Додаткова. 1. Грипас Н.Я. Робота над текстом на уроках української мови в 4-6 класах

1. Грипас Н.Я. Робота над текстом на уроках української мови в 4-6 класах. – К., 1988. – 112 с.

2. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. – К., 1986. – 168 с.

Стислий зміст лекції

Текст (лат. tехtum – зв'язок, поєднання, тканина) – об'єднаний і змістом, і граматично писемний чи усний мовлен­нєвий масив, основними показниками якого є зв'язність і ці­лісність.

Мінімальний словесний масив складається з послідовно роз­міщеної сукупності речень, об'єднаних у тематичну і структур­ну цілісність.

Отже, текст має такі ознаки: цілісність, зв'язність, структур­ну організованість, завершеність.

Найменшою реальною одиницею тексту є складне син­таксичне ціле, яке в сучасному мовознавстві називають ще надфразною єдністю, прозовою строфою.

Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність) – це об'єднан­ня пов'язаних змістом і будовою двох або більше речень у композиційно-синтаксичну конструкцію.

Складне синтаксичне ціле має такі ознаки: а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних ре­чень у більші відрізки мовлення; б) до його складу входять різні за структурою речення, що об'єднуються інтонацією та інши­ми засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксич­ними); в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно-семантичну єдність і мають смислову завершеність; г) ця єдність ґрунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень; д) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворен­ня приблизно однакові, в кінці—значна пауза і зниження тону; є) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему.

Отже, складне синтаксичне ціле – це поєднання в одне ціле низки речень, що характеризуються відносною за­вершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов'я­заністю всіх компонентів: Людина, яка втрачає свій корінь, подіб­на до підточеного дерева. Якщо людина знає свій корінь і жи­виться його соками, тоді вона має життєдайну силу, закладену в насінні і в корінні. Тоді й повітря, яким вона дихає, видавати­меться їй цілющим, і земля, на якій зростає людина, буде дорож­чою. Люди, пам'ятайте про свій корінь. Бо без коріння немає й крони, без крони немає плоду, а без плоду немає насіння... (І. Цюпа).

Наведене складне синтаксичне ціле вирізняється смисловою завершеністю. Перше речення є зачином, друге, третє, четвер­те й п'яте послідовно розгортають тему, названу в першому реченні. Крім змістової пов'язаності, речення у складі цього ці­лого поєднуються за допомогою таких структурних засобів: повторення слова людина; вживання особового займенника вона, прислівника тоді, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків: у формі теперішнього часу недоконаного виду та формі наказового способу.

СТРУКТУРНІ ТИПИ СКЛАДНИХ СИНТАКСИЧНИХ ЦІЛИХ

Залежно від способу зв'язку між реченнями, що утворюють складне синтаксичне ціле, розрізняють два основні його струк­турні типи:

1) складне синтаксичне ціле з паралельним зв'язком компо­нентів;

2) складне синтаксичне ціле з ланцюговим зв'язком компо­нентів.

За паралельного зв'язку речення відносно самостійні, не по­в'язані граматично з іншими; вони поєднані між собою лише смисловими відношеннями, що випливають із семантичної структури тексту. Паралельні зв'язки між частинами ґрунту­ються На смислових відношеннях переліку, зіставлення або протиставлення. Таке складне синтаксичне ціле використову­ють для опису послідовно змінюваних, незалежних одна від одної подій, станів, картин чи дій, що відбуваються водночас:

Осінь. Дерева ронять листя, трава й квіти в'януть, сохнуть, насіння їхнє на землю осипається. Тварини також до зими го­туються. Мандрівні птахи збираються у великі зграї, щоб леті­ти у вирій. Маленькі звіринки запасають у своїх коморах їжу, лагодять і утеплюють свої житла та самі зодягаються в теп­лу зимову шубку. Комахи під кору дерев у різні щілинки хова­ються. Так усе живе — і рослини, і тварини — готується до довгої та холодної зими (В. Чапліна). Тут кожне речення само­стійне. Перше речення є зачином, наступні характеризуються синтаксичним паралелізмом.

Речення, пов'язані ланцюговим зв'язком, характеризуються меншою самостійністю. Семантичної цілісності складного син­таксичного цілого за такого зв’язку досягають за допомогою повторення окремих елементів або заміщення щ займенника­ми. Речення ніби проникають одне в одне, розкриваючи тему: Буває, що затихають нарівні звуки якоїсь мови, вона перестає бути засобом усного спілкування. Така мова зберігається лише в пам'ятках давнього письменства. Такою мовою є, наприклад, давньогрецька. Мова немовби вмирає і заховує свою красу у не­тлінних творіннях художників слова. Тому називають її мерт­вою. Але подібний стан іноді є відносним. Бо деякі мертві мови продовжують життя в сучасних мовах, мовах-нащадках, що розвивалися на їхній основі (І. Вихованець).,

У межах складного синтаксичного цілого можуть сполуча­тися паралельний і ланцюговий зв'язки, це так зване змішане складне синтаксичне ціле: Стояла середина серпня, якраз та пора, коли найліпше ловити рибу, бо вона нарозкошувалася за весну й виросла за літо. Туман не був густий, безпросвітний і холодний, а легкий, сизий і теплий.

Озеро з одного боку обіймав ліс, а з другого, відразу за очере­тами, його облягали осушені болота. Нічого цього не було видно за туманом. У ньому стіною подрімували сосни: ліс начеб не ви­являв ознак свого життя, а біля нього сонно дихало озеро, зупи­нившись у своїх берегах. Врочиста тиша й солодка непорушність огортали світ, як це, завжди буває перед сходом сонця (Б. Xарчук).

Складне синтаксичне ціле не слід ототожнювати з абзацом, який належить до інтонаційно-синтаксичних одиниць.

Абзац – пов'язана змістом частина тексту від одного відступу до іншого. Це може бути опис нового етапу в розвитку дії, характеристика нового персонажа, авторський відступ. Поділ тексту на абзаци залежить від жанру твору, стилістич­них особливостей його. Найчастіше складне синтаксичне ціле містить кілька абзаців, але часто збігається з абзацом.