Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Глибина | Грунт насипний | ||||
піщаний і гравійний | супіщаний | суглинок | глина | лес сухий | |
1,5 | 1,25 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | |
3,0 | 2,4 | 2,0 | 1,5 | 2,0 | |
4,0 | 3,6 | 3,25 | 1,75 | 2,5 | |
5,0 | 4,4 | 4,0 | 2,0 | 3,0 | |
6,0 | 5,3 | 4,75 | 2,25 | 3,5 |
Перевірку надійності установки крана здійснюють шляхом піднімання максимально допустимого вантажу на висоту 5 см і повороту стріли з вантажем в обидві сторони на 180-200°. При просіданні коліс або аутригерів потрібно змінити місце установки крана або утрамбувати і укріпити площадку.
Встановлювати кран на краю траншеї дозволяється при дотриманні відстані від брівки укосу або траншеї до найближчої опори згідно даним, наведеним у табл. 1. Установлювати стрілові самохідні крани (автомобільні, гусеничні, пневмоколісні) і працювати на них під проводами ліній електропередачі (ЛЕП) будь-якої напруги не дозволяється. У випадку необхідності виконання робіт краном біля ліній електропередачі на відстані ближче 30 м від крайнього проводу необхідно видати наряд-допуск, який визначає безпечні умови роботи.
Таблиця 2 Безпечні відстані по горизонталі при виконанні робіт біля ЛЕП
Напруга ЛЕП, кВт | 1-20 | 35-110 | 330-550 | |||
Відстань по горизонталі, м | 1,5 |
Таблиця 3 Безпечні відстані по вертикалі при переміщенні кранів під ЛЕП
Напруга ЛЕП, кВт | 1-20 | 35-100 | 154-200 | |||
Відстань по | ||||||
вертикалі, м |
Виконання робіт біля ЛЕП дозволяється при дотриманні відстаней по горизонталі між крайньою точкою ферми стріли крана і найближчим проводом електропередачі, що наведені в табл. 2.
Кран перед початком роботи необхідно заземлити і установити на всі опори, під які покласти надійні підкладки.
При переміщенні (транспортуванні) кранів під ЛЕП необхідно дотримуватися відстані (по вертикалі) від проводів до конструкції крана (табл. 3).
Переміщення крана під ЛЕП або біля неї дозволяється тільки з опущеною стрілою.
Козлові крани більш стійкі порівняно з автомобільними, пнев- моколісними та іншими кранами, що мають виносну стрілу. Ці крани мають три робочі рухи (переміщення крана по підкрановим шляхам, переміщення возика по фермі або балці і рух гака вгору і вниз), що дозволяє переміщувати вантаж у будь-яке місце вантажно-розвантажувального майданчика.
Перед початком роботи необхідно здійснити огляд крана і перевірити на холостій ході справність вантажно-підіймального механізму і його кінцевих вимикачів; справність звукового сигналу, освітлювальної мережі і аварійного вимикача; справність механізму переміщення крана і гальмів (гальмівний шлях має бути не більше 1 м). Усі виявлені несправності вносяться у вахтовий журнал.
Важливою умовою в забезпеченні безпечної роботи вантажопідіймальних кранів та інших механізмів є надійність гальмівних пристроїв як механізму піднімання вантажу, так і механізму переміщення возика і крана.
При огляді гальм необхідно звернути увагу на відсутність заїдання у шарнірах, на стан швів і колодок і не допускати на їх поверхні осідання мастил.
У випадку припинення живлення крана струмом необхідно поставити штурвали в нульове положення і виключити рубильник у кабіні. При відновленні роботи треба подати попереджувальний сигнал.
Козлові крани рухаються по рейкових коліях, які закріплені на полушпал, укладених на баласт. Для захисту машиніста від ураження електричним струмом крани підлягають заземленню.
Заземлення козлових кранів здійснюють через підкранові рель- си, при цьому стики мають бути надійно з'єднані. Обидві колії з'єднують перемичками з круглої або смугової сталі. Заземлення здійснюють за допомогою стальних труб, з'єднаних трикутником. Для покращення електропровідності грунту в труби заливають 2-3 %-й розчин солі.
