Виробниче опалення

Опалення разом з іншими конструктивними рішеннями покли­кано забезпечити нормальні температурні умови в робочих зонах аиробничих приміщень.

Система опалення — це комплекс конструктивних елементів, які призначені для отримання, перенесення і передання необхід­ної кількості тепла в усі приміщення, що обігріваються.

Опаленню підлягають усі будівлі, споруди і приміщення будь- якого призначення з постійним або періодичним (більше 2 годин) перебуванням в них людей під час основних і ремонтно-відбудов- них робіт, а також у приміщеннях, де підтримання позитивної температури необхідно за технологічними умовами.

Системи опалення поділяються на 2 групи: місцеві та цент­ральні. До місцевих належать системи, в яких тепло створюється і використовується в одному приміщенні, а до центрального — системи, які призначені для опалення кількох приміщень або бу­дівель від одного теплового центру.

Залежно від теплоносія розрізняють парове, повітряне, водя­не, електричне опалення та інші.

У системах парового опалення носієм тепла є високотемператур­на пара, яка подається під тиском. Недоліками парового опалення є висока температура нагрівальних приладів (до 100° С) і високі рівні шуму. Тому застосування його дозволяється у приміщеннях з короткочасним перебуванням в них людей. Відповідно до про­типожежних вимог парове опалення дозволяється влаштовувати у виробничих приміщеннях, де технологічні процеси не супрово­джуються виділенням органічного пилу, або коли виробничий пил неорганічного походження вибухонебезпечний і не займа­ється.

У системах повітряного опалення як теплоносій використо­вується повітря, яке нагріто до температури, більш високої ніж температура приміщення. Основним конструктивним елементом повітряної системи опалення є калорифер — джерело тепла. Від­повідно до санітарних норм максимальна температура повітря, що подається у приміщення, має бути 70° С — при подачі повітря на висоті більше 3,5 м від підлоги і 45° С — при подачі повітря на висоті менше 3,5 м на відстані більше 2 м від працівника. Для повітряного опалення характерні менші вартість і ма­теріалоємність порівняно з паровим і водяним опаленням, швид­кий нагрів приміщень, можливості поєднання з вентиляцією. Але воно пожежонебезпечно (може сприяти розповсюдженню по­жежі по повітроводам). Повітряне опалення доцільно використо­вувати в приміщеннях великого об'єму (вокзали, великі цехи тощо).

Водяне опалення отримало найбільше розповсюдження як гі­гієнічне, безшумне, економічне і вигідне в експлуатації. Воно за­безпечує можливість регулювання теплопостачання в залежності від температури зовнішнього повітря. Системи водяного опалення поділяються на низькотемпературні (температура гарячої води до 105° С) і високотемпературні (до 150° С). Залежно від схеми живлен­ня системи водяного опалення поділяються на вертикальні і гори­зонтальні, однотрубні і двотрубні з нижнім і верхнім розведенням.

Вибір способу або системи опалення має відповідати призначен­ню приміщення, забезпечувати нормальні і здорові умови праці, пожежну безпеку і збереження будівель і споруд. Будівлі, які по­гано опалюються, піддаються вогкості, яка викликає постійне руй­нування стін, стель, підлог, фундаменту і обладнання.

Системи опалення повинні забезпечувати:

- рівномірний нагрів повітря і достатню температуру повітря у приміщенні (відповідно до санітарних норм) протягом всього опалювального періоду;

- вибухо- і пожежобезпечність;

- найменше забруднення повітря приміщень шкідливими ви­діленнями і неприємними запахами;

- допустимий рівень шуму;

- зручність в обслуговуванні і при ремонті.

2.6. Виробниче освітлення

Зоровий апарат людини бере участь у будь-якому трудовому процесі. Успішність зорової роботи в основному залежить від умов освітлення. Світло впливає не лише на функцію органу зору, але іі на діяльність організму в цілому.

За достатнього освітлення прискорюється та покращується якість никонаної роботи, оскільки легше помітити недоліки та брак. Встановлено пряму залежність працездатності від умов освітлен­ня (рис. 2.3). Недостатня освітленість призводить до підвищення напруги функцій зорового аналізатора, швидкої втомлюваності, головного болю та може призвести до виробничої травми, Це мо­же виникнути або у випадку засліплення очей робітника дуже яскравим світлом, або у випадку утруднення розрізнення частин машин, що рухаються.

vo 180

и

1160 Р л

■Я 140 о к

£ 120 ее о а

^С 100

На залізничному транспорті освітлення має особливе значення, оскільки перевізний процес відбувається безперервно в темний і світлий час доби протягом року. Поточний ремонт і технічне об­слуговування рухомого складу також здійснюється цілодобово. При цьому працівники залізничного транспорту стежать за сигна­лами і небезпечними виробничими факторами — вагонами, локо­мотивами, вантажами та іншими об'єктами, що рухаються і пере­суваються, розрізняють об'єкти праці, тобто виконують значну зорову роботу. Видимість об'єктів в багатьох випадках залежить від їх освітленості.