Функціональність як сутнісна характеристика релігії

Зауважимо, що означені поняття - "функціонування", "функції", "функціональність" - постають суттєвими елементами характеристики релігії як суспільного феномена і перебувають у тісному зв'язку і взаємозумовленості. Поняття "функціонування релігії", як вже зазначалося, характеризує процес, форми вияву буття релігійного комплексу як важливого компоненту структури соціуму, "силове поле" його дії в соціальному просторі. Релігія функціонує і як форма орієнтації віруючих в межах емпіричних життєвих ситуацій, і як форма життєдіяльності мікро - і макрорелігійних спільнот.

Друге поняття - "функції релігії " - характеризує форми, способи, напрями, рівень впливу релігії на соціум, його структурні елементи, людські спільноти, особистість. Це поняття постає як практичний вияв потенційних функціональних можливостей релігії, дозволяє з'ясувати ту роль, яку відіграє вона в суспільстві. Структура функціональності релігії має своїми елементами поняття взаємозалежності, взаємовідносин, взаємопов'язаних змін.

Американський соціолог і релігієзнавець Р.Мертон розгляд функціональність як потенційну "корисність соціальних явищ" (в т.ч. і релігі На його думку, релігійні ритуальні акти і вірування є функціональними тому, І вони слугують задоволенню специфічних духовних потреб, спричиняю цілющий вплив на стан душі й почуття віруючого індивіда.

Функції релігії. На закінчення треба зазначити, що релігія існує в суспільстві також тому, що виконує в ньому певні функції. Оскільки релігія виступає перш за все як форма суспільної свідомості, головною цінністю якої є віра у надприродне, основною функцією релігії є світоглядна. Релігія передусім впливає на принципи діяльності людини. Релігійна свідомісті обробляє матеріал інших форм суспільної свідомості й створює на їх основ: релігійну філософію, релігійну етику та естетику, релігійну правову тг політичну свідомість, релігійну картину світу. На цій основі виникає установи до діяльності, релігійне розуміння цінностей релігійний світогляд. Том; віруючі люди шукають у своїх святих книгах відповіді на всі питання.

Найбільш характерною саме для релігії є компенсаторська функція Виступаючи у ролі все пояснюючого покровителя та втішителя, посередником між слабкістю людини й могутністю природної чи соціальної стихії, релігій» концепція навіть в найпримітивнішій і ранній модифікації була покликав оберігати людину від злого впливу зовнішніх сил, навчати, як їх запобігти захиститися. В специфічній для релігії містичній формі релігія компенсу безсилля людини, обмеженість її знань, недосконалість соціального устрою.

Саме в релігії людина шукає шлях до спасіння від недосконалого земного існування, від страждань та смерті, шлях до безсмертя, вічного життя. Тому такою важливою у сучасних релігіях є ідея винагороди, у якій вбачають шлях по подолання несправедливостей земного буття в потойбічному світі.

Компенсаторна функція релігії тісно пов'язана з іншою її функцією - інтегративною. Поєднуючи людей в межах санкціонованого нею світогляду, соціальних, етичних та духовних цінностей, будь-яка релігійна концепція сприяє політичній, ідейній та соціальній інтеграції. На основі спільності віровчення людина усвідомлює свою єдність з певною групою, а також свою відміяність від інших спільнот. Тобто релігія поєднує людей за релігійною ознакою чи роз'єднує їх через належність до різних віровчень. Тому релігія може сприяти єдності, замиренню людей, а може бути фактором, що посилює їх роз'єднаність, розпалює релігійну ворожнечу.

Релігія також формує певні норми спілкування людей та сприйняття цінностей культури, тобто виконує нормативно-регулюючу функцію. Завдяки цій функції релігія змикається з культурною традицією, регулює її принципи та тактику. На основі культурної традиції, осмисленої релігійне, релігія визначає форми спілкування віруючих, тобто виконує комунікативну функцію. З часом ці функції релігії можуть слабшати, життя людини й його норми набувають чисто світських форм, бо визначальним стає вплив науки, освіти чи національного руху, але це відбувається не автоматично, й багато сучасних релігій, особливо на Сході, продовжують сприймати життя в межах релігійної традиції.

Отже, релігія в суспільстві виконує різні функції, але головними для релігії є світоглядна, компенсаторська та інтегративно-комунікативна функції.

Релігія - складне соціальне явище, яке виступає у вигляді релігійної відомості, що через ідею надприродного відображає зовнішні сили, які панують над людиною у повсякденному житті; релігія виступає як основа світогляду, що пояснює світ через ідею надприродного й дає розуміння цінностей та установок для діяльності; релігія виступає як частини реальних відносин між людьми - релігійних відносин і тому виконує в суспільстві певні функції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За науковою ред. проф. А. Колодного. – К., 2000. – 862 с.

2. Гараджа В.И. Социология религии. - М., 1996.

3. Калінін Ю.А., Харковщенко Є.А. Релігієзнавсвство: Підручник. – К.:2000.

4. История религии. В 2 т. Учебник/ В.В. Винокуров и др.; Под общей ред. И.Н. Яблокова. – М.,2002.

5. Классики мирового религиоведения. - М., 1996.

6. Кулик В.С. Исторические структури религии. - Херсон, 1997.

7. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. – К.,1986.

8. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

9. Малерб М. Религии человечества. - СПб, 1997.

10. Никонов К.И. Религиозен ли человек по природе? – М.,1990.

11. Основы религиоведения / Под ред. И.Н. Яблокова. М.: Высшая школа, 2000.

12. Отношение человека к иррациональному / Отв. ред. Д.В.Пивоваров. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989.

13. Писманик М.Г. Индивидуальная религиозность. – М.,1989.

14. Полосин В. Миф. Религия. Государство. - М., 1999.

15. Поппер К. Р. Открытое общество й его враги.- М., 1992.

16. Религия и общество. - М., 1994.

17. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии.- М., 1996.

18. Релігієзнавство/За ред. С.А. Бублика. – К.: Юрінком інтер, 2001.

19. Самыгин С. и др. Религиеведение: социология й психология религии. – Ростов-на- Дону, 1996

20. Сумерки богов. – М.,1989.

21. Элиаде М. Священное и мирское. – М.,1994.