Порівняйте основні положення теорії народонаселення Т. Мальтуса з ідеями Г. Спенсера про соціальну еволюцію. Чи актуальні ці ідеї в сучасних умовах? Обґрунтуйте відповідь

Мальтус розглядав проблему народонаселення безвідносно до якогось певного способу виробництва й суспільному розвитку взагалі. Стосовно до людського суспільства Мальтус стверджував, що народонаселення зростає в геометричній прогресії (тобто як 1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256), тоді як засоби існування, на його думку, зростають у арифметичній прогресії (тобто як 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9...). Через два століття, стверджував він, народонаселення відносилося б до засобів існування як 256 до 9; через три - як 4096 до 13, а через дві тисячі років цей розрив був би безмежним і незліченним. Мальтус, розкрив призначення своєї теорії народонаселення - вона спрямована на те, щоб паралізувати класову боротьбу пролетаріату, «довести» безпідставність і безрезультатність його вимог, що пред'являються буржуазії. Недарма Мальтус особливо підкреслював, що поширення його ідей «між бідними» надасть «сприятливий» вплив на маси, зрозуміло, вигідне для панівних класів.

Спенсер під соціальною еволюцією розумів стадії розвитку суспільства від простого до складного, а також у більш спеціальному плані — загальний процес структурування. Спенсерівська стадійна модель розвитку передбачає зростання і диференціацію суспільства. Зростання зумовлене збільшенням населення і процесом складання менших "соціальних мас" у більші, поєднанням первісно не пов'язаних частин, тобто зростання рівнозначне інтеграції частин Еволюція — це зміна соціального організму від стану відносної невизначеності, незв'язності, гомогенності (однорідності) до стану відносної визначеності, взаємозв'язаності, гетерогенності. Еволюційна модель суспільного розвитку подається соціологом у вигляді процесу взаємонакладань зростання і диференціації, що його можна спостерігати за трьома осями: регулятивною, оперативною (або такою, що підтримує) та розподільчою. Зростання відбувається шляхом ускладнення структур, а диференціація — шляхом розділення регулятивних, оперативних і розподільчих структур та внутрішньою диференціацією їх. Еволюціонування зумовлене спочатку нестабільністю однорідної маси. Зовнішні сили штовхають елементи цієї маси в різні напрями. Інтеграція можлива лише з переходом на вищий ступінь розвитку. Стійкість більш гетерогенної і структурованої спільноти щодо зовнішніх руйнівних сил, за Спенсером, — головний фактор соціальної еволюції. Він показує, як у результаті поєднання менших людських агрегацій у більші (звичайно шляхом завоювань, підкорення більш слабких, укладання політичних угод) можна простежити рівні соціального розвитку