Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень

В умовах цивілізованого ринкового середовища, де діють механізми конкуренції і суперництва, в забезпеченні ефективного функціонування організаційних систем вирішальну роль відіграє стадія динамічного розвитку. Саме вона визначає майбутню поведінку організаційних формувань, якісні зміни в інших стадіях розвитку систем. Сьогодні змінюється логічна послідовність дій управління персоналом, діяльність якого спрямовується на перспективу, перспективні елементи ринку, вибір варіантів майбутньої поведінки організаційних систем.

Із зміною стратегічних параметрів виробництва продукції і надання послуг обов’язково змінюються параметри майбутньої поведінки організаційної системи та всіх її складових. Враховуючи це, стратегія, як форма прояву управлінської діяльності, має об’єктивний функціональний характер. Вона безпосередньо пов’язана із загальною внутрішньосистемною ситуацією та об’єктом управлінського впливу.

В процесі управління діяльністю підприємства важливу роль відіграють фахівці, здатні приймати оптимальні рішення, які пов’язані з майбутнім функціонуванням підприємств, узгоджувати поточну діяльність із стратегічними цілями, забезпечувати адаптацію стану підприємства до змінного зовнішнього середовища шляхом формування та реалізації ефективних стратегій діяльності.

Необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найбільш ефективних і прогресивних засобів управління підприємством, зумовлюється постійним розвитком ринкових відносин, зрушеннями в економіці країни, зростаючою конкуренцією на ринку.

Стратегічне управління - це система нових прийомів, інструментів філософії в управлінській діяльності, яка зорієнтована на загальносистемний інтерес, основою якої є стратегічне планування, яке охоплює зовнішнє і внутрішньосистемне середовище.

Існують різні підходи до визначення стратегій.

Б. Тейлор, спеціаліст із стратегічного планування, визначає стратегію як:

– систему всеохоплюючого контролю, що пов’язана з формуванням і розподілом ресурсів;

– спосіб для впровадження нововведень;

– форму стратегічного управління для зміцнення організації, кваліфікаційного потенціалу кадрів;

– форму вирішення конфліктних ситуацій між групами інтересів як всередині бізнесу, так і за його межами;

– системну методологію дослідження майбутнього.

Стратегією також називають детальний комплексний план, призначений для здійснення місії організації і досягнення її мети.

Стратегії поділяють на загальні та специфічні. Перші охоплюють генеральні, ключові напрями розвитку організаційної системи, вони визначають генеральну лінію майбутньої поведінки підприємства з урахуванням змін зовнішнього середовища. Специфічні стратегії охоплюють напрями розвитку підсистем організаційної системи. Вони забезпечують реалізацію загальної стратегії підприємства.