Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Група критичних органів | Гранично допустима доза для категорії А | Межа дози для категорії Б |
І 50 5 | ||
II 150 15 | ||
III 300 30 |
Граничне допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров'я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляються сучасними методами.
Межа дози (МД) - таке найбільше значення індивідуальної дози за календарний рік у критичної групи осіб, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін, які виявляються сучасними методами. У цьому визначенні під критичною групою осіб розуміється невелика за кількістю група осіб категорії Б, однорідна за умовами життя, віку, статі чи іншими факторами, яка зазнає найбільшої радіаційної дії серед даного контингенту людей.
Щоб обмежити опромінювання населення (категорія В), регламентують чи контролюють радіоактивність об'єктів навколишнього природного середовища (вода, повітря, їжа тощо), технологічних процесів, що можуть призвести до забруднення їх радіонуклідами, доз від медичного опромінювання і техногенне підвищеного фону, спричиненого будівельними матеріалами, хімічними добривами,
— 105 —
спалюванням органічного палива тощо. У всіх випадках потрібно вживати заходів щодо зменшення опромінення населення зниженням дози випромінювання в окремих осіб, зменшенням кількості осіб, що зазнають опромінення, тобто зменшувати опромінення під час медичних рентгенорадіологічних досліджень населення, особливо вагітних жінок, дітей та підлітків. Іонізуючі властивості радіоактивних ізотопів дають змогу застосовувати їх для блокувальних засобів, що створюють безпеку при експлуатації різних будівельних машин; для визначення щільності, вологості і однорідності бетонів і ґрунтів; для запобігання нагромадженню зарядів статичного струму.
Радіоактивні ізотопи дають змогу вести нагляд за ходом різних реакцій, технологічних процесів, їх можна застосовувати для вивчення фільтрації води в ґрунтах, що має виняткове значення для гідротехнічного будівництва. В умовах будівельного майданчика на підприємствах будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів застосовують в основному закриті джерела випромінювання, коли радіоактивні речовини перебувають в оболонці.
Правила організації і виробництва робіт з радіоактивними речовинами викладені в «Основних санитарных правилах работы с радиоактивными веществами» та в «Нормах радіаційної безпеки України НРБУ-97». Вони регламентують основні вимоги щодо створення радіаційної безпеки.
У цих правилах зазначено, що установи, приміщення та установки, призначені для робіт з джерелом іонізуючого випромінювання, у тому числі й склади радіоактивних речовин, до початку експлуатації їх мають бути прийняті комісією у складі представників зацікавленої організації, органів державного санітарного нагляду, технічної інспекції профспілки, органів внутрішніх справ. Комісія встановлює відповідність об'єкта, що приймається, проекту і вимогам чинних норм і правил, наявність умов радіаційної безпеки для персоналу і населення, додержання умов зберігання радіоактивних речовин і розв'язує питання про можливість експлуатації об'єкта і одержання установою джерел іонізуючого випромінювання.
— 106 —
Відповідно до радіаційної безпеки встановлено систему дозових меж і принципи застосування.
НРБ-97 ґрунтуються на таких основних принципах радіаційної безпеки:
- не перевищення встановленої основної дозової межі;
- виключення необґрунтованого опромінювання;
- зниження дози випромінювання до можливо низького рівня.
Проникнення в організм людини радіоактивних речовин у вигляді газів, пари, аерозолів через дихальні шляхи, а також радіоактивних частинок, розчинів і радіоактивних речовин через забруднені руки, пошкоджену та відкриту шкіру призводить до внутрішнього опромінювання організму.
Інтенсивність ураження при цьому залежить від кількості радіоактивної речовини, хімічних та фізичних властивостей, періоду напіврозпаду і на пів виведення, ступеня нагромадження в окремих органах та інших умов. У разі попадання в організм найнебезпечнішими є випромінювачі, що містять велику іонізуючу силу.
Розподіл в організмі радіоактивних речовин та виведення їх з нього залежать від фізико-хімічних особливостей цих речовин і функціонального стану організму.
Деякі речовини накопичуються в окремих органах людини. Наприклад, йод-131 - у щитовидній залозі, ра-дій-226 і стронцій-89 і 90 - у кістках, натрій-24 і цезій-137 розподіляються в організмі більш-менш рівномірно. Під впливом різних причин з часом може відбуватися перерозподіл радіоактивних речовин у тканинах.
Тривале нагромадження радіоактивних речовин в окремих органах і тканинах спричинює у них патологічні зміни, наприклад, злоякісні новоутворення.
