Захисту від їхнього впливу

Шум є одним з найпоширеніших, несприятливих фак­торів зовнішнього середовища. Особливо великий його вплив на виробництвах, пов'язаних з рухом різних меха­нізмів і деталей, а також з переміщенням газових і повітря­них потоків. Шум і вібрація, що перевищують межі звучнос­ті й частоти звукових коливань, є професійно шкідливими. Шум - це поєднання звуків різної інтенсивності й частоти, що подразнюють організм людини і шкідливо впливають на нього. Від шуму в людини можуть змінюватись кров'я­ний тиск, робота шлунково-кишкового тракту, а тривалий його вплив у ряді випадків призводить до часткової чи по­вної втрати слуху. Шум впливає на продуктивність праці робітників, ослаблює увагу, спричинює приглухуватість і глухоту, подразнює нервову систему, внаслідок чого зни­жується увага до сигналів небезпеки, що може призвести до підвищення травматизму.

Рівень сили звуку чи сили шуму вимірюється в децибе­лах. Допустимі рівні на робочих місцях регламентуються за ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ «Шум. Общие требования безопасности» (таблиця ІІ.5).

Мінімальна сила звуку, що сприймається людським ву­хом, називається порогом слуху. Найбільша сила звуку, перевищення якої призводить до відчуття болю, назива­ється больовим порогом. Діапазон звуків, що сприймають­ся вухом людини, вкладається в шкалу від 0 до 130 дБ; нижня межа шкали відповідає порогу слуху, верхня - бо­льовому порогу. Шум з рівнем 130...150 дБ може спричи­нити механічне пошкодження органів слуху.

— 98 —

Таблиця ІІ.5

Допустимі рівні шуму

	Рівні звукового тиску дБ, в октавних смугах із середньо геометрич- ними частотами, Гц	Рівні звуку і еквівалентні Рівні звуку, дБА
31,5
Приміщення конструкторських бюро, розрахункових, програ- містів обчислювальних машин, лабораторій для теоретичних робіт і обробки експериментальних даних, прийому хворих у медичних пунктах
Приміщення та ділянки точного збирання машинописні бюро
Приміщення лабораторій для проведення експериментальних робіт, приміщення для розташування шумних агрегатів обчислювальних машин
Постійні робочі місця і робочі зони у виробничих приміщеннях

Органи слуху людини безболісно сприймають звукові коливання з частотою 16000…20000 Гц. Нешкідливим рівнем

— 99 —

найбільшої звучності шуму для людини є 70 дБ (при частоті коливань - 1000 Гц).

За допустимими рівнями шуми на виробництві поді­ляють на три класи: низькочастотні (шуми, що прони­кають крізь звукоізолюючі перешкоди, перекриття, ко­жухи) з рівнем звучності 90...100 дБ, середньо частотні (шуми більшості машин не ударної дії) з рівнем звуч­ності 85...90 дБ, високочастотні (шуми від дії ударних машин і агрегатів, потоків повітря і газів) з рівнем звуч­ності 75...85 дБ. Виділяють також стабільні шуми, виючі та переривчасті шуми. Залежно від причин виникнення шум буває ударний (кування, клепання, штампування), механічний (тертя і биття вузлів та деталей машин), газо і гідродинамічний (шум в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря, газу і рідини).

За характером спектра шуми класифікують на: ши­рокосмугові з безперервним спектром завширшки по­над одну октаву; тональні, спектри яких мають дис­кретні тони, що відчуваються. За тимчасовими харак­теристиками шуми бувають: постійні, рівень звуку яких за восьмигодинний робочий день вимірюється не більш як на 5 дБА; непостійні, рівень звуку яких за цей самий час вимірюється не менше ніж 5 дБА (вимірювання про­водять шумометром за ГОСТ 17187-81). У свою чергу, непостійні шуми поділяються на такі, що коливаються в часі (рівень звуку безперервно змінюється в часі), пе­реривчасті (рівень звуку різко падає до рівня фонового шуму), імпульсні (що складаються з одного чи кількох звукових сигналів, довжина кожного з яких становить менш як 1с).

Поширення вібраційної техніки в різних галузях народ­ного господарства, в тому числі і в будівельному виробни­цтві, залучення працівників до виконання робіт, пов'язаних з впливом різних видів вібрації на організм людини, став­лять перед гігієною праці завдання запобігати несприят­ливому впливу вібрації на працюючих.

Вібрація - це механічні коливання частин виробничого обладнання та трубопроводів, що виникає від недостат­нього кріплення їх, поганого балансування рухомих удар­них механізмів і тих, що крутяться. Вібрація характеризується

— 100 —

частотою коливань (в герцах), амплітудою (в міліме­трах чи мікронах) та прискоренням (в метрах за секунду). При частоті коливань понад 25 Гц за 1 сек. вібрація нега­тивно впливає на нервову систему, що може призвести до розвитку тяжкого нервового захворювання - вібраційної хвороби.

До небезпечних робіт на будівництві, які створюють шум і вібрацію, належать такі, що пов'язані з використан­ням пневматичних інструментів, вібраторів, паркетно стругальних та шліфувальних машин, забиванням палі, копан­ням мерзлого ґрунту тощо.

