Стаття 310. Порядок оскарження ухвал слідчого судді

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

1.Коментована стаття має загальний та одночасно відсилочний характер, визначаючи необхідність звернення до глави 31 КПК, яка визначає порядок провадження в суді апеляційної інстанції.

2. Коло осіб, що можуть подати апеляцію на ухвали слідчого судді, визначено ст. 393 КПК.

3. Про порядок та строки апеляційного оскарження ухвал слідчого судді див. ст. 395 КПК.

4. Про вимоги до апеляційної скарги див. ст. 396 КПК.

5. Про наслідки подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді див. ст. 400 КПК.

6. Про порядок перевірки ухвал слідчого судді див ст. 422 КПК.

7. Про повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді див. ч. 3 ст. 407 КПК.

8. Про підстави скасування ухвали слідчого судді судом апеляційної інстанції див ст. 409 КПК.

9. Про зміст ухвали апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді див. ст. 419 КПК.

10. Про порядок повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції після апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді див. ст. 423 КПК.

Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора

Стаття 311. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим

Під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

1. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК прокурором є Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень. Прокурор виступає посадовою особою органів прокуратури, представляє її у кримінально-процесуальних правовідносинах та зобов’язаний при застосуванні закону керуватися нормами Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, іншими нормативними та правовими актами. Про повноваження прокурора див. коментар до ст. 36 КПК.

2. Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК слідчим є службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень. Також треба враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 41 КПК під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого, в тому числі і передбачених коментованою статтею.

3. Слідчий є процесуально самостійною особою і у своїй діяльності керується законом. Всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (слідчого судді) або прокурора. В ч. 4 ст. 40 КПК також передбачено, що слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Ч. 3 ст. 41 КПК визначає, що доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом. Водночас коментована стаття закріплює право слідчого оскаржувати прокурору вищого рівня будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті (вчинені) у відповідному досудовому провадженні.

4. Крім того, в ч. 3 ст. 40 КПК передбачено окремий випадок перегляду рішення прокурора про відмову у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій. Так, у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

5. В коментованій статті передбачено право слідчого оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті (вчинені) у відповідному досудовому провадженні за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Наприклад, рішення прокурора про об’єднання чи виділення досудового розслідування не може бути оскаржене (див. коментар до ст. 217 КПК).