При силі вітру понад 6 балів (що відповідає швидкості вітру 12 м/с) або наближенні грози роботу потрібно припинити, а кран закріпити протиугонними захватами за рельси.
При обслуговуванні козлових кранів необхідно слідкувати за станом підкранових колій. Перекіс крана, тобто забігання вперед однією стороною може бути від неточної роботи привода або неоднакового зносу ходових коліс.
Внаслідок перекосу кран може зійти з рейок підкранової колії.
Після закінчення роботи кран необхідно установити на місце, що визначене для стоянки, а гак підняти у верхнє положення. При покиданні кабіни штурвал поставити в нульове положення, вимкнути рубильник захисної панелі і закрити кабіну.
Запобіжні пристрої та прилади
Активну безпечність вантажопідіймальних машин у процесі експлуатації підвищують прилади та пристрої безпеки. За призначенням прилади і пристрої безпеки поділяють на три групи:
• обмежувачі руху (пересування крана, обертання крана, підйому вантажів, вильоту стріли);
• пристрої, що забезпечують стійкість машин (протиугонні захвати, виносні опори, обмежувачі вантажопідйомності);
• пристрої, що сигналізують про стан стійкості (вітроміри, покажчики нахилу), прилади освітлення та сигналізації. Обмежувачі висоти підйому обойми гака призначені для вимикання механізму піднімання вантажів на кранах при підході обойми гака до крайнього верхнього положення і вимикання механізму зміни вильоту стріли під час її опускання, якщо при цьому обойма гака досягає крайнього верхнього положення. Підіймати гак вище допустимої межі не можна, бо підтягування його до нерухомої конструкції підйомного механізму може призвести до обриву каната і падіння вантажу. Автоматичне обмеження висоти піднімання вантажу і зупинки гака або іншого захватного органу має працювати надійно: зупинка здійснюється на відстані 200 мм у кранів і на відстані 50 мм у електротельферів.
Обмежувач зміни вильоту стріли призначається для вимикання механізму зміни вильоту стріли в її крайніх положеннях і попереднього включення гальм для зниження швидкості її руху. У граничних положеннях стріли, небезпечних для стійкості крана, двигун стрілової лебідки автоматично вимикається за допомогою кінцевих вимикачів важільного типу.
Покажчики вантажопідйомності показують граничне значення вантажопідйомності самохідного стрілового крана залежно від вильоту стріли. їх встановлюють у нижній частині стрілового обладнання в полі зору машиніста, що дозволяє візуально визначити, який вантаж можна підняти краном при даному вилеті стріли. Для кожного виду стрілового обладнання виготовляють свою шкалу, яка відповідає вантажній характеристиці крана з цим видом обладнання.
Обмежувач поворотів крана призначений для запобігання перекручування і обриву пучка канатів і забезпечення обертання крана лише на 720° (два обороти). За 30° до спрацювання обмежувача, що вимикає поворот в одну чи іншу сторону, в кабіні машиніста загоряється застережне світлове табло.
Обмежувач руху крана служить для відключення приводу механізму руху, при підході баштового чи козлового крана до обох кінців підкранового шляху. При цьому відстань між тупиками і будь- якою ходовою частиною крана становить не менш як 1 м з урахуванням гальмівного шляху.
Покажчики нахилу, чи креноміри, показують нахил машини відносно горизонту. На автокранах використовують покажчики нахилу, принцип дії яких грунтується на властивості вільно підвішеного маятника зберігати вертикальне положення (маятникові) або на властивості вільної поверхні рідини зберігати горизонтальне положення (рідинні).
На автокранах встановлюють автоматичні сигналізатори небезпечної напруги (АСНН), що попереджають машиніста включенням аварійної і звукової сигналізації про наближення стріли крана на небезпечну відстань до лінії електропередач. Прилад складається з антени, підсилюючого блоку і блоку сигналізації.
