Пожарная сигнализация и связь. Средства тушения пожара

Пожежна сигналізація буває: променева, за якої кожен повідомлювач приєдну­ється до окремої пари проводів;

кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного загального проводу (кільця). Пожежні повідомлювачі можуть бути автоматичні та руч­ні. Автоматичний повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує на характерні ознаки пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури. Радіоізотопний повідомлювач реагує на ультрафіолетове випромінювання. Димові повідомлювачі працюють на фотоелементах або іоні­заційних камерах. Ручний пожежний повідомлювач — це повідомлювач, який приводиться в дію ручним способом. Всі пожежні по­відомлювачі з'єднані лініями зв'язку із пожежним прий­мальним пультом. Пульт постійно контролює справність пожежних повідомлювачів і ліній зв'язку (обрив, корот­ке замикання, несправність або відсутність пожежного повідомлювача). У випадку спрацьовування пожежного повідомлювача від пожежі на пульті вмикається внутрішня світлова і звукова сигналізація «Тривога». Якщо є зв'язок пожежної станції з пожежною части­ною, сигнал «Тривога» подається автоматично і до пожеж­ної частини. У населених пунктах, на підприємствах, орга­нізаціях є телефон ний зв'язок з пожежною частиною, який входить до системи пожежної сигналізації.

До вогнегасних речовин відносяться: вода, хімічна та повітряно-механічна піни, водні розчини солей, інертні та негорючі гази, водяна пара, галоідоуглеводородние вогнегасні склади і сухі вогнегасні порошки. До них відносяться: гідранти, вогнегасники, засоби покриття вогню, пісок та інші підручні матеріали. Найбільш традиційним засобом гасіння пожеж є гідрант, який встановлюється всередині всіх громадських будівель, за винятком складів, де знаходяться матеріали, не змішуються з водою, - бензин, солярка. Він повинен знаходитися в легкодоступних місцях і завжди бути готовим до використання. Принцип дії гідранта полягає в подачі великих обсягів води, призначеної для гасіння пожеж, коли горять звичайні матеріали - дерево, солома, папір, тканини. Вода - найбільш поширене і доступний засіб гасіння. Потрапляючи в зону горіння, вона нагрівається і випаровується, поглинаючи велику кількість теплоти, що сприяє охолодженню горючих речовин. Первинні засоби пожежогасіння служать для ліквідації невеликих загорянь. До них відносяться: пожежні стволи, що діють від внутрішнього пожежного трубопроводу, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри та ін.

7. Особливості розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти: не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих. Нещасні випадки підлягають розслідуванню відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. № 270. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час: - прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації; - переміщення будь-якими видами транспорту; - виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку); - участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності); - участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; - проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; - використання газу у побуті; - користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; - виконання робіт у домашньому господарстві; - використання побутової техніки; - стихійного лиха; - перебування в громадських місцях, закладах торгівлі, закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення та ін.
Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу. Повідомлення про нещасні випадки із смертельним наслідком лікувально-профілактичні заклади протягом доби надсилають до районної адміністрації, органів внутрішніх справ та органів прокуратури. Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби приймає рішення про утворення комісії з розслідування нещасного випадку. Нещасні випадки, які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий. Розслідування нещасних випадків із смертельними наслідками проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм). На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих.
Облік нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять районні держадміністрації на підставі звітів про нещасні випадки. Узагальнений звіт про нещасні випадки районні держадміністрації надсилають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які, в свою чергу, подають узагальнені звіти до Держнаглядохоронпраці.