За займистістю та вогнестійкістю

Протипожежний захист будівель і споруд значною мі­рою залежить від вогнестійкості будівельних конструкцій.

Займистість - це здатність матеріалу під впливом місце­вої дії високотемпературного джерела підпалювання са­мостійно горіти чи тліти при наявності цього джерела та після його видалення.

Усі будівельні матеріали і конструкції відповідно до СНиП 2.01.02.85 за займистістю поділяють на три групи: неспалимі, важко спалимі і спалимі.

Неспалимі матеріали під дією вогню або високої тем­ператури не займаються, не тліють і не обвуглюються. До них належать усі природні й штучні неорганічні матеріали і метали, з яких виготовляють вогнестійкі конструкції.

Важко спалимі матеріали під дією вогню чи високої тем­ператури займаються не відразу. Спочатку вони тліють або обвуглюються і продовжують горіти або тліти лише в тому разі, якщо є джерело вогню, а після його видалення горіння або тління припиняється (повсть, фіброліт, дерев'яні пере­городки і стіни, поштукатурені з обох боків, тощо).

Спалимі матеріали під дією вогню чи високої темпе­ратури горять або тліють і продовжують горіти або тліти після видалення джерела вогню (деревина, пластмаси, руберойд та інші органічні матеріали). Конструкції з цих матеріалів найбільш вогненебезпечні.

Вогнестійкістю називають здатність матеріалів і кон­струкцій зберігати свою міцність під дією вогню, напри­клад, в умовах пожежі. Всі будівлі та споруди за вогнестій­кістю поділяють на п'ять ступенів (табл.IV.1).

— 269 —

Таблиця IV.1