Для запобігання перевертанню стрілових кранів їх обладнують обмежувачами вантажопідйомності чи вантажного моменту. Ці обмежувачі автоматично вимикають механізми піднімання вантажу, маса якого перевищує номінальну вантажопідйомність більше як на 10 %. Крім того обмежувачі вантажопідйомності кранів мають попереджувати про втрату стійкості не при нормальному розрахунковому вантажі, а за умов небезпечних чинників: вітрового навантаження, нахилу шляху, динамічних та інерційних навантажень.
Обмежувачі мають зелену і червону сигнальні лампи. При нахилі крана загоряється червона лампа. Крім того, при перенавантаженні електричне коло управління краном розмикається, вмикається звуковий сигнал і робота крана призупиняється. Обмежувачі вантажопідйомності бувають як механічні, так і електричні. Більшість кранів мають електричні обмежувачі.
На кранах з перемінною вантажопідйомністю встановлюють обмежувачі вантажного граничного моменту, наприклад для запобігання аваріям при підніманні примерзлого до землі вантажу.
На кранах, що працюють на відкритому повітрі і піддаються великим вітровим навантаженням, встановлюють прилади автоматичної вітрової сигналізації і захисту від вітрових перенавантажень.
На баштових та портальних кранах встановлюється сирена при досягненні швидкості вітру в 5 балів, а при силі вітру у 6 балів розмикається автоматичне коло управління краном.
До пристроїв, що забезпечують стійкість машин, належать протиугонні захвати для прикріплення крана до рейок у неробочому стані. Під дією сильного вітру гальма не можуть утримати кран від мимовільного переміщення. Якщо не закріпити кран протиугінними захватами, він почне рухатись і, дійшовши до кінцевого упору підкранового шляху, зупиниться або перевернеться залежно від швидкості руху в момент зупинки. Дія протиугінних захватів базується на принципі кліщового рейкового захвату. При дуже сильному вітрі баштові крани закріплюють розвилками.
Для встановлення стрілових кранів велике значення має майданчик, тобто основа під краном. Один із чинників, що призводить до нахилу крана, є нерівномірне просідання підкранового шляху, особливо коли цей шлях влаштований на свіжонасипних грунтах, де ще не закінчився процес природного ущільнення. Для встановлення кранів добирають надійну ґрунтову основу чи влаштовують її, укладаючи грунт шарами товщиною 200-300 мм із обов'язковим ущільненням кожного шару.
Для збільшення стійкості стрілових самохідних кранів використовують допоміжні опори, а саме висувні балки чи кронштейни (аутригери). Під допоміжні опори підкладають міцні інвентарні підкладки. Використовувати прокладки із випадкових предметів забороняється.
Державний і відомчий нагляд за вантажопідіймальними кранами і механізмами.
Експлуатація вантажопіднімальних кранів і механізмів, підконтрольних Держгірпромнагляду, здійснюється у відповідності до Правил улаштування безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.
Згадані Правила розповсюджуються на такі вантажопідіймальні машини:
• на крани всіх типів, включаючи автомобільні;
• електричні й ручні талі та лебідки, призначені для піднімання вантажів і людей;
• екскаватори, призначені для роботи з гаком, грейфером або магнітом у тих випадках, коли стріла, а також гак або грейфер підвішені на канатах;
• змінні вантажозахватні органи і вантажозахватні пристосування (стропи, траверси, тара, кліщі), що навішуються на гак вантажопідіймальної машини.
Державний нагляд за технічним станом і експлуатацією вантажопідіймальних машин здійснюють органи Держнаглядохоронпраці.
Перед пуском машин у роботу їх необхідно зареєструвати. Згідно з Правилами, реєстрації підлягають наступні вантажопідіймальні машини: крани всіх типів, екскаватори, призначені для роботи з гаком, грейфером або магнітом, вантажопідйомність яких перевищує 1 т, а також крани мостового типу (мостові, козлові, крани-балки), управління яких здійснюється з підлоги вантажопідйомністю більше 10 т.
