Останні хрестові походи

Усього хрестових походів було вісім. Та перші чотири були найважливішими. Останні чотири були й не такі багатолюдні, й не мали загальноєвропейського характеру. В них брали участь лише окремі государі і окремі країни. П'ятий похід (1217—1221) цікавий тим, що його організатори намагалися здійснити задум учасників четвертого походу. Спочатку учасники п'ятого хрестового походу вели воєнні дії у Палестині, потім пере­несли їх у Єгипет, де хрестоносці захопили м. Дамієтту, але потім в результаті невдач змушені були звільнити захоплену ними части­ну долини Нілу. Велику роль на початку походу, коли воєнні дії відбувались ще в Палестині, відігравав угорський король Андрій ІІ.

Шостий похід (1228—1229) був походом на Схід онука Фрідріха І Барбаросси — Фрідріха II Штауфена. Але й цього разу не було скільки-небудь широких воєнних операцій. Фрідріху II скорі­ше дипломатичним, ніж воєнним шляхом удалось повернути Єру­салим та деякі інші міста. Та незабаром (у 1244 р.) турки знову взяли Єрусалим, і він вже остаточно був втрачений для християн.

Сьомий і восьмий хрестові походи організовував французький король Людовік IX з метою зміцнити свій вплив у Північній Африці. У сьомому поході (1248—1254) Людовік IX вів наступ на Єгипет і так само невдало. Він сам потрапив у полон і мусив виплатити за своє звільнення великий викуп. Наступні воєнні операції французів у Палестині (з 1250 р.) так само були безрезультатними. Під час восьмого походу (1269—1270) Людовік зосередив свої зусилля на облозі м. Туніс, яким хотів оволодіти, щоб мати опорну базу для дальших операцій в Африці. Та під час облоги у французькому таборі почалася чума, і жертвою її серед багатьох інших став сам король. Це була остання значна воєнна експедиція європейців, що ставила собі за мету захоплення му­сульманських територій на Близькому Сході під прапором хрестоносного руху. Після цього походи на Схід припинилися. Володіння хрестоносців одне по одному скорочувались і переходили до турків. У 1268 р. турки взяли Антіохію, у 1289 р.— Тріполі, у 1291 р.— Акру. Острів Кіпр, де жили «єрусалимські королі» після втрати Єрусалима, перейшов на кінець XV ст. до венеціанців.