Мета поточного контролю 3 страница

Маркетинг – напрямок практичної діяльності фірм-виробників з вивчення ринку.

Марксизм – система філософських, економічних та соціально-політичних поглядів, що становлять світогляд робітничого класу й робітничих мас. Наука про пізнання й перетворення світу, про закони розвитку суспільства, природи й людського мислення. Основоположники – К. Маркс і Ф. Енгельс. Теоретичними джерелами марксизму є німецька класична філософія, англійська політична економія та французький утопічний соціалізм. Теоретична основа соціал-демократичного й комуністичного руху.

Масштаб цін – грошова одиниця, зафіксована державою як одиниця виміру вартості товарів, зафіксований державний грошовий знак, узятий за одиницю виміру вартості товарів.

Матеріальне виробництво – процес створення матеріальних благ. Природна умова людського життя й матеріальна основа інших видів діяльності.

Машинна індустрія (виробництво) – найважливіша стадія розвитку матеріальної основи виробництва, заміна мануфактури фабрикою, застосування системи машин. Виникла в результаті промислової революції в другій половині XVIII ст.

Менеджер – найманий керівник, фахівець з управління.

Менеджмент – управління підприємством. Сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом і збутом з метою підвищення ефективності та збільшення прибутку.

Меркантилізм – перша школа буржуазної політичної економії. Економічна політика періоду раннього капіталізму, заснована на активному втручанні держави в господарське життя. Здійснювалася в інтересах національних торговців, спираючись на протекціонізм.

Минула праця – праця, опредмечена в засобах виробництва. Переноситься на знов створений продукт у вартісній формі.

Мита – податок на товари, що пропускаються через кордони під час їхнього транзиту, ввозу та вивозу.

Митний збір – додаткові збори, стягнуті понад мито; найчастіше пов'язані з оплатою послуг митниці.

Митний тариф – податок, що накладається на товар під час перетину національного кордону (мито на імпорт).

Міжгалузевий баланс – частина балансу народного господарства, у якому зв'язки й пропорції національної економіки відображаються в детальному галузевому розрізі у вигляді шахової таблиці.

Мікроекономіка – частина економічної теорії, що вивчає процес індивідуального відтворення у фірмах, галузях, домашніх господарствах, а також окремі ринки товарів і ресурсів, конкретні ціни й конкретні товари й послуги.

Монетаризм – школа економічної думки, що акцентує увагу на змінах кількості грошей, що знаходяться в обігу, як функції, що визначає рівень цін, доходів і зайнятості.

Монетаристська теорія грошей – розділ економічної теорії, що вивчає процеси впливу грошей і грошово-кредитної політики на стан економіки загалом.

Монополізм – панування великих компаній у галузі.

Монополія – великі компанії (фірми, корпорації) та їх об'єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати). Монополія зосереджує у своїх руках значну частину виробництва того чи іншого товару, що дозволяє їй мати панівне становище на ринку, диктувати умови споживачу аж до встановлення монопольної ціни, яка є основою монопольного надприбутку:

– абсолютна – наявність у галузі одного єдиного підприємства чи об'єднання.

Мораторій – відстрочка платежів за борговими зобов'язаннями на певний строк; – припинення боргових платежів, не обговорених строком.

Надвиробництво – значне відставання платоспроможного попиту від пропозиції товарів і послуг.

Найманий робітник – працездатна людина, позбавлена засобів виробництва й тому змушена продавати свою робочу силу на ринку.

Накладні витрати – додаткові до основних витрат витрати для забезпечення процесів виробництва і обігу; – витрати підприємств і організацій, пов'язані з їх управлінням та обслуговуванням, утримуванням та експлуатацією обладнання.

Народне господарство – історично сформована у певних межах система суспільного відтворення.

Натуральне господарство – спосіб господарювання, коли усе виробляється тільки для задоволення власних потреб.

Науково-технічна революція – корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на головний фактор розвитку суспільного виробництва, безпосередню продуктивну силу.

Науково-технічний прогрес – взаємообумовлений розвиток науки й техніки, основа соціального прогресу.

Національний дохід – новостворена за рік вартість чи відповідна їй частина сукупного суспільного продукту в натуральній формі, одержувана після відкидання усіх матеріальних витрат на його виробництво.