Не підлягають реєстрації в органах нагляду такі вантажопідіймальні машини: крани всіх типів з ручним приводом, а також ті, у яких при ручному приводі використовуються пневматичні підіймальні циліндри; якимикерують з підлоги або за допомогою пульта; одноблочні крани мостового типу вантажопідйомністю до 10 т; стрілові крани вантажопідйомністю до 1 т включно, а також крани з постійним вильотом стріли без вантажного возика, не забезпечені механізмом повороту незалежно від вантажопідйомності.
Згадані вантажопідіймальні машини, а також змінні вантажозахватні пристосування забезпечуються індивідуальним номером і записуються в журнал обліку вантажопідіймальних машин і змінних пристосувань. Дані про машини заносяться в журнал із їх паспорта, а про змінні вантажозахватні пристосування — на підставі їх маркування.
Реєстрація вантажопідіймальних кранів і механізмів здійснюється на підставі письмової заяви власника і паспорту машини. В заяві вказується, що нагляд за машинами буде здійснюватись відповідно до діючих Правил, що технічний стан машини, яка реєструється, допускає безпечну її експлуатацію, і що для її обслуговування є навчений персонал.
При реєстрації мостового крана до паспорта додається креслення його установки із вказівками щодо розташування головних проводів і посадкової площадки для входу на кран. Для реєстрації кранів, що переміщуються по надземних рейкових коліях, має бути довідка про те, що підкрановий шлях розрахований на їх роботу.
Дозвіл на пуск у роботу кранів видається за результатами їх технічного опосвідчення і перевірки стану крана, проведеного інспектором органу державного нагляду.
Дозвіл на пуск у роботу крана записується в його паспорт. У паспорт крана заноситься також фамілія особи, яка призначена відповідальною за виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Указана особа повинна мати відповідне посвідчення і періодично проходити перевірку знань Правил — не менше одного разу на 3 роки.
Особа, відповідальна за роботу крана, має слідкувати за утриманням його у справному стані, за правильним використанням кранових механізмів і пристосувань, дотриманням графіка регулярних оглядів і ремонтів, проведенням випробувань, журналом періодичних оглядів, виконанням обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій.
При роботі вантажопіднімальних кранів адміністрація призначає стропальників, кількість яких визначається обсягом робіт. При обслуговуванні крана двома і більше стропальниками, один з них призначається старшим, він несе відповідальність за правильність виконання стропальних робіт.
Машиністами кранів, слюсарями, електромонтерами, стропальниками і сигнальниками можуть бути особи не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, а також атестацію. Атестація машиністів та їх помічників проводиться у присутності представника Держгірпромнагляду. Повторну перевірку знань правил техніки безпеки проводить кваліфікаційна комісія не рідше одного разу на 12 місяців.
Технічний огляд вантажопіднімальних машин.
Вантажопіднімальні машини допускаються до експлуатації тільки при їх повній справності. Справність машини визначається технічним оглядом.
Перед пуском у роботи всі вперше встановлені вантажопіднімальні машини, механізми, а також вантажозахватні пристосування, на які поширюється дія Правил, підлягають технічному огляду, а ті машини, що знаходяться у роботі — періодичному технічному огляду.
Технічний огляд машин буває повним і частковим. Повне технічний огляд полягає у зовнішньому обстеженні машин, статичному і динамічному випробуванні. Частковий технічний огляд — це обстеження машин без випробування їх вантажем. Повний технічний огляд машин здійснюють раз на три роки, а частковий — через 12 місяців.
Позачерговому технічному огляду підлягають крани у наступних випадках: після монтажу, або перевезення їх на інше місце, після реконструкції або капітального ремонту металевих конструкцій чи піднімального механізму; після зміни гака, а також вантажних, стрілових, несучих або вантових канатів та після аварій.
Технічний огляд покладається на особу, яка здійснює державний нагляд за кранами і механізмами, і проводиться у присутності особи, яка відповідає за їх справний стан.
Технічний огляд вантажопіднімальних машин складається з ретельного огляду механізмів машини і її окремих вузлів, статичного і динамічного випробування вантажем. У процесі опосвідчення оглядаються і перевіряються в роботі механізми, машини і електрообладнання, запобіжні і блокуючі прилади, прилади і пристрої безпеки, гальма і апарати управління, а також освітлення і сигналізація.
