Соціальне значення і завдання статистичного вивчення громадської думки

Одним із джерел інформації про соціальні процеси й явища, що

відбуваються в суспільстві і про ставлення населення до їхніх проявів є

вивчення суспільної думки.

Громадська думка – це сукупна точка зору, яка формується з

відповідей індивідів і висловлює загальну думку народу про те чи інше соціальне явище.

Удосконалення управління в усіх сферах діяльності суспільства повинне

спиратися на думки населення відносно безлічі явищ і процесів. Серед них

можна виділити дослідження думки, пов'язаної з перебудовою управління економікою, ефективністю матеріального забезпечення працівників, соціального захисту населення тощо. Громадська думка посідаєособливе місце в процесі статистичного вивчення умов та форм життєдіяльності суспільства і розробки заходів, спрямованих на вдосконалення його організацій. Вона характеризує стан суспільної свідомості, який включає в себе відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій та чинників діяльності.

Предметом статистики громадської думки є закономірності її формування під впливом суб'єктивних та об'єктивних чинників суспільного

розвитку.

Будь-яка громадська думка є стійким проявом інтересів людей до будь-яких явищ. Вона виникає лише тоді, коли йдеться про інтереси мас:

матеріальні, духовні, суспільні, політичні та інші.

Громадська думка в будь-якому суспільстві є не тільки індикатором

соціальних процесів, але, значною мірою, і рушійною силою розвитку

суспільства. Роль громадської думки в суспільстві визначається її ункціями

або напрямками впливу на суспільство. Розрізняють такі функції громадської думки:

• експресивна функція — визначає позиції населення до конкретних

фактів, подій, суспільних і соціальних інститутів і т. д.;

• консультативна функція — виробляє рекомендації щодо вирішення

зазначених проблем;

• директивна функція — виносить рішення з тих чи інших питань

(референдуми, вибори і т. ін.);

• оцінна функція — дає оцінку фактам, подіям, особистостям і т. д.;

• діагностична функція — ставить діагноз певним явищам і проблемам

громадського життя;

• контролююча функція — впливає на соціальні процеси за допомогою

ставлення до них (духовного контролю над ними);

• нормативна функція — установлює правила і норми поведінки;

• прогностична функція — дає уявлення про розвиток ситуації на

перспективу.

Вивчення громадської думки набуває особливого значення в періоди

трансформації суспільства. Перспектива виходу суспільства із соціальної кризи, що зумовлена перебудовою усталеної системи і пошуком нових орієнтирів розвитку, багато в чому визначається соціальним самопочуттям різних категорій населення.

Соціальне самопочуття — узагальнена характеристика суб'єктивного

ставлення людей до свого становища в суспільстві. Воно може бути оцінено

показниками ставлення людей до існуючої суспільної ситуації та їхньої

готовності підтримувати певний курс розвитку соціально-економічних і

політичних процесів або протидіяти цьому курсу, якщо він суперечить їхнім

інтересам і призводить до погіршення соціального самопочуття.

Громадська думка належить до малодосліджених явищ суспільства,

насамперед через труднощі, що пов'язані зі збором достатньо повної і

достовірної інформації про неї. Головна проблема полягає у формуванні репрезентативної вибірки, особливо в сучасних умовах суспільства, що трансформується. На сучасному етапі розвитку відбуваються значні зміни соціальної структури суспільства, пов'язані з появою нових соціальних груп і змінами характеристик існуючих груп. При цьому значна частина населення перебуває в маргінальному стані (проміжний перехідний стан, коли деякі якості колишньої соціальної належності уже втрачені, а якості нової групи ще не набуті).

Не менше важливим для одержання достовірної інформації про ставлення населення до суспільних процесів і явищ є й підготовка

відповідного інструментарію для вивчення громадської думки.

Вивчення громадської думки здійснюється, як правило, в ході

соціологічних досліджень. Оскільки створити уявлення про громадську

думку без спілкування з респондентом неможливо, то базисним методом її

вивчення є опитування. Усе розмаїття опитувань громадської думки

можна класифікувати так:

- за охопленням генеральної сукупності — вибіркове і суцільне

опитування;

- за засобами спілкування між респондентом і дослідником — анкетне

опитування, інтерв'ю, поштове і телефонне опитування;

- за ступенем формалізації запитань і відповідей — вільне і

формалізоване опитування;

- за змістом інформації— про факти, події, поведінку людей та ін.;

- за типами респондентів — індивідуальні, групові, експертні, масові

опитування;

- за типом досліджуваної суспільної думки — політичні, економічні,

соціальні, маркетингові, культурологічні, релігійні опитування.

