Теоретичний блок. Складносурядні речення, їх структура

Лекція 3-4

Складносурядні речення, їх структура. Змістові відношення між частинами складносурядного речення

План

1. Загальна характеристика складносурядних речень

2. Семантико-синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень.

3. Розділові знаки у складносурядних реченнях.

Література

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис. — К., 1993.

2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. — К., 1992.

3. Вихованець І. Р. Семантична структура складного речення // Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. — К., 1983.

4. Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. — К., 1969.

5. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. — Донецьк, 2001.

6. Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). — К., 1996. — Ч. 2.

Стислий зміст лекції

Складносурядні речення в системі складного речення протиставлені складнопідрядним і порівняно з ними є периферійною ланкою через відносну автономність складових частин.

Складносурядні речення – речення, частини яких поєднуються сурядним зв'язком і є синтаксично рівноправними.

Складносурядні речення поділяють на елементарні та неелементарні. Елементарні структури є вихідними, базовими. Формально елементарними є речення, в яких наявні дві предикативні частини, поєднані сурядним зв'язком, напр.: Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко). Неелементарні (у формальному аспекті) складносурядні речення завжди є і семантично неелементарними, оскільки складаються не менше ніж із трьох предикативних частин, напр.: П'янить ромашкою трава, і він неначе у жнива приліг спочить, сказати слово, а тільки рана випадково йому дихання забива (А. Малишко).

Складносурядні конструкції поділяють на речення відкритої і закритої структури. До речень відкритої структури відносять утворення з темпоральними відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити, напр.: Дніпро неспокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть від землі до неба, глухого, беззоряного (О. Довженко); Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить (О. Пчілка).

Складносурядні речення закритої структури поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні та градаційні відношення, напр.: Десятник сердився, лаявся, а Ґонтаря охопила неймовірна досада (Яків Баш); Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно (Я. Стецюк).

Згідно із загальною типологією складного речення до складносурядних слід відносити лише сполучникові структури, предикативні частини яких поєднані сполучниками сурядності. Деякі з цих сполучників не лише поєднують частини складносурядного речення, а й указують на тип семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами складносурядного речення. Такі сполучники називають семантичними. Це, зокрема, протиставні сполучники але, зате, проте, однак. Інша група сполучників служить передусім для поєднання частин складносурядного речення. Змістові ж відношення виражаються лексичним наповненням та структурою предикативних частин. Такі сполучники називають асемантичними (функціональними). Це, зокрема, єднальні сполучники і (й), та (в значенні і).

З огляду на граматичну природу сполучників, складносурядні елементарні речення поділяють на речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими і градаційними сполучниками.

Речення з єднальними сполучниками. Частини складносурядних речень з'єднують єднальні сполучники і, й, та (в значенні і), ні..., ні; ані..., ані. Асемантичні сполучники і, й, та не впливають на тип семантико-синтаксичних відношень у межах складносурядного речення.

У єднальних конструкціях можуть виражатися такі семантико-синтаксичні відношення:

- одночасність дій, станів, що синтаксично оформляється однаковими видо-часовими дієслівними формами, напр.: Не сплять лиш цвіркуни і фонтан, та кліпа очима-зорями небо (М. Коцюбинський); І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад (А. Малишко);

- послідовність дій, станів, напр.: Затріщало, бризнуло росою гілля, і ним бійці почали маскувати машини (М. Стельмах); В кінці лютого морози спали, і Косачі почали готуватися до від'їзду в Париж, на виставку (М. Олійник);

- причиново-наслідкові, напр.: Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на густо розведену у воді синьку (Григорій Тютюнник);

- умовно-наслідкові, напр.: Зумійте жити — і будете живі (І. Франко).

Речення із зіставними і протиставними сполучниками. Для зв'язку частин у зіставних складносурядних реченнях використовується сполучник а, у протиставних – сполучники а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак. Зіставні і протиставні сполучники мають чітко виражену семантику, без підтримки контексту виражають зіставні та протиставні семантико-синтаксичні відношення. Ці речення складаються переважно з двох частин.

Складносурядні протиставні речення є закритими структурами зі стабільним порядком розташування предикативних частин.

Речення з розділовими сполучниками. У них ідеться про несумісність чи чергування явищ. Розділові семантико-синтаксичні відношення передаються за допомогою сполучників або, чи, або..., або; чи..., чи; то..., то; не то..., не то; чи то..., чи то.

Речення з градаційними сполучниками. Частини цих речень поєднуються особливими парними градаційними сполучниками не тільки..., але й; не тільки..., а й; не лише..., але й; не лише..., а й, перший компонент яких перебуває у першій частині, другий – у другій. Це закриті структури зі стабільним порядком частин, які на комунікативному рівні чітко поділяються на тему і рему: друга предикативна частина завжди являє собою рему, містить основне змістове навантаження, напр.: Не тільки жайворонки нас, мене й товаришів, вітали, але й гречки в той самий час рожевим гомоном співали (М. Рильський). Перша частина таких конструкцій є вихідною, нарощує градацію, друга — спадною, висновковою.

Багато мовознавців ці конструкції розглядають серед єднальних чи зіставних і протиставних конструкцій. І. Вихованець виділяє градаційні складносурядні речення в окремий різновид складносурядних конструкцій закритої структури.

Отже, складносурядні елементарні речення з огляду на граматичну природу сполучників поділяють на речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими і градаційними сполучниками. Конструкції з єднальними і зіставно-протиставними сполучниками становлять центральну групу складносурядних елементарних речень, у яких виражаються різноманітні семантико-синтаксичні відношення та їх відтінки.