Крім цього, перевіряється стан металоконструкцій, клепані й зварні з'єднання. При огляді звертається увага на наявність тріщин, деформацій, послаблення клепальних з'єднань та інші дефекти. Перевіряється стан гака, деталі його підвіски.
Результати огляду і перевірки кранів оформляються актом, складеним особою, яка відповідає за справний стан вантажопіднімальних машин. Згаданий акт прикладається до паспорту крана і зберігається до наступного технічного опосвідчення.
При статичному випробуванні перевіряється міцність крана і механізмів, їх окремих вузлів і елементів, а у стрілових кранах — також вантажна стійкість. Статичне випробування при первинному технічному огляді й при огляді капітально відремонтованих кранів і механізмів здійснюється навантаженням, що перевищує нормальну вантажопідйомність на 25 %.
Статичне випробування мостових і козлових кранів здійснюється таким чином. Кран встановлюється над опорами підкранових колій, а його возик з гаком — почергово всередині прольоту і на консолях.
При статичному випробуванні вантаж піднімають гаком на висоту 200-300 мм від рівня землі або майданчика і витримують у підвішеному стані протягом 10 хв; потім його опускають і оглядають кран з метою виявлення залишкових деформацій.
Для вимірювання залишкової деформації перед підніманням вантажу до металоконструкції крана закріплюють на тонкому дротику вантаж вагою 100-200 г і відмічають його положення. При випробуванні крана вантаж на дротику у випадку відсутності залишкової деформації займе попереднє положення. Якщо є деформація, тоді з'ясовують її причини. Кран до роботи в цей час не допускається.
Випробування автомобільних баштових і гусеничних кранів, що мають механізм для зміни вильоту стріли, здійснюють при найменшому і найбільшому вильотах стріли.
При статичному випробуванні стрілових кранів стріла їх встановлюється у положення, що відповідає найменшій стійкості крана. Періодичне випробування стрілових кранів, що мають постійний виліт стріли, здійснюється при встановленому на момент випробування вильоті. Вантаж також піднімається на висоту 200-300мм, після чого перевіряється положення опор.
Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 10 хв. піднятий вантаж не опустився на землю і не виявлені тріщини, залишкові деформації або інші пошкодження.
Якщо результати статичного випробування позитивні, тобто немає деформації, тоді проводять динамічне випробування.
Динамічне випробування кранів здійснюється вантажем, що на 10 % перевищує вантажопідйомність крана. Дозволяється також випробування робочим вантажем, при цьому здійснюють повторне піднімання і опускання вантажу.
При динамічному випробуванні перевіряється надійність всіх механізмів крана в роботі. Особливу увагу звертають на дію гальм, апаратів управління, приладів, що забезпечують безпеку піднімання вантажу та ін.
У вантажопіднімального крана, який має два і більше механізмів піднімання, випробовують кожний механізм. Величина вантажу при статичному і динамічному випробуванні цих кранів визначається залежно від умов їх роботи і може бути сумісною або роздільною.
Результати технічного опосвідчення записуються в паспорті крана особою, яка проводила опосвідчення, і вказується термін наступного опосвідчення. Такий запис в паспорті свідчить про те, що кран відповідає вимогам діючих Правил і знаходиться у справному стані.
Вимоги безпеки до канатів
Відповідальною частиною вантажопіднімальних машин і механізмів щодо безпеки робіт є стальні канати, що використовуються в ролі вантажних, стрілових, вантових, несучих, тягових і чальних тросів.
Стальні канати повинні відповідати державним стандартам і мати заводський сертифікат відповідно до ГОСТу «Канати стальні. Технічні вимоги». У сертифікаті зазначають підприємство, що виготовило канат, його призначення, вид покриття, діаметр, напрямок скрутки (лівий чи правий), масу каната, довжину (500-1000 м), розривне зусилля, матеріал сердечника (пластмасовий, органічний, металевий) і дату виготовлення.