Головна мета будь-якого опитування, незалежно від його виду і методу

проведення, — дістати інформацію про ставлення населення до тих явищ і

процесів, які відбуваються в суспільстві, впливаючи зрештою на соціальний

добробут людей і рівень їх життя. Для досягнення цієї мети соціологи

розробляють спеціальні тести, що містять у собі запитання з досліджуваної

проблеми і варіанти очікуваних відповідей респондентів на ці запитання. При розробці тестів запитання формулюються таким чином, щоб відповіді на них відбивали ті форми судження людей, які дозволяють робити висновки про їх емоційні та раціональні оцінки, декларативні установки і фактологічні судження.

Емоційно-оцінні судження дають змогу людині висловити загальну

позитивну, негативну або нейтральну оцінку щодо того або іншого предмета дослідження в категоріях «добре — погано», «краще — гірше», «довіряю — не довіряю», «задоволений — не задоволений», «вистачає — не вистачає».

Раціонально-оцінні судження в категоріях «правильно — непра-вильно», «відповідає думці — не відповідає» використовуються для

оцінювання раціональності і доцільності тих або інших політичних і

управлінських рішень і дій у різних сферах життя суспільства. Ці судження

xарактеризують ступінь декларативної підтримки і сприйняття населенням різних напрямків розвитку суспільства.

Декларативно-установчі судження відбивають готовність населення

діяти тим або іншим чином за певних суспільних і особистих обставин (готовність до соціального протесту, підтримки тих або інших політичних сил, міграції й т. ін.).

Фактологічні судження фіксують наявність життєвих умов або певних

1обставин і відбивають конкретні умови життя і форми активності людей.

Думки, судження й оцінки населення з приводу конкретного питання

через неоднозначність завжди містяться в певному діапазоні (інтервалі).

Тому крім правильного формулювання запитання необхідно вибрати

потрібну шкалу вимірювання, що відбивала б достатньо повно всі відтінки

громадської думки з цього питання. При вивченні громадської думки

використовуються, як правило, номінальні і порядкові шкали вимірювання, що мають безліч різновидів. До найширше використовуваних

шкал належать:

- шкала достатності, що дозволяє вимірювати різноманітні компоненти

соціального самопочуття населення. Ця шкала має такі градації достатності:

«вистачає», «важко сказати вистачає або не вистачає», «не вистачає»;-

- шкала задоволеності дозволяє виміряти ступінь задоволення

населення своїм рівнем життя або розвитком суспільних процесів. Градації

шкали задоволеності: «цілком задоволений», «скоріше задоволений, ніж не

задоволений», «важко відповісти, задоволений або немає», «скоріше

незадоволений, ніж задоволений», «зовсім не задоволений»;

- шкала схвалення виражає ставлення населення до лідерів і

політичних сил, до запропонованих і прийнятих рішень, вчинків і конкретних дій. Ця шкала має такі градації: «цілком схвалюю», «скоріше схвалюю, ніж не схвалюю», «важко сказати однозначно, схвалюю або немає», «скоріше не схвалюю», «зовсім не схвалюю»;

- шкала довіри використовується в тих самих випадках, що і шкала

схвалення, і має градації: «цілком довіряю», «скоріше довіряю», «важко сказати, довіряю або немає», «скоріше не довіряю», «зовсім не довіряю»;

- шкала якості дозволяє оцінити доступність і якість тих або інших

соціальних благ і умов життя населення в цілому, а також стосунків у суспільстві, колективі, сім'ї. Градації: «значно поліпшилися», «трохи

поліпшилися», «залишилися такими ж», «злегка погіршилися», «значно

погіршилися».

Кількість градацій кожної шкали може змінюватися залежно від цілей і

завдань дослідження.

У вивченні громадської думки сформувалась методологія, яка включає

методи наукової організації проведення, побудови вибіркової сукупності, розробки анкет, способів одержання, обробки й аналізу інформації.

Опитування населення в органах державної статистики проводяться

регулярно. Об'єктами дослідження є трудові колективи, родини робітників,

пенсіонери, жінки, молодь, мешканці міста, села тощо.