Ремонт основних засобів

Після надходження основних засобів на підприємство очікуються витрати, пов’язані з їх експлуатацією і поліпшенням. Від того, як вплинуть зазначені витрати на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання даних необоротних матеріальних засобів, буде залежати чи визнати їх як витрати звітного періоду, чи капіталізувати, тобто включити до балансової вартості активу. Якщо здійснені витрати спрямовані на відновлення об’єкта основних засобів і при цьому не очікується зростання економічних вигод від використання такого активу, то, незалежно від величини цих витрат, вони включаються до витрат підприємства на момент їх виникнення (витрат періоду).

У іншому випадку, якщо в результаті подальших витрат, що пов’язані з об’єктом основних засобів, передбачається зростання економічних вигід від його використання, то їх сума збільшує балансову вартість даного активу. Такими витратами є витрати на модернізацію, реконструкцію, модифікацію, впровадження нових технологічних процесів, в результаті яких продовжується строк корисної експлуатації, збільшується виробнича потужність, покращується якість продукції, зменшуються операційні витрати, пов’язані з обслуговуванням обладнання, тощо.

Слід зауважити, що згідно із Законом України “Про оподатку­вання прибутку підприємств” від 22.05.97 року №283/97- ВР (надалі Закон про податок на прибуток) витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів, включаються у валові витрати підприємства у межах, що не перевищує 10% від сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп основних засобів.

Отже, між податковим законодавством і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку існує суттєва відмінність. Якщо в основі визнання витрат на поліпшення основних засобів згідно із Законом про податок на прибуток лежить вартісне обмеження незалежно від впливу на майбутні економічні вигоди, то згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” – вплив результату витрат на майбутні еко­номічні вигоди незалежно від величини цих витрат.

Розглянемо на прикладі відображення в обліку витрат на поліпшення основних засобів.

Приклад 2.10. Витрати підприємства на ремонт службового легкового автомобіля становили 9000 грн., з них 5000 грн. – вартість заміни карбюраторного двигуна на дизельний, що дозволить використовувати дешевше пальне, а значить зменшити витрати на обслуговування автомобіля, 4000 грн. – вартість заміни кузова. Отже, заміна двигуна сприятиме збільшенню майбутніх вигід від його використання, заміна кузова спрямована на поліпшення технічного стану автомобіля, рівень надходжень економічних вигід залишиться на початково визначеному.

В обліку такі операції слід відобразити:

1. Оприбутковано кузов, двигун

Дт 207 “Запасні частини” - 9000

Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” - 9000

Одночасно на суму ПДВ (при наявності податкової накладної)

Дт 641 “Розрахунки за податками” - 1800

Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” - 1800

2. Списано на адміністративні витрати вартість ремонту кузова

Дт 92 “Адміністративні витрати” - 4000

Кт 207 “Запасні частини” - 4000

3. Відображено витрати на ремонт двигуна

Дт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” - 5000

Кт 207 “Запасні частини” - 5000

4. Включення витрат на заміну двигуна до балансової вартості автомобіля

Дт 105 “Транспортні засоби” - 5000

Кт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” - 5000

2.4 Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

Бухгалтерський облік зносу й амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів пов’язаний з тим, що підприємство, придбавши необоротні активи, очікує повернути авансовані в них грошові кошти. Ці кошти надходять у сумі виручки від реалізації продукції (послуг). Тому в ціну реалізації включають частину вартості необоротних активів, які експлуатуються.

Процес перенесення вартості необоротних активів на собівартість продукції чи послуг, що виготовляється, називається амортизацією. Амортизація, як частина вартості активів, що експлуатуються, розглядається так само як і вартість таких статей як заробітна плата, комунальні послуги, а значить відноситься до витрат. Тому в бухгалтерському обліку термін “амортизація” розгля­дають як процес списання вартості необоротних активів протягом деякого періоду на витрати підприємства.

П(С)БО 7 “Основні засоби” визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисної експлуатації.

Строком корисної експлуатації активу є:

- або період часу, протягом якого підприємство передба­чає використовувати його;

- або кількість одиниць продукції, яку підприємство планує отримати від його використання.

Cтрок корисної експлуатації кожного об’єкта основних засобів і нематеріальних активів визначає підприємство самостійно. При цьому слід брати до уваги очікуване використання активу з урахуванням його потужності або продуктивності, фізичний знос, який залежить від виробничих факторів (строку і умов експлуатації); моральний знос у результаті зміни попиту на товар, що виготовляється, появі на ринку нових технологій; правові обмеження. Тобто строк корисної експлуатації передбачається залежно від корисності конкретного активу для підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний строк експлуатації, що зазначений у технічному паспорті активу.

Оцінка строку корисного використання повинна базуватися на досвіді експлуатації подібних активів на підприємстві.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають.

Під вартістю, що амортизується розуміють собівартість активу, або іншу суму, що замінює її у фінансовій звітності, за мінусом ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисної експлуатації активу за вирахуванням усіх витрат, пов’язаних з вибуттям. Можна сказати, що це планова вартість реалізації активу іншому покупцю на дату, коли підприємству знадобиться його продати.

Зрозуміло, що ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, який планується продати через 5 років, буде більша, ніж об’єкта, який передбачається замінити через 8 років. Але оскільки важко передбачити ліквідаційну вартість через кілька років, її часто не визначають, тобто приймають рівною нулю.

Сума амортизації визначається шляхом застосування одного з методів нарахування. Під методом нарахувань амортизації розуміють прийняті способи розподілу вартості необоротних активів. П(С)БО передбачено використання таких методів:

- прямолінійного списання;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого;

- передбаченого податковим законодавством.

Вибір методу амортизації кожного об’єкта основних засобів (або групи однорідних об’єктів) здійснює підприємство самостійно, виходячи з принципу, за яким обраний метод найкраще розподіляв би вартість активу відповідно до очікуваного способу отримання доходу від його використання.

Різниця між первісною (відновною) вартістю активу і сумою накопиченої амортизації визначає залишкову вартість об’єкта основних засобів. Саме залишкова вартість активу включається у валюту балансу, її часто називають балансовою.

Метод прямолінійного списання. Згідно з методом прямолінійного списання вартість активу рівномірно списують протягом строку його корисного використання. Цей метод амортизації застосовують до тих об’єктів основних засобів надходження економічно вигід від використання яких рівномірно розподіляється в часі. До таких основних засобів належать будівлі, споруди, устаткування тощо. Метод ґрунтується на тому, що амортизація залежить тільки від строку експлуатації активу. Тому важливе значення при застосуванні цього методу має реальна оцінка строку його корисного використання.

Сума річних амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення первісної вартості за вирахуванням ліквідаційної на норму амортизації, яка є оберненою величиною до строку корисного використання. Отже,

;

де АВ – амортизаційні відрахування;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

На – норма амортизації;

Т – строк корисної експлуатації.

Приклад 2.11. Первісна вартість вантажного автомобіля становить 45000 грн., його ліквідаційна вартість в кінці п’ятого року корисного використання оцінена в сумі 5000 грн.

Умова даного прикладу є вихідними даними для всіх наступних прикладів, де розглядаються методи амортизації.

У даному випадку норма амортизації розраховується: 1:5=0,2

Щорічна сума амортизації: (45000 - 5000) × 0,2 = 8000 грн.

Розрахунок амортизаційних відрахувань зобразимо у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1