Технічна характеристика

Тип ОХП-10.............................................................ручний хімічний пінний

Корисна ємність корпуса не менше........................................................8,7 л

Час дії...........................................................................................................60 с

Дальність подачі струменю........................................................................6 л/

Кратність піни.................................................................................................5

Маса заряду................................................................................................ 10 кг

Вогнегасники повітряно пінні (рис.9.2, б). Вогнегасячим засобом являється високо кратна повітряно механічна піна. Ефективність ОВП у 2,5 рази вище ефективності хімічних вогнегасників однакової ємності.

Ці вогнегасники призначені для гасіння різних речовин і матеріалів в різних сферах промисловості і сільського господарства за виключенням речовин, горіння яких проходить без доступу кисню, лужних металів і електроустановок під напругою. Використовуються при температурі навколишнього середовища від +3° С до +50° С.

у 8,5 л води в корпусі; кислотна - розчин 115 г сірчанокислого алюмінію в поліетиленовому стакані ємністю 0,5 л.

Рис. 9.2. Вогнегасники:

а) хімічний пінний (ОХП-10): 1-корпус, 2-кислотний стакан, 3-бокова ручка, 4-горловина, 5-рукоятка, 6-шток, 7-кришка, 8-сприск, 9-клапан, 10-запобіжник, 11-нижня ручка;

б) повітряно-пінний (ОВП-5): І-корпус, 2-пінний насадок, 3-трубка, 4-кришка, 5-рукоятка, 6-пускоиіііі важіль, 7-іиюк, 8-бшіончик зі стисненим повітрям, 9-сифонна трубка;

в) порошковий (ОП-2-01): 1-корпус, 2- балон, 3-кришка, 4-діафрагма, 5-трубка від біілона, 6-сифоннагрубка, 7-насадок, 8-ковпачок-насадка, 9-важіль;

г) вуглекислотний (ОУ-2): і-балон, 2- грубка, 3-вентиль. 4-розширювальне сопло.

Таблиця 5.2. свідчить, що питомий обємний опір ґрунтів коливається в широких межах. Він залежить від багатьох чинників: природи грунтів, ступеню їх ущільнення, температури, вологості, пори року тощо. Сухий ґрунт являється поганим провідником, та незначне зволоження приводить до зниження його опору і він стає струмопровідним. Добре проводить струм і довго утримує вологу глина, тому у глиняному ґрунті якісне заземлення виконати легше ніж в інших ґрунтах. Пісок погано проводить струм і практично не утримує вологу. Тому у піщаному фунті заземлення працює ненадійно. Такий фунт необхідно ущільнювати (утрамбовувати).

Особливо значна зміна опору фунту обумовлена відповідними порами року. Так зимою із зниженням температури питомий опір грунту зростає. З підвищенням температури опір знижується і провідність зростає. Слід зауважити, що найбільшому впливу атмосферних умов піддаються верхні шари грунту, які взимку промерзають, весною зволожуються, а влітку висихають та прогріваються. Тому вертикальні заземлювачі, що глибоко розташовують в землі, краще виконують свої функції, ніж горизонтальні.

При проектуванні заземлювальних пристроїв необхідно передбачати коефіцієнт сезонності y, який враховує зміну питомого опору грунту в залежності від кліматичних умов та властивостей грунту (табл..5.3 та табл.. 5.4). В такому випадку: р = р_гр y. (5.6)

Таблиця 5.3

Ознаки кліматичних зон для визначення коефіцієнта сезонності

Характеристика кліматичної зони	Кліматичні зони
І	ІІ	ІІІ	IV
Середня багаторічна нижча температура (січень), °С	-20...-15	-12...-10	-10...0	0...+5
Середня багаторічна вища температура (липень), °С	+ 16...+ 18	+18...+22	+22...+24	+24...+26
Середньорічна кількість опадів, см				30...50
Тривалість замерзання води, днів	190...170

Таблиця 5.4

Коефіцієнти сезонності y для однорідного грунту

Кліматична зона	Вологість грунту*	Кліматична зона	Вологість грунту*
підвищена	нормальна	мала	підвищена	нормальна	мала
Вертикальний електрод довжиною 3 м	Горизонтальний електрод довжиною 10 м
І	1,9	1,7	1,5	І	9,3	5,5	4,1
ІІ	1,7	1,5	1,3	ІІ	5,9	3,5	2,6
ІІІ	1,5	1,3	1,2	ІІІ	4,2	2,5	2,0
ІV	1,3	1,1	1,0	ІV	2,5	1,5	1,1
Вертикальний електрод довжиною 5 м	Горизонтальний електрод довжиною > 50 м
І	1,5	1,4	1,3	І	7,2	4,5	3,6
ІІ	1,4	1,3	1,2	ІІ	4,8	3,0	2,4
ІІІ	1,3	1,2	1,1	ІІІ	3,2	2,0	1,6
ІV	1,2	1,1	1,0	ІV	2,2	1,4	1,2

* Якщо попередньо вимірюванню питомого опору грунту випало опадів:

вінце норми, то приймаєтьсяпідвищена вологість;

близько норми - нормальна вологість;

нижче норми - мала вологість.