Виробнича вібрація буває загальною і місцевою. До загальної належить вібрація конструкцій або агрегатів, де перебуває людина. Місцева вібрація виникає від інстру­менту, що його працюючий тримає в руках, або від еле­мента машини. Інтенсивність вібрації, як і шуму, вимірю­ється в децибелах і характеризується рівнем коливальної швидкості. Граничне допустимі значення загальної віб­рації встановлюють для швидкості як в абсолютній, так і у відносній величині за спектром частот, що включають шість октавних частотних смуг, з середньо геометричними значеннями частот 2, 4, 8, 16, 31, 31.5, 63 Гц, з ампліту­дою переміщення при гармонійних коливаннях 3,11 мм. Граничне допустимі значення місцевих вібрацій при частоті обертання 1200...6000 об/хв становлять 20... 100 Гц, а гранично допустима амплітуда коливань - 1,500...0,005мм. Рівень звукового тиску вимірюють шумометрами ШЗМ, Ш-63 (ІРПА). Місцеву вібрацію визначають за допомогою низькочастотної вібровимірювальної апаратури - вібро­графів НБА, В1П-2.

Загальну вібрацію, амплітуду й частоту коливань кон­струкцій, на яких працює чи перебуває людина, вимірю­ють електронними приладами ВЕП-4, ВМ6-5МА, К001 ра­зом з осцилографами Н-700, Н-004.

Боротьба з шумом і вібрацією - це комплексна пробле­ма, що становить інтерес для багатьох спеціалістів будівельників, конструкторів, лікарів і акустиків.

Для захисту від дії шуму користуються загальними та особистими засобами.

До загальних засобів належать такі:

— 101 —

- вдосконалення будівельних машин (наприклад, заміна палебійних агрегатів електро-вібро-зануренням, заміна клепання зварюванням тощо);

- звукоізоляція обладнання за допомогою приглушувачів, резонаторів, кожухів та встановлення його на спе­ціальних фундаментах;

- звукоізоляція огороджувальних конструкцій, облицю­вання стін, стель, підлоги;

- застосування приглушувачів у системах вентиляції і кондиціювання повітря;

- раціональне з акустичної точки зору об'ємно-плану­вальне вирішення будівель та територій забудови;

- конструктивні заходи, спрямовані на зменшення шуму інженерного та санітарно-технічного обладнання буді­вель;

- перехід на дистанційне управління вібропневмопроце- сами, коли робітник не підлягає дії вібратора;

- правильна експлуатація машин і механізмів, утриму­вання їх у належному стані.

До індивідуальних засобів захисту від шкідливого впли­ву шуму належать проти шуми і заглушки, від дії вібрації на робітників - віброгасяче взуття, спеціальні рукавиці (під час роботи з ручними вібраторами).

Ультразвуки (звуки, яких не чути) це механічні коли­вання середовища. Вони відрізняються від звукових хвиль більш високою частотою, що перевищує верхній поріг від­чуття (20000 Гц). Вперше ультразвуки застосували фран­цуз Ланжевена та російський інженер М.К. Шиловський у 1916 р. з метою гідролокації. Ультразвук впливає на людський організм під час механічної обробки матеріа­лів, зварювання, знежирювання деталей, в гальванотех­ніці при виготовленні емульсій, лудінні тощо, через пові­тря і безпосередньо під час дотику людини до предмета. Фізіологічна дія ультразвуку спричинює у тканинах люди­ни тепловий ефект (підвищення температури) і незмінний тиск, а також швидку втомлюваність, біль у вухах, пору­шення рівноваги, розвиток неврозу; інколи знижується пульсація, уповільнюються рефлекторні реакції, виникає запаморочення. В осіб, які тривалий час працюють на уль­тразвукових установках, спостерігаються діенцефальні порушення (втрата

— 102 —

ваги, збільшення вмісту цукру в крові, свербіння шкіри тощо).

Ультразвуковий діапазон частот розділяють на низь­кочастотні коливання (1.12.10⁴... 1,0.10⁵ Гц), що поширю­ються повітряним і контактним шляхом, та високочастотні коливання (1,0.10⁵...1,0.10⁹ Гц), що поширюються тільки контактним шляхом.

Характеристикою ультразвуку, що передається кон­тактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості (м/с) у частотному діапазоні 1.10⁵... 1.10⁹ Гц чи його логариф­мічний рівень, дБ. Коливання повітряного середовища із частотою до 20 Гц називають інфразвуком.

На підприємствах будівельної промисловості осно­вним джерелом інфразвуку є вентилятори, компресорні установки, всі машини і механізми, що повільно колива­ються.

Щоб захистити організм людини від ультразвукових коливань, людина повинна уникати безпосереднього кон­такту з ультразвуковими джерелами, а також зменшувати шкідливе вилучення звукової енергії в джерелах, прово­дити організаційно-профілактичні заходи (інструктування працюючих про характер дії ультразвуку, раціональний режим праці і відпочинку тощо, використовувати засоби індивідуального захисту).

Надійними засобами є застосування звукоізолюючих кожухів, екранів, розміщення обладнання в окремих при­міщеннях, обладнання системи блокування, що відключає генератор джерела ультразвуку в необхідних випадках або у разі порушення звукоізоляції; застосування дистан­ційного управління, облицювання окремих приміщень і ка­бін звукопоглинаючими матеріалами.