Основні поняття, терміни з охорони праці їх визначення. Складові частини

Принципи державної політики в газузі охорони праці (ОП).

Відповідно до ст.. 31 Закону України «Про охорону праці» управління ОП в Україні здійснюють такі органи:

· Кабінет Міністрів України;

· Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

· Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

· Місцева державна адміністрація, місцева Рада народних депутатів та органи місцевого самоврядування.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов’язки, права та повноваження кожного з цих органів.

Кабінет міністрів України є вищим державним органом, що здійснює державне управління ОП в країні.

Держнаглядохоронопраці України безпосередньо реалізує державну політику щодо ОП та здійснює комплексне управління ОП в країні.

Основні поняття, терміни з охорони праці їх визначення. Складові частини.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувальних профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини під час її трудової діяльності.

Основні поняття, терміни та визначення згідно ДСТУ 2293-93 «Охорона праці»:

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, яка може запобігти або зменшити вплив на працівників шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки – це комплекс організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують ОП працівників від НВ на виробництві.

Умови праці сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Виробнича небезпека – це загроза дії на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працівника може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працівника спричиняє травму або інше раптове погіршення здоров’я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії на організм людини поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

Виробнича травма – це порушення анатомічної цілісності організму або його функції внаслідок впливу виробничих факторів (рана отримана на виробництві і спричинена недотриманням умов безпеки праці).

Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечних та шкідливих виробничих факторів чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих факторів може бути професійне захворювання – паталогічний стан людини, зумовлений з роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Професійне отруєння – є частковим випадком профзахворювання. Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працівника за даною професією, медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень.

Окрім професійних на виробництві тепер відокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань – захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.