Кількість заземлювачів визначають користуючись формулами розрахунку із табл.. 5.1:

п = R_в / (R_н * h_в), (5.7)

де h_в - коефіцієнт використання вертикального заземлювача, що враховує екранування заземлювачів, (h_в = 0,5...0,9); R_в — нормативний опір заземлення.

Більш точно h_в можна визначити із табл.. 5.5.

Таблиця 5.5

Коефіцієнти використання вертикальних заземлювачів, розташованих в ряд

Відношення а/l	Коефіцієнт використання hв для відповідного числа заземлювачів
n=2	n=4	n=6	n=10	n=20
	0.85	0.73	0.65	0.59 0.74 0.81	0.48 0.67 0.76
	0.91	0.83	0.77
	0.94	0.89	0.85

Загальний опір заземлювального пристрою визначають за формулою:

(5.8)

де h_г - коефіцієнт використання горизонтального заземлювача (h_г = 0,2...0,7).

Порошкові суміші утворюють на основі карбонатів і бікарбонатів натрію і калію з різними додатками. Ці порошки не токсичні, не електропровідні, не здійснюють шкідливої дії на матеріали, не замерзають при низьких температурах. Недоліком порошкових сумішей при гасінні крім високої вартості і труднощів зберігання являється сильне запилення приміщень. У всіх системах порошкові суміші подаються стисненим повітрям або азотом.

Піском засипають місця запалень, чим і перекривають доступ повітря до горючої поверхні і при цьому одночасно відбувається поглинання тепла. Завдяки своїй розповсюдженості та доступності пісок широко використовується для гасіння пожеж особливо в тих випадках, коли не можна використовувати воду. Його можна зберігати в ящиках або в пісочницях (рис.)

Пожежу, що тільки що почалася, можна гасити килимком із азбестового полотна чи кошми, ковдрою, одягом. Вони припиняють доступ повітря до горючої поверхні.

За видом вогнегасячої речовини вогнегасники поділяють на рідинні, вуглекислотні, хімічні пінні, повітряно пінні, порошкові та комбіновані.

За розміром і кількістю вогнегасячої речовини розрізняють вогнегасники трьох груп: малолітражні (до 5 л), промислові ручні (до 10 л) і переносні та стаціонарні (більше 25 л).

Вогнегасники хімічні пінні (рис. 9.2, а) Ручні хімічні пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею на площі біля 1 м, за виключенням лужних металів, оскільки при взаємодії з водою, наявною у піні, виділяється водень, який підсилює горіння, та електроустановок, що знаходяться під напругою.

Найбільш поширений ручний хімічний пінний вогнегасник ОХП-10 складається із сталевого зварного балона, що закривається чавунною кришкою із запірним пристроєм.

Хімічна піна, утворена в ОХП-10, складається із лужної та кислотної складових: лужна - розчин 400 г двовуглекислого натрію із содовим екстрактом

хімічної реакції між газоутворюючими речовинами. Наприклад, содою і кислотою при наявності піноутворюючої речовини, або в результаті додавання до води пінопорошку та їх механічного перемішування. Отримана першим способом піна - хімічна, а другим - повітряно-механічна.

Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

Під кратністю розуміють відношення об'єму піни до об'єму рідини, з якої вона одержана. Кратність хімічної піни складає 5, повітряно-механічна піна: низької кратності (до 10), середньої (11-200) і високої (201 - 1000). Стійкість -час від моменту утворення до повного розпаду.

Стійкість хімічної піни становить 40 хвилин, повітряно механічної -20...30 хвилин.

Піни низької та середньої кратності застосовують для гасіння нафтопродуктів, твердих речовин та матеріалів. Піни високої кратності використовуються для гасіння легкозаймистих та спалимих речовин.

Порошкові вогнегасячі суміші використовуються для гасіння пожеж всіх класів. Зокрема цим засобом забезпечують гасіння горіння лужних металів, урану, торію, металоорганічних з'єднань. Вогнегасяча дія порошкових сумішей обумовлена тим, що вони своєю масою чи утвореною при плавлення плівкою ізолюють зону горіння від горючої речовини, а при гасінні в обмеженому об'ємі - гальмуванням реакції горіння. Ефект досягається також за рахунок комбінованої наступних додаткових факторів:

· розбавлення зони горіння газоподібними продуктами розкладу порошку або безпосередньо порошковою хмарою;

· охолодження зони горіння в результаті витрат теплоти на нагрівання частини порошку, їх часткового випаровування і розкладання в полум'ї, механічної вогнеперепони, що досягається при проходженні полум'я через порошкову хмару.

Порошкова хмара виконує також і екрануючу функцію: перегороджує потік променевої енергії, що дозволяє найближче підходити до вогнища горіння та ефективно діяти на нього.