За конструктивними ознаками канати бувають одинарної, подвійної і потрійної скрутки. При подвійній скрутці спочатку скручують окремі дротики у жмути, а потім жмути скручують у канат. За способом скрутки канати бувають такі, що розкручуються, і такі, що не розкручуються. За механічними властивостями дроту канати бувають високої якості, нормальної якості марки І; канати марки II і бензельні канати для перев'язування вантажів. За призначенням канати поділяють на вантажолюдські, вантажні і бензельні.
Стальні канати відрізняються кількістю жмутів, діаметром дротиків і кількістю дротиків у кожному жмуті. За типом звивання канати бувають хрестового і одностороннього звивання. На кранах переважно використовують стальні канати з пеньковим сердечником, хрестового звивання з кількістю дротиків 6 х 19 = 114; 6 х 37 = 222; 6 х 61 = 366; 18 х 19 = 342.
Стальні канати, що установлюють на вантажопіднімальних машинах і механізмах, перевіряють на міцність наступним розрахунком:
(4)
де К — коефіцієнт запасу міцності каната (3-9);
Р — розривне зусилля каната, кгс;
S — найбільше натяжіння витка каната, кгс.
Кріплення і розташування канатів на вантажопіднімальній машині повинно виключати його зміщення або спадання. При оглядах крана необхідно перевіряти кріплення кінців каната.
Петля на кінці каната для кріплення його на машині або для з'єднання з елементами стропів виконується за допомогою коуша шляхом заклепки. У місці кріплення канат згинають у петлю, в неї встромляють коуш і ставлять затискачі (рис. 4). Кількість затискачів залежить від діаметра каната, але має бути не менше трьох (табл. 4).
Таблиця 4. Кількість затискачів
Діаметр каната, мм | 8,8 | 15,5 | 19,5 | ||||||
Число затискачів |
Крок розташування затискачів і довжина вільного кінця каната від останнього затискача дорівнює не менше 6 його діаметрів.
Рис. 4 Кріплення канатів
Із стальних дротикових канатів виготовляють стропи. Стропами називають відрізки канатів, що забезпечують швидке, зручне і безпечне закріплення вантажів.
Існує кілька різновидів вантажних строп (рис. 5). На монтажних роботах використовуються стропи канатні (СК), ланцюгові (CJI) та універсальні (УСК).
Рис. 5. Стропи і траверси: а —строп для обв'язування довгих вантажів; 6 — ланцюговий строп з гачками; в — петельний строп; г — ланцюговий строп з двома кільцями; д— одновитковий строп; е, ж— траверси
За кількістю витків стропи поділяють на одновиткові (1СК), двовиткові (2СК), тривиткові (ЗСК), чотиривиткові (4СК), двопе- тельні (СКП), кільцеві (СКК).
Багатовиткові стропи служать для піднімання вантажів за 2, З чи 4 точки. При строповці чотиривитковим стропом потрібно слідкувати за тим, щоб вони працювали в рівних умовах і навантаження передавалось на всі витки рівномірно.
Канатні стропи виготовляються з суцільного куска каната. Перед розрубкою стальний канат необхідно у двох місцях на відстані 3-3,5 діаметра каната обмотати м'яким дротиком по довжині 5- 6 діаметрів каната і тільки після цього розрубати зубилом. Зрощення канатів не допускається. При виготовленні витків строп кінці канатів закріпляються способом заплітання, гільзоклиновим з'єднанням або за допомогою алюмінієвої втулки.
Правильний добір канатно-чалочних пристосувань дуже важливий з точки зору безпеки робіт. Ці пристосування мають бути міцними, зручними, легкими, забезпечувати надійне зачеплення вантажу і добре триматися на гаку. Стропи і ланцюги добирають такої довжини, щоб кут між їх витками не перевищував 90°. Для обв'язування вантажів добираються чалочні пристосування, які відповідають вазі вантажу з урахуванням витків каната і кута їх нахилу.
Збільшення кута між витками до 120° дозволяється тільки у виключних випадках, коли висота піднімання не дозволяє використати більш довгі стропи. При розрахунку стропів, призначених для піднімання вантажів з обв'язуванням або зачепленням гаками чи кільцями, коефіцієнт запасу міцності канатів береться не менше 6. Запас міцності таких деталей стропів, як гаки і кільця, при розрахунках на згин має бути не менше 1,25 від межі текучості металу, а на розрив — не менше 5.
