Класифікація промислових підприємств

Хоча кожне підприємство відрізняється від інших особливостями продукції, характером виробництва, місцем розміщення тощо, все ж є можливість розробити типові рішення для окремих груп підприємств, чим доводиться доцільність їх класифікації. Основними ознаками, за якими класифікуються підприємства, є:

1. Чисельність працівників і обсяг господарського обороту:

- малі;

- середні;

- великі.

Так, згідно із Законом України "Про підприємства в Україні", до малих підприємств у сфері промисловості і будівництва віднесено підприємства з чисельністю працівників до 200 чоловік, у науці та науковому обслуговуванні - до 100, в інших галузях виробничої сфери - до 50, невиробничої сфери-до 25, у роздрібній торгівлі-до 15 чоловік.

2. Галузева належність:

- промислові;

- сільськогосподарські;

- будівельні;

- транспортні;

- торговельні;

- зв'язку;

- побутового обслуговування та інші.

Можливе створення комбінованих підприємств.

3. Форма власності:

- індивідуальні підприємства - засновані на особистій власності фізичної особи і тільки її праці;

- сімейні підприємства - засновані на власності та праці членів однієї сім'ї, які проживають разом;

- приватні підприємства - засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили;

- колективні підприємства - засновані на власності трудового колективу підприємства, а також кооперативу, іншого статутного товариства чи громадської організації;

- державні та державні комунальні підприємства - засновані на власності загальнодержавних (республіканських) чи адміністративно-територіальних одиниць;

- спільні підприємства - засновані на базі об'єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян інших держав) зі змішаною формою власності.

4. Правовий статус і форма господарювання:

- одноосібні (приватні) підприємства - є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;

- кооперативні підприємства - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності;

- орендні підприємства - засновані на договірних взаєминах на тимчасове володіння і користування майном;

- господарські товариства (партнерства) - певні об'єднання підпри­ємств, які передбачають з'єднання капіталів двох або більше госпо­дарюючих суб'єктів.

Господарські товариства за ступенем відповідальності та за своїми зобов'язаннями поділяються на товариства:

а) з повною відповідальністю;

б) з обмеженою відповідальністю;

в) командитні;

г) акціонерні (відкритого і закритого типу).

5. Технологічна і територіальна цілісність:

- материнські (головні) підприємства - вони контролюють інші фірми залежно від розміру капіталу, правового статусу і ступеня підпоряд­кованості;

- дочірні підприємства (дублери);

-асоційовані.

6. Належність капіталу:

- національні - капітал належить підприємцям своєї країни;

- закордонні - капітал є власністю іноземних підприємців повністю;

- змішані (спільні)- капітал належить підприємцям своєї та інших країн.

7. Мета і характер діяльності:

- комерційні підприємства - мають на меті отримання прибутку;

- некомерційні - підприємства невиробничої сфери (освіта, наука, медицина).

6) Ринкове середовище господарювання підприємств. Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку,
визначили необхідність створення такого господарського механізму, який
дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин,
сприятиме підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечить динамічний
розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно
може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства.
Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних
чинників, зовнішнього середовища, воно відповідальне за свої дії перед
державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї
продукції.

Задоволення потреб споживача – основна мета ринкової економіки. Але
фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях
далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати
прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки
підприємства.

Підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою
народного господарства, отже, від результатів його діяльності залежить і
загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення

Діяльність офіційно зареєстрованого підприємства регламентується його статутом. Статут є основним правовим документом підприємства, розробляється згідно із законом і законодавчими актами України, його затверджує власник чи засновник підприємства, а для державних підприємств - власник майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначають власника та найменування підпри­ємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління та порядок їх формування, компетенцію і повноваження трудового колективу та його виробничих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації і припинення діяльності підпри­ємства.

Єкономіка підприємств

дозволяється за певну плату володіти і користуватися землею та природними ресурсами. При цьому воно зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи. Фінансування таких заходів відбувається за рахунок власних коштів або інших джерел.

Щодо господарсько-економічної діяльності підприємства, то підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає стратегію розвитку, самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації. Підприємство реалізує свою продукцію, послуги за цінами і тарифами, раніше встановленими або договірними на основі прямих угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці.

Після сплати податкових та інших платежів власник самостійно розпоряджається прибутком, який є узагальнюючим показником фінансових результатів на всіх підприємствах.

Припинення підприємницької діяльності здійснюється:

- з власної ініціативи підприємства;

- на підставі рішення суду;

- у разі закінчення терміну ліцензії та в інших передбачених законо­давством випадках.

Про таку акцію повідомляють в офіційній пресі з визначенням термінів претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розрахуватись з кредиторами, скласти і передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з Державного реєстру України