Облік довгострокових зобов’язань

Облік довгострокових кредитів банку. Банківський кредит полягає в передачі у тимчасове користування грошових коштів. В економічній теорії під кредитом розуміють позику в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою відсотка. Заклади банків видають підприємствам кредити під визначені цілі. Тобто кредитування здійснюється на основі суворо встановлених принципів цільового характеру, забезпеченості, строковості і поверненості кредиту.

В економічній літературі виділяють різні класифікації кредитів: за призначенням, за наявністю забезпечення, за характером процентної ставки, за способом погашення та ін. Однак, з точки зору бухгалтерського обліку важлива класифікація за строками надання кредитів (короткострокові і довгострокові) та порядком погашення (строк сплати, яких не настав; пролонговані; прострочені).

Як вже зазначалось, в обліку підприємства будь-який кредит, незалежно від його виду, визнається зобов’язанням, що регламентується П(С)БО 11 “Зобов’язання”. Крім того, така заборгованість є одним з видів фінансових інструментів (П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”).

З метою обліку кредитів необхідно виділяти основні об’єкти обліку:

- облік основної суми отриманого кредиту;

- облік процентів за користування кредиту;

- облік витрат, пов’язаних з отриманням кредиту.

Слід зазначити, що основна сума кредиту не визнається в обліку ні доходами (при отриманні), ні витратами (при погашенні) (П(С)БО 15, 16).

При здійсненні облікового процесу кредитних коштів важливо виділяти кредити за способом погашення (План рахунків):

- кредити, що погашаються згідно встановленого графіка погашення (рах.501, 502, 601, 602);

- відстрочені кредити, за якими перенесений термін погашення (рах. 503, 504, 603, 604);

- прострочені кредити, за якими порушено термін погашення (рах. 505, 605).

Рахунок 50 “Довгострокові позики” призначений для обліку розрахунків за довгостроковими позиками банків та інших залучених позикових коштів, які не є поточними зобов’язаннями. За кредитом рахунку відображається сума одержаної позики, за дебетом − її погашення. При цьому слід постійно відстежувати та відображати поточну частину довгострокового боргу, тобто ту, яку необхідно буде погашати протягом найближчих 12 місяців. Для цього передбачений рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

При отриманні довгострокового кредиту здійснюється кореспонденція:

Дт 31 “Рахунки в банках”

Кт 50 “Довгострокові позики”

Перший платіж для погашення основної суми боргу, що припадає на найближчі 12 місяців, слід буде відразу виділити як поточну частину боргу:

Дт 50 “Довгострокові позики”

Кт 61 “Поточна заборгованість за довгостроков. зобов’язаннями”

За умови відстрочення чи непогашення кредиту у визначений угодою термін, кредит переноситься на субрахунок 503 “Відстрочені довгострокові кредити банків” або на субрахунок 505 „Прострочені довгострокові кредити банків”. Важливою вимогою П(С)БО 11 є відображення довгострокових зобов’язань за теперішньою вартістю1.

Що стосується процентів, то вони є частиною фінансових витрат підприємства (рах. 951). Тобто, будь-які нараховані проценти як за довгостроковими, так і за короткостроковими кредитами визнаються в обліку підприємства витратами періоду, в якому вони були нараховані.

В обліку нарахування процентів відображатиметься наступною кореспонденцією рахунків:

Дт 951 “Відсотки за кредит”

Кт 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”

Сплата процентів здійснюється з розрахункового рахунку:

Дт 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”

Кт 31 “Рахунки в банках”

Необхідно відмітити, що проценти як фінансові витрати не включаються до первісної вартості активів, придбаних за рахунок такого кредиту (П(С)БО 7,8,9).

Крім основної суми боргу і процентів, у підприємства можуть виникати витрати, пов’язані з одержанням кредиту: комісійні та інші послуги банку; витрати на державну реєстрацію договорів застави або нотаріальне посвідчення; оплата юридичних, консультаційних послуг, пов’язаних з підготовкою документації та ін. Усі ці витрати слід включати до витрат того періоду, в якому вони були понесені. Облік таких витрат ведеться на рахунку 95 ”Фінансові витрати”, оскільки згідно П(С)БО 16 “Витрати” до фінансових витрат, крім витрат на проценти, належать й інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Приклад 9.1. 2 січня 2006 року підприємством отримано довгостроковий кредит в сумі 500 000 грн. строком на 3 роки під 20% річних. Крім того, сплачено банку комісійні за отримання кредиту в сумі 2 500 грн. Погашення заборгованості перед банком здійснюється в кінці кожного року однаковими платежами, що складаються з частини суми основного боргу і нарахованих процентів.

При отриманні довгострокового кредиту запис в журналі операцій буде:

Дт 31 “Рахунки в банках” − 500 000

Кт 50 “Довгострокові позики” − 500 000

Сплачено комісійні банку:

Дт 952 “Інші фінансові витрати” − 2 500

Кт 31 “Рахунки в банках” − 2 500

Для подальшого відображення в обліку кредиту необхідно визначити розмір щорічного платежу – ануїтету, що складається з суми процентів і частини основного боргу, яка підлягає погашенню. Теперішня вартість ануїтету визначається з допомогою таблиці значень теперішньої вартості звичайного ануїтету однієї грошової одиниці (Додаток И). В нашому прикладі необхідно взяти значення для періоду п (3 роки) та відсоткової ставки і (20%), яке становить 2,1065.

Формула для визначення теперішньої вартості ануїтету має вигляд:

де Р_а – теперішня вартість ануїтету (щорічного платежу);

А – сума ануїтетного платежу;

R_a – дисконтний множник ануїтету, що визначається по спеціальних таблицях з врахуванням прийнятої дисконтної ставки і числа періодів.

Отже величина щорічного платежу розраховується:

Далі необхідно розподілити в часі структуру боргу: виділити частину основної суми і частину процентів (табл.9.1).

Таблиця 9.1