Навантаження S (кгс), що припадає на один строп (рис. 6), залежно від кута нахилу визначається за формулою:
(5)
де n — число строп;
Р — вага вантажу, кг;
т — коефіцієнт, що враховує кут нахилу стропа до вертикалі (при а = 45°,m = 1; а = 30°, m = 1,15; а = 45°, m = 1,42; а = 60°, m = 2).
Запалювання вантажів здійснюють тільки випробуваними стропами, що мають бірки, де вказано термін випробування і вантажопідйомність.
Змінні вантажозахватні пристосування (стропи, ланцюги, траверси, кліщі та ін.) після виготовлення підлягають технічному огляду на заводі, який їх виготовив. При цьому вони підлягають огляду і випробуванню навантаженням, що в 1,25 раза перевищує їх номінальну вантажопідйомність. Випробування проводиться протягом 10 хв.
Рис. 6. Розрахунок навантаження, що припадає на один строп
Рис. 7. Типи вузлів для підв'язування тросів і канатів при підніманні вантажів
1 — прямий вузол для з'єднання двох кінців одного каната або кінців двох канатів; 2 — рифтовий вузол для тієї ж мети, що і прямий вузол; 3 — подвійна петля; 4 — одинарний і 5 — подвійний шкотові вузли для з'єднання канатів різної товщини і для закріплення кінців каната в петлі; 6— проста, 7 — подвійна петля; 8 — простий, 9 — подвійний вузли для підв'язування вантажів, закріплених в горизонтальному положенні; 10 — вантовий вузол; 11 — подвійний вантовий вузол; 12-15 — морські вузли; 16 —удавка для піднімання валів або колод, закріплених вертикально; 17 — вузол для підв'язування каната до кінця троса
Конструкція траверс, стропів, кліщів для піднімання вантажів повинна виключати їх довільне відчіплення і зберігати стійкість вантажу під час його піднімання і переміщення.
Перед початком робіт потрібно оглянути чально-стропальні пристосування і не допустити до роботи ті з них, які не відповідають технічним вимогам і вазі вантажу. Типи вузлів для підв'язування тросів і канатів при підніманні показані на рис. 7.
Обв'язування (зачіплення) вантажів стропами має виключати можливість зісковзування їх з вантажем, при цьому стропи накладаються без вузлів, скруток і петель.
Для забезпечення безпечної роботи при навантажуванні і розвантажуванні встановлюється єдина сигналізація.
Сигналізація може подаватися прапорцем або руками, подача сигналів голосом, крім сигналу «Стоп», забороняється. Сигнал «Стоп» кранівник зобов'язаний виконати незалежно від того, хто його подав.
При використанні строп з гаками вантаж підвішують до стропу за петлі, скоби, рами. При підніманні вантажів з гострими ребрами, підкладають спеціальні підкладки з дерева, тканини, а на вузли встановлюють спеціальні металеві кутники, які дозволяють уникати перетирання каната.
Стропальник має правильно накладати канат на гак, а якщо є петлі, то надівати їх по осі пащі гака. Основні прийоми накладання стропа на гак показані на рис. 8.
Рис. 8. Способи закріплення стропів на гак
Однією з причин травматизму є завчасна подача сигналу на піднімання вантажу, коли стропальник ще не забрав рук зі строп. Внаслідок натягування строп можливо прищипування пальців. Тому дії кранівника і стропальника мають бути чітко узгоджені.
Піднімання вантажів краном дозволяється тільки тоді, коли відома їх вага, яка не може перевищувати вантажопідйомність крана і стропів. При обв'язуванні вантажу стропи накладаються на основний масив відносно його центра ваги. Для піднімання вантажу несиметричної форми попередньо визначають центр ваги і відповідно з цим здійснюється стропування вантажу; при цьому гак крана має знаходитись над центром ваги.
Дата публикования: 2015-01-04; Прочитано: 736 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!