, як казначейські векселі чи довгострокові державні облігації в США.

Проблеми фундаментального аналізу обумовлені станом обліку і звітності. Українська і російська система бухгалтерського обліку деякою мірою успадкована от підприємств часів початку індустріалізації. Вона цілком дотепер не приведена у відповідність із сучасними вимогами. Наприкінці 90-х років минулого століття намітилася нормативна підтримка можливості ведення окремо обліку і звітності для цілей керування й окремо податкового обліку і звітності. Однак безліч підприємств у даний час ведуть бухгалтерський облік і формують звітність, що, по суті, являють собою податковий облік і звітність, вони мало придатні для цілей економічного аналізу. Нормативна база аудита, у тому числі використовувана податковими органами, дотепер ґрунтується на деяких невірних концепціях, наприклад, на концепції про можливість абсолютної точності обліку і звітності. Незважаючи на всі проблеми, економічний аналіз поступово розвивається, значний внесок у його розвиток внесли М.И. Баканов, А.Д. Шеремет, С.Э. Барнгольц, В.Ф. Палій, И.И. Поклад, П.И. Савичев, И.И. Каракоз, Э.В. Долгополов, М.Г. Чумаченко й інші.

Особливості прийняття господарських рішень фахівцем – менеджером у ринкових умовах виходять з наступних основних положень:

1) орієнтування на одержання прибутку достатньої для задоволення поточних нестатків колективу і проведення активної відтвореної політики;

2) представлення господарської діяльності підприємства у виді виробничої моделі і підтримка на високому рівні всіх її елементів;

3) порівняння фактичного стану підприємства з прогнозованим оптимальним варіантом його розвитку;

4) прогнозування ймовірних проблем розвитку підприємства;

5) виявлення резервів кожного елемента виробничої системи і підготовка рекомендацій з їхнього використання;

6) складання банку рекомендацій інженерно-технічного, організаційно-економічного характеру по удосконалюванню роботи підприємства.