Виробнича вентиляція

Виробнича вентиляція — це система заходів і засобів, що при­значені для організації повітрообміну в приміщенні.

Залежно від джерела, що приводить повітря в рух, вентиляція поділяється на природну, штучну і комбіновану.

Природна вентиляція виробничих будівель обумовлена поєд­нанням ефекту вітрового та теплового напору. Рух повітря виникає внаслідок різниці температур і щільностей зовнішнього і внутріш­нього повітря, а також під дією тиску або розрядження, що ство­рюється вітром.

Технічні рішення, за допомогою яких забезпечують організо­вану, тобто керовану природну вентиляцію, називають аерацією. Для аерації будівель необхідні отвори у стінах для того щоб могло надходити зовнішнє повітря, та пристрої (ліхтарі) в даху чи верхній частині стін для видалення відпрацьованого повітря. Змінюючи ступінь відкриття отворів (ліхтарів) регулюють об'єм надходжен­ня зовнішнього повітря у виробничі приміщення та вилучення з нього відпрацьованого повітря.

При неорганізованій природній вентиляції повітря надходить у приміщення та вилучається з нього через нещільності в зовніш­ніх конструкціях (інфільтрація), а також через вікна, кватирки та інші отвори, які працюють на приплив або витяжку повітря (провітрювання).

Штучна вентиляція здійснює обмін повітря у приміщенні за допомогою вентиляторів.

Штучна механічна вентиляція може бути:

- припливною — подача чистого повітря певних фізичних ха­рактеристик;

- витяжною — вилучення з приміщення забрудненого повітря;

- припливно-витяжною — одночасна подача чистого повітря та вилучення забрудненого повітря.

Рис. 2.1. Схема аерації багатопрольотного цеху: а — у теплий період року; б — у холодний період року

Залежно від зони повітрообміну вентиляція буває загально- обмінною, місцевою та комбінованою.

Загальнообмінна вентиляція — це організація повітрообміну приміщення цілком.

Місцева витяжна вентиляція призначена для локалізації і ви­лучення шкідливостей безпосередньо в місцях їх утворення. Ви­тяжні пристрої при цьому можуть бути закритого чи відкритого ч ипу. В місцевих витяжках закритого типу джерела шкідливостей розташовані всередині укриття (витяжних шаф, кожухів, камер,

О R Т^А^рпк ТІ ТІ lUuTfinibaunu Н І ТТі ляипп Рис. 2.2. Схеми місцевих витяжних систем вентиляції: а — витяжний зонт; б — витяжна шафа

кабін). Це дозволяє найбільш повно вловлювати шкідливості. В міс­цевих витяжках відкритого типу (витяжні зонти, панелі, бортові відсмоктувані) приймальний отвір знаходиться на деякій відста­ні від джерела виділення шкідливостей.

Місцева припливна вентиляція дозволяє забезпечувати задані параметри повітряного середовища в певній частині приміщення, де людина перебуває найбільш тривалий час (основний робочий майданчик). Різновидами цієї вентиляції є повітряні душі, завіси, оази.

Змішана (комбінована) вентиляція (влітку — аерація або штуч­на витяжка з природним припливом, взимку — штучна приплив­на вентиляція і природна витяжка) передбачається у виробничих приміщеннях, де тепловиділення недостатні для нагріву приплив­ного повітря, а також з великим тепловиділенням та наявністю інших шкідливостей (газів, парів, вологи тощо).

Обрана система вентиляції має забезпечувати задані параметри мікроклімату та чистоту повітря в робочій зоні. Необхідно, щоб вона не викликала вибухової і пожежної небезпеки та не сприяла розповсюдженню продуктів горіння в інші приміщення, мала при­строї, що забезпечують електробезпеку.

Розрахунок елементів системи вентиляції не повинно усклад­нювати монтаж, експлуатацію і ремонт технологічного устатку­вання, а також захаращувати робочі місця і проходи, знижувати освітленість.