Залежно від ступеня ураження патологічний процес, спричинений іонізуючим випромінюванням, може проявитися в гострій чи хронічній формі променевої хвороби. Гостра форма променевої хвороби може виникнути у разі короткочасного одноразового опромінення, наприклад, при аварії, а хронічна - у разі тривалого одноразового опромінення в дозах, що перевищують граничне допустимі.
— 107 —
Профілактичними заходами з радіаційної небезпеки є такі:
- герметичність захисних пристроїв (контейнерів) при перебуванні джерела в неробочому приміщенні (з зазначенням знака радіаційної безпеки);
- використання працюючими захисних екранів і маніпуляторів, дистанційного управління;
- пучок випромінювання джерела в неробочому положенні спрямований у бік землі, а в разі неможливості - на навколишню стіну приміщення, що не має вікон і створює належний захист від випромінювань;
- застосування перевірених і діючих апаратів, які випускають серіями (якщо в апараті виявлені поломки, то роботу треба виконувати тільки в спеціалізованих лабораторіях і на заводах-виготовлювачах);
- додержання правил роботи з апаратами (не допускається проводити будь-які маніпуляції з апаратом, об'єктом просвічування та касетою під час експонування);
- віддалення на максимальну відстань обслуговуючого персоналу та відсутність сторонніх осіб під час роботи джерела.
Радіоактивного й іонізуючого випромінювання, як правило, людина не відчуває. Тому, щоб установити його концентрацію в робочій зоні й на одязі, користуються різними методами дозиметричного й радіометричного контролю. Основними є іонізаційний, сцинтиляційний, фотографічний та хімічний методи.
Іонізаційний метод реєстрації випромінювання полягає в тому, що гази під дією радіоактивного випромінювання стають провідником електричного струму. Для реєстрації випромінювання і вимірювань його інтенсивності цим методом користуються іонізаційними камерами чи газовими лічильниками.
Сцинтиляційний метод ґрунтується на тому, що деякі тверді речовини люмінесціюють під дією радіоактивного випромінювання. При проходженні α-, (β-частин чи γ - кванта через такі речовини безпосередньої іонізації атомів виникає спалах світла, так звана сцинтиляція. Люмінесценцію можна вимірювати візуально спінтарископом і об'єктивно за допомогою фотоелектронного розмножувача.
— 108 —
Фотографічний метод полягає в тому, що фото-емульсійний шар під дією радіоактивного випромінювання темніє після проявлення. Ступінь потемніння залежить від дози опромінення.
Хімічний метод ґрунтується на тому, що деякі розчини змінюють свій колір під дією іонізуючого випромінювання. Пустоту зафарбування визначають денситометром.
Методами радіометричного контролю визначають забрудненість повітря, одягу, поверхні предметів і приміщень радіоактивними речовинами, а дозиметричним контролем - індивідуальні дози опромінювання осіб, які працюють з радіоактивними речовинами, та інтенсивність потоків вилучення цих речовин на робочих місцях.
Дозиметричний і радіометричний контроль здійснюють апаратурою, яка за своїм призначенням поділяється на дві групи: індикаторні прилади для швидкого виявлення джерел радіоактивного випромінювання і вимірювальні прилади для кількісних вимірювань дози та потужності дози випромінювання. До таких приладів належать мікро-рентгенометри «Кактус» і МРМ-2, комплект індивідуального дозиметричного контролю ИФК-2, З, КИД-1, радіометр СРП-2 і переносний кишеньковий «Сигнал»; універсальні радіометри РКП-1 і «Тисс», якими вимірюють ступінь радіоактивної забрудненості α- і β- активними речовинами рук, одягу та інших поверхонь. Призначення приладів викладено в каталогах і довідниках. До засобів індивідуального захисту від радіоактивного випромінювання належать пневмокостюм, пластикові бахіли, гумові рукавички, комбінезони, респіратори, хлоровінілові плівкові фартушки, щитки для очей тощо.
Усі, хто влаштовується на роботу, пов'язану з використанням радіоактивних речовин, підлягають медичному огляду. Повторні медичні огляди проводять через шість місяців або через рік, залежно від характеру роботи. На всіх підприємствах і в організаціях, де використовують радіоактивні речовини, має бути організована служба радіаційної безпеки, яка має контролювати охорону праці і безпечну роботу в полях іонізуючого випромінювання.
— 109 —
Дата публикования: 2015-01-15; Прочитано: 616 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!