Евакуація людей при виникненні пожеж

При проектуванні і зведенні будівель і споруд різного призначення важливим завданням є створення найспри­ятливіших умов для руху людини і гарантування її безпеки у разі виникнення аварійної ситуації (пожежа, загроза вибуху).

Розглянемо деякі поняття і визначення, зазначені в нормах з евакуації людей з будівель і приміщень у ви­падку пожежі.

Шлях евакуації - це ділянка руху людей до виходу з приміщення чи будівлі (проходи, коридори, драбини).

Евакуаційними є виходи, що ведуть:

а) з приміщень першого поверху безпосередньо надвір чи через коридор, вестибуль, на східці;

б) з приміщень інших поверхів, крім першого, в коридор чи прохід, який веде до східців чи безпосередньо на них, що мають самостійний вихід надвір;

в) з приміщення в сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, що забезпечені виходами, вказаними в пунктах «а» і «б» за винятком випадків, зазначених у будівельних нормах.

При проектуванні евакуаційних виходів через суміжні приміщення з виробництвами категорії В виходів плану­ють не менше двох, кожний з яких повинен вести в окреме ізольоване приміщення з виходом безпосередньо надвір або через коридор, вестибуль чи на східці.

Для своєчасної і безпечної евакуації людей з будівель під час пожежі важливо правильно вибрати довжину шля­хів евакуації. Основними факторами, що визначають цю довжину, є призначення будівлі (житлова, громадська чи виробнича) і ступінь вогнестійкості її, яка впливає на швидкість поширення пожежі (чим нижчий ступінь вогне­стійкості будівлі, тобто чим більше вона має спалимих бу­дівельних конструкцій, тим швидше в ній буде поширюва­тись вогонь).

Гранично допустимі відстані до евакуаційних виходів для житлових, громадських і виробничих будівель беруть відповідно до будівельних норм. Ці відстані встановлені нормами проектування з розрахунку, щоб евакуація лю­дей не перевищувала допустимого часу безпечної ева­куації їх.

— 278 —

Для безпечного спускання людей з висотних будинків під час пожежі потрібно мати не менше двох неспалимих драбин. На кожному підприємстві на випадок виникнення пожежі повинен бути план евакуації, затверджений керів­ником підприємства.

Евакуація людей з кожного об'єкта повинна бути за­вершена до досягнення граничне допустимих рівнів не­безпечних факторів пожежі, встановлених санітарними нормами. Для цього має бути забезпечена можливість для вільного руху людей евакуаційними шляхами. Під час евакуації всі люди, які є в будівлі, починають рухатися одночасно і, як правило, в одному напрямку - до виходу. При пожежі через психологічний фактор чи несприятли­ві умови більшість людей докладає фізичні зусилля для того, щоб швидше залишити небезпечну зону. Внаслідок цього щільність людських потоків на шляхах евакуації значно перевищує щільність при русі людей в нормаль­них умовах і в деяких випадках досягає граничних значень (10...12 чол./м²).

Рух людей у потоці характеризується щільністю пото­ку Д, швидкістю руху V та інтенсивністю руху д. Щільність людського потоку є початковою характеристикою для ви­значення швидкості та інтенсивності руху. Із збільшен­ням щільності потоку швидкість руху зменшується і при Д = 9 чол./м² для горизонтальних ділянок шляху не пере­вищує 15 м/хв.

Інтенсивність руху q (часткова пропускна здатність) ха­рактеризується кількістю людей, що проходять 1 м шляху чи проходу за одиницю часу, і залежить від щільності по­току. Загальну пропускну здатність Q евакуаційного про­ходу чи виходу визначають за формулою Q=δq, де δ – ширина ділянки шляху чи проходу. Оскільки інтенсивність руху це експериментальна величина, то для кожного виду шляху (горизонтального, по східцях угору чи вниз) і двер­них прорізів її визначають за формулою:

q = Q/δ.

При збільшенні щільності потоку інтенсивність руху також збільшується до максимального значення для кож­ного

— 279 —

виду шляху, а потім починає зменшуватись. Її змен­шення пов'язане з особливостями руху людей у потоці й насамперед із зменшенням кроку людини при збільшенні щільності потоку, що впливає як на швидкість руху V, так і на загальну пропускну здатність евакуаційного шляху чи виходу.

Отже, швидкість та інтенсивність руху людей у потоці залежить головним чином від його щільності. Щільність людського потоку залежить від кількості людей, що евакуюються N, а також об'ємно-планувальних і кон­структивних рішень евакуаційних шляхів і виходів.

Люди повинні бути евакуйовані до початку небезпечних для них факторів пожежі і по можливості без затримання руху. Повною мірою цьому відповідає принцип нормуван­ня евакуаційних шляхів і виходів розрахунковим методом. При цьому нормують потрібний час евакуації і параметри руху людей, необхідні для оцінки розрахунковим методом фактичного часу евакуації людей з окремих приміщень і будівель. Наприклад, для евакуації зі сцени незалежно від її типу потрібно 1,5 хв. Для інших будівель і споруд час евакуації визначають спеціальним розрахунком.

Евакуаційних виходів із приміщень поверхів та буді­вель повинно бути не менше двох; розміщують їх один від одного на значній відстані. Мінімальну відстань між еваку­аційними виходами визначають за формулою

L=1,5√П, де П – периметр приміщення. Мінімальна ши­рина дверей на шляхах евакуації становить 0,8 м, а про­ходів - не менш як 1 м.

Східці є одним з найбільш надійних евакуаційних шля­хів, що сполучають усі поверхи з безпосередніми вихода­ми з будівель. Тому східці повинні мати зручний зв'язок евакуйованих з поверхами і надійно ізольованими від фак­торів пожежі. Для цього східці виконують з вогнестійких огороджувальних конструкцій. Для попередження мож­ливості розповсюдження пожежі на східцях їх ізолюють від поверхів, підвалів і горищ. Не можна оздоблювати елемен­ти східців горючими матеріалами, а також влаштовувати на східцях приміщень різного призначення. Східці повинні освітлюватись через вікна зовнішніх стін. У будівлях і спо­рудах передбачаються зовнішні пожежні сталеві драбини завширшки

— 280 —

0,7 м. Починатися вони повинні з висоти 2,5 м і мати площадку

для виходу на покрівлю з огорожею за­ввишки не менш як 0,6 м.