«Невидима рука» Адама Сміта – кожен окремий покупець обирає товар, керуючись своєю вигодою. Врешті решт ціни підпорядковуються сукупності індивідуальних реакцій. Теоретичне положення, відповідно до якого окремий покупець бере товар, кожен окремий продавець продає товар, керуючись своєю вигодою. Як підсумок, ринкові ціни формуються в результаті вільних самостійних рішень окремих економічних суб'єктів; є тотожним поняттю – ціновий регулятор ринкової економіки.

Нееквівалентний обмін – форма обміну, за якої один з учасників продає свої товари іншому за цінами вищими за вартість. Наслідок монополістичної практики ціноутворення, штучного скорочення виробництва, політичного диктату та ін.

Необхідний продукт – частина новоствореної вартості, вироблена працівниками матеріального виробництва, необхідна для нормального (за певних соціально-економічних умов) відтворення робочої сили.

Необхідний робочий час – час, протягом якого створюється еквівалент вартості робочої сили.

Неокейнсіанство – напрямок зарубіжної економічної думки, що поділяє теоретичні ідеї Кейнса про необхідність державного регулювання економіки й доповнює їх динамічними моделями економічного зростання (Р. Харрод), теорією економічного циклу (Е. Хансен) та іншими ідеями щодо умов економічного розвитку другої половини XX ст.

Неокласицизм – напрямок зарубіжної економічної думки, який поєднує кілька економічних теорій (маржиналізм, теорію загальної економічної рівноваги, неоконсерватизм та ін.) спільністю методологічних і теоретичних позицій. Стверджує пріоритет обігу, теорії граничної корисності, граничної продуктивності факторів виробництва. Вважає ринкову економіку такою, що самокорегується, що здатна забезпечити стан загальної економічної рівноваги й можливості відтворення без державного втручання.

Неолібералізм – німецький різновид неокласичного напрямку, що віддає перевагу вільній ринковій економіці, але визнає роль держави у виборі найбільш ефективної форми ведення господарства. Містить у собі концепцію «соціального ринкового господарства», здатного забезпечити добробут для усіх.

Номінал – номінальна вартість цінних паперів, паперових грошей, банкнот, монет.

Норма (ставка) позичкового відсотка – показник прибутковості позичкового капіталу. Процентне відношення прибутку, отриманого позичковим капіталістом, до величини капіталу, який було позичено (%).

Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу (%).

Норма прибутку – відношення отриманої маси прибутку до всього авансованого капіталу (%).

Норма ренти – відношення рентних доходів до спожитого капіталу (%).

Ноу-хау – сукупність різних непатентованих знань наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного та іншого характеру, які практично застосовані у діяльності підприємства чи в професійній діяльності, але які доки що не стали загальним надбанням.

Облігація – борговий цінний папір на пред'явника, що дає власнику право на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка у формі виграшів чи оплати купонів. Підлягає погашенню (викупу) протягом обговореного емітентом при випуску позики терміну.

Облікова (дисконтна) політика – зміна процентних ставок за кредитами центрального банку, наданими комерційним банкам, з метою впливу на їхні кредитні операції.

Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк країни надає кредити комерційним банкам. Могутній інструмент грошово-кредитної політики держави.

Обмін – одна з фаз суспільного виробництва; – акт одержання від кого-небудь бажаного товару чи послуги з пропозицією обмінять цей товар чи послугу на щось інше.

Обмін продуктами – процес придбання одного продукту замість іншого; –процес передачі одного продукту замість іншого, здійснюваний їхніми власниками.

Обмінний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни (наприклад, 5 грн. за 1 дол.).

Оборот капіталу – кругооборот капіталу, що безперервно повторюється й забезпечує повне повернення авансованих коштів. Час, протягом якого авансований промисловий капітал проходить усі стадії кругообороту і повертається до його власника повністю, становить час обороту капіталу.

Обсяг попиту – кількість товару, яку покупці готові купити за певну ціну в певний строк.

Обсяг пропозиції – кількість товару, що виробники захочуть виробити й постачити на ринок за певною ціною в певний строк.

«Олень» – біржовий спекулянт, що скуповує за низькими цінами акції, уперше допущені до біржових котирувань, з метою перепродажу за умов зростання їхнього курсу.

Олігополія – панування невеликого числа найбільших фірм, компаній у виробництві і на ринку, що дозволяє їм впливати на встановлення ринкової ціни.

Опціон – похідний цінний папір, що дає його власнику право купити (чи продати) цінні папери, валюту чи біржові контракти протягом певного терміну за фіксовану на момент придбання опціону ціну. Покупець опціону не зобов'язаний реалізувати це право.

Оренда – договір, за яким орендодавець (власник майна, землі тощо) надає за певну плату орендарю (наймачу) право користуватись майном, ділянкою землі та ін.

Орендна плата – плата за користування майном, у землеробстві – землею (разом з будівлями, спорудами та ін.).

Особиста унія – одна з форм зрощування між собою представників фінансового капіталу; – форма зрощування фінансового капіталу з державою.

Паритет купівельної спроможності – рівень обмінного курсу валют, що вирівнює купівельну спроможність кожної з них. Співвідношенняміж двома валютами за їх купівельною спроможністю відносно певного набору товарів і послуг.

Пасив – одна з двох сторін бухгалтерського балансу, що відображає джерела коштів за їх складом, цільовим призначенням.

Первісне нагромадження капіталу – історично передувало капіталізму. Процес перетворення основної маси дрібних товаровиробників на найманих робітників шляхом відчуження їх від власності на засоби виробництва й перетворення останніх на капітал. Здійснювалося також за рахунок насильства (работоргівля тощо), грабежів, піратства, нееквівалентної колоніальної торгівлі й інших хижацьких методів.

Переказні операції – перерахування внесених до банку грошей одержувачеві, що знаходиться в іншому місці. Здійснюються шляхом банківського чека чи переказу банку-кореспонденту.

Перелив капіталу – вилучення капіталу з однієї галузі й вкладення його в іншу, більш прибуткову галузь.

Підвищення вартості валюти – зростання (зниження) обмінного курсу валюти в результаті зміни співвідношення попиту та пропозиції на нерегульованому валютному ринку.

Підприємництво – особливий людський ресурс, ініціативна діяльність окремих осіб чи їхніх об'єднань, спрямована на одержання доходу, прибутку тощо.

Підприємницький дохід – частина прибутку, що залишається в користуванні підприємця після сплати відсотка на позиковий капітал.

Планування – практична форма регулювання економіки на макро- та мікрорівнях на певну перспективу.

Платіжний баланс – систематизований облік усіх операцій між резидентами певної країни (домогосподарства, фірми, уряд) та зовнішнім світом.

Платоспроможний попит – потреба, підкріплена грошовими доходами покупців, тобто попит достатній, щоб стимулювати виробників для того, щоб постачити товар на ринок.

Повна собівартість реалізованої продукції – грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Податки – обов'язкові платежі, стягнуті державою (центральними та місцевими органами влади) з фізичних та юридичних осіб у державні та місцеві бюджети:

– непрямі – на товари й послуги, встановлювані як надбавка до ціни чи тарифу (акциз, податок на додану вартість тощо);

– прямі – ними обкладаються доходи й майно (прибутковий податок, податок на надприбуток і т. ін.).

Поділ праці – спеціалізація трудової діяльності, що приводить до виділення і співіснування різних її видів;

– суспільний – диференціація в суспільстві різних соціальних функцій, виконуваних певними групами людей, і виокремлення у зв'язку з цим різних сфер суспільства (промисловість, сільське господарство, місто й село, наука, мистецтво, армія тощо), які, у свою чергу, поділяються на більш дрібні галузі.

Позики – договори, через які одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальникові) у власність гроші чи майно. Позичальник зобов'язується в означений термін повернути таку саму суму грошей чи рівну кількість майна. Позикові відносини виникають між державами, державою й громадянами, між громадянами тощо:

– державні – внутрішні чи зовнішні запозичення, здійснювані державою (як продаж державних цінних паперів, позик) у населення, позабюджетних фондів і банків для покриття дефіциту держбюджету.

Позичка – кредит. Надання однією особою іншій коштів (чи матеріальних цінностей) на певний строк на умовах зворотності й платності.

Політична економія – наука, що вивчає основи суспільного виробництва й закони його функціонування й розвитку, проблеми виробничих відносин, виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ на різних ступінях, фазах їхнього розвитку.

Попит – сукупна суспільна потреба в товарах з урахуванням їхніх цін:

– на цінні папери – сукупна потреба в цінних паперах, що знаходиться під впливом різноманітних факторів економічного характеру і є постійно мінливою.

Поточний рахунок – рахунок у комерційному банку, що відкривається організаціям і установам, які не займаються комерційною діяльністю і не мають статусу юридичної особи (громадським організаціям, установам і організаціям, що знаходяться на федеральному, республіканському чи місцевому бюджеті). Самостійність власника рахунку є істотно обмеженою порівняно з власником розрахункового рахунку.

Праця – свідомий вплив людини на природу з метою перетворення природних ресурсів для задоволення своїх потреб; – витрати фізичної і розумової енергії людьми на виробництво благ, необхідних для задоволення їхніх потреб:

– абстрактна – витрати праці взагалі, поза залежністю від її доцільної форми, що створюють вартість товару;

– відособлена – окрема від інших видів праці, що лежить в основі діяльності виробників, які самостійно вирішують, що і скільки робити, де і за якою ціною продавати, і ведуть своє господарство на основі отриманих ними доходів;

– конкретна – праця товаровиробника, що витрачається в особливій доцільній формі і що створює споживчу вартість;

– приватна – праця, яка здійснюється за допомогою засобів виробництва, що знаходяться в приватній власності, планована і здійснювана в інтересах їхніх власників;

– суспільна – праця, планована суспільством для задоволення суспільних потреб.

Предмети праці – предмети, що піддаються обробці, на які спрямована праця людини. Дані природою (вугілля, руда, нафта тощо) чи є продуктами праці (метал, бавовна, деревина та ін.).

Предмети споживання – продукти праці для невиробничого, насамперед особистого споживання (продукти харчування, одяг, житло, послуги тощо).

Прибуток – головна мета підприємницької діяльності; – узагальнений показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів незалежно від форми власності; – одна з основних економічних категорій; – перетворена форма додаткової вартості (реалізована додаткова вартість), що становить надлишок виторгу від продажу товару над витратами капіталу; – різниця між доходами й витратами:

– від реалізації товарної продукції – різниця між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах підприємств і повною собівартістю реалізованої продукції;

– торговельний – прибуток, що приносить торговельний капітал; – особлива перетворена форма додаткової вартості.

Прибутковість цінного папера – здатність цінного папера приносити своєму власнику дохід (у вигляді дивіденду, відсотка чи за рахунок зростання курсу).

Приватизація – перерозподіл прав власності й управління нею, а також доходів від її використання від держави на користь приватних осіб.

Приватне господарство – господарство окремої особи, родини, громади, діяльність яких спрямовано на віднаходження засобів існування чи на одержання доходу.

Природна монополія – володіння якими-небудь даровими силами природи; – деякі види галузей народного господарства, в яких економічно вигідним є існування великих фірм (підприємств).

Природна родючість ґрунту – родючість, що є результатом природних процесів. Характеризується певними фізико-хімічними властивостями, структурою, рельєфом місцевості, кліматичними умовами.

Продуктивні сили – засоби виробництва та люди, що їх використовують.

Продуктивність праці – ефективність праці в процесі виробництва. Вимірюється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу.

Промислова революція – стрибок у розвитку продуктивних сил, суть якого полягає в переході від мануфактури до машинного виробництва наприкінці ХVIII ст. – початку XIX ст.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, що знаходяться на ринку чи здатні бути доставленими туди за певну ціну за певний строк.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Процентна ставка (норма) – показник прибутковості позичкового капіталу чи «ціна» його використання; визначається як відношення величини позичкового відсотка до величини позикового капіталу (%):

– номінальна – фактична ставка відсотка за кожний конкретний період часу, як правило, за рік;

– реальна – номінальна ставка відсотка, скоректована з урахуванням інфляції: приблизно дорівнює номінальній ставці за винятком темпу інфляції;

– ринкова (поточна) – ставка позичкового відсотка, що встановилася на ринку в результаті зіткнення попиту на позиковий капітал і його пропозиції. Рівноважна ціна кредиту;

– середня – ставка позичкового відсотка, отримана з поточних ставок за певний період часу.

Рантьє – власник коштів, розміщених у банку чи в цінних паперах, який живе винятково на доходи від них і не веде самостійної підприємницької чи трудової діяльності.

Регульована ринкова економіка – багатоукладне товарне виробництво, що припускає рівноправність і взаємодію різноманітних форм власності й підпорядкованість виробництва ринковій орієнтації, у якому процес відтворення здійснюється за певного ступеня державного регулювання.

Рейтинг – оцінка людини суспільством; – віднесення до класу, розряду, категорії тощо.

Реклама – відкрите оголошення про товар, послуги. Рекламу найчастіше здійснюють із використанням різних засобів: видань проспектів, каталогів, плакатів, листівок; періодичної преси (статей, оголошень, вкладок), кіно, телебачення, радіо тощо.

Ремесло – вид занять, дрібне ручне виробництво промислових виробів. Панувало до появи машинної індустрії. Характеризується застосуванням простих знарядь праці, особливим значенням особистої майстерності ремісника, індивідуальним характером виробництва.

Реновація – економічний процес заміщення виробничих основних фондів, що вибувають у результаті морального й фізичного зношування, новими. Необхідна умова простого відтворення. Джерелом капітальних вкладень на реновацію є амортизаційний фонд.

Рента – дохід, регулярно одержуваний рантьє у формі відсотка за наданий у позичку капітал. У землеробстві – частина доходу хлібороба-підприємця, що сплачується власникові землі за право користування землею. За своєю економічною природою рента в землеробстві – додатковий чистий продукт, частина додаткової вартості, яка створена найманими сільськогосподарськими працівниками і не перерозподіляється між галузями й виробництвами:

– абсолютна – рента, одержувана на всіх ділянках землі незалежно від їхньої родючості й місця розташування. Головною умовою утворення і присвоєння абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю і, як правило, велика приватна власність на землю й специфічні форми прояву закону цін у сільському господарстві;

– відробіткова (панщина) – особливий вид ренти, стягнутої поміщиками-кріпосниками з кріпаків у вигляді примусової роботи на панській землі чи виконання інших трудових повинностей;

– гірнича – рента, одержувана при експлуатації шахт, рудників,

– грошова – вид феодальної ренти, грошовий платіж, стягнутий поміщиками з кріпаків;

– диференціальна – додатковий чистий дохід, що виникає внаслідок розходжень у родючості ґрунтів чи їхньому місці розташування щодо ринків збуту;

– з будівельних ділянок – рентні доходи, стягнуті власником землі за право користування землею, якою скористались для будівництва житлових приміщень, господарських будівель, будівництва доріг та ін.;

– земельна – рента, що виникає в будь-якому виробництві, пов'язаному з використанням землі, природних ресурсів;

– землеробська – рента, одержувана з земельних ділянок, на яких виробляються сільськогосподарські продукти;

– монопольна – рента, одержувана з обмежених ділянок землі, придатних для виробництва рідких, особливо коштовних культур;

– продуктова – натуральний оброк, сплачений кріпаками поміщику замість виконання трудової повинності.

Рентабельність – прибутковість, прибутковість капіталу чи цінних паперів; чи відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів чи до собівартості продукції.

Рентні (фіксовані) платежі – вид поточних витрат, величина яких не залежить від масштабів комерційної діяльності, тобто від обсягу випуску та продажів продукції і послуг. Форма вилучення в дохід держави (до бюджету) частини прибутку, одержання якого обумовлене факторами, що не залежать від діяльності певного підприємства.

Рентні відносини – виробничі відносини за умов виробництва і розподілу (реалізації) рентних доходів.

Речовинні елементи виробництва – різнорідні ресурси, використовувані в процесі виробництва, що на відміну від робочої сили й землі є результатом попереднього виробничого процесу.

Ринкова влада фірми – здатність фірми вплинути на обсяг пропозиції галузі (на попит на продукцію галузі), а значить вплинути на рівень ринкової ціни.

Ринковий механізм господарювання – координація діяльності розрізнених виробників за допомогою ринкової ціни. Орієнтуючись на ринкову ціну, виробники ухвалюють рішення, яку продукцію виробляти та у якому обсязі.

Ринок – сукупність економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу товарів (послуг):

– валютний – ринок, на якому купуються і продаються валюти різних країн;

– вільний – ринок, на якому ціни встановлюються тільки відповідно до попиту та пропозиції, незалежно від впливу будь-яких зовнішніх факторів;

– галузевий – сфера формування попиту, пропозиції та ціни на продукцію однієї галузі виробництва;

– грошовий – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються в основному короткострокові депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держав та приватних осіб;

– депозитів – сегмент ринку капіталів, свого роду «фундамент» ринку кредитів, де об'єктом попиту та пропозиції є в