Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем

Закономірне ускладнення об’єкта господарювання об’єктивно потребує системного мислення в процесі управління, системного підходу до аналізу господарських ситуацій, що вирішуються і прийняття управлінських рішень.

Системний аналіз є наслідком дії принципів системного підходу до управління. Кожен об’єкт, яким управляють, розглядається як система, тобто як комплекс взаємопов’язаних елементів, які знаходяться в певному русі. В свою чергу, кожна така система є підсистемою будь-якої іншої, більш великої системи. Кожна управлінська проблема за такого підходу розглядається системно, тобто з врахуванням багатьох аспектів управління, а також з врахуванням зв’язків з іншими взаємопов’язаними проблемами.

Системний аналіз – це комплексне дослідження управлінських проблем, що виникають, за умови, якщо господарська діяльність розглядається як система, з метою визначення найбільш ефективних методів управління нею[12].

Системний аналіз дає підстави для поєднання знань та досвіду спеціалістів різних областей при знаходженні рішень, перешкоди яких не можуть бути вирішені на основі суджень будь-якого окремого експерта.

Основним завданням системного аналізу є підвищення ефективності виробництва, впровадження в практичну діяльність управлінських рішень, що ґрунтуються на наступних підходах [12]:

– розгляд всіх процесів і явищ у виробничій діяльності як взаємозв’язаних та взаємообумовлених, які утворюють в сукупності єдину систему, в якій зміна одного елемента впливає на всі інші;

– виявлення характеру таких взаємозв’язків в середині підприємства, які можуть бути або енергетичними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в тому ж напрямку, або альтернативними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в протилежному напрямку;

– виділення емерджентних властивостей системи, тобто таких властивостей які не властиві кожному окремому елементу, а породжені виключно їх взаємодією;

– встановлення ієрархічної взаємодії систем: взаємозв’язки господарської діяльності підприємства із розвитком галузі та економіки держави в цілому, а в середині підприємства – взаємозв’язки і взаємодії його структурних підрозділів;

– чітке формулювання цілей, які ставляться в процесі управління, цільової функції підприємства, як системи, та визначення критеріїв ефективності як ступеня реалізації цієї функції.

При дослідженні систем використовують такі основні поняття:

− елемент – частина системи, що виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, яке розв’язується;

− підсистема – сукупність елементів, об’єднаних єдиним процесом функціонування, що при взаємодії реалізують певну операцію для досягнення поставленою перед системою мети;

− система – сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів, що змінюються у часі;

− надсистема – ширша система, в яку входить як складова досліджувана система.

Поділ на підсистеми пов’язаний із можливістю виділення сукупності взаємопов’язаних елементів, здатних виконувати відносно незалежні функції, які спрямовані на досягнення загальної мети системи.

Метою системи є заздалегідь продуманий результат свідомої діяльності людини. У багатьох детермінованих задачах системного аналізу метою є знаходження оптимуму певного показника.

Більш загальною метою системи, ніж певний оптимум, є її виживання, тобто належність стану системи певній заданій множині можливих станів за всіх можливих змін оточуючого середовища.

Підприємство – складна система, яка характеризується взаємодією п’яти основних систем:

Підприємство як технічна система є сукупністю верстатів, машин, іншого обладнання у послідовності виконуваних з їх допомогою операцій.

Підприємство як технологічна система є сукупністю операцій і процесів виробництва, в результаті яких створюється продукція необхідного асортименту і якості.

Підприємство як організаційна система – це сукупність структурних підрозділів, рівнів, ступенів, ланцюгів в самому виробництві і в апараті управління, їх взаємопов’язане функціонування.

Підприємство як соціальна система є трудовим колективом із відносинами, які виникають в ньому.

Підприємство як економічна система характеризується процесом кругообігу його виробничих фондів, сукупністю показників господарської діяльності, методами планування, аналізу, оцінки та економічного стимулювання ефективності виробництва і якості роботи.

Основні ознаки, що характеризують систему, наведені в табл. 2.1.

Система може бути представлена звичайним перерахуванням елементів або у вигляді моделі «вхід-вихід». Проте, при дослідженні об’єкта такого відображення недостатньо, так як потрібно вияснити, чим є об’єкт, що в ньому забезпечує виконання поставленої мети. В цих випадках вводять поняття структури.

Таблиця 2.1

Основні характеристики системи

Ознака	Характеристика ознаки
Стан системи	Характеристика системи в певний момент часу
Поведінка	Якщо система здатна переходити з одного стану в інший, то кажуть, що вона має поведінку.
Рівновага	Здатність системи за відсутності зовнішніх збурюючих дій (або при постійних діях) зберігати свій стан.
Стійкість	Здатність системи повертатись до стану рівноваги після того, як вона була з цього стану виведена збурюючими діями. Ця здатність притаманна системі при відхиленнях, що не перевищують певної межі.
Адаптація	Здатність системи проявляти цілеспрямовану пристосувальну поведінку в складних середовищах, а також сам процес такого пристосування. Адаптація до середовища, яка характеризується високою невизначеністю, дає змогу системі досягнути певної істотної мети в умовах недостатньої апріорної інформації про середовище.
Функція	Здатність об’єкта до виконання дій, спрямованих на досягнення мети.

Структура системи – це склад її за елементами, взаємовідношення між елементами та їх групами, які мало змінюються при змінах у системі, забезпечують існування системи та їх основних властивостей.

Структура відображає визначені взаємозв’язки, розташування складових частин системи, її будову. Найчастіше структуру системи відображають графічно. Вона також може бути представлена у вигляді теоретико-множинних описів, матриць, мови алгебри та інших засобів моделювання систем.

Між рівнями ієрархічної структури можуть існувати взаємовідношення суворої підпорядкованості компонентів нижнього рівня одному з компонентів вищого рівня (ієрархія типу «дерево»).

Важливим компонентом структури системи є зв’язок, що відображає відношення між елементами системи. Він характеризується напрямом, силою, характером. Розрізняють зв’язки направлені й ненаправлені, сильні й слабкі, внутрішні й зовнішні, прямі й зворотні тощо.

Поняття зв’язку одночасно характеризує і будову (статику), і функціонування (динаміку) системи.

Важливу роль в моделюванні систем відіграє поняття зворотного зв’язку. Він може бути додатнім, – який зберігає тенденції, що відбуваються в системі змін того чи іншого вихідного параметра, і від’ємним, – який протидіє тенденціям зміни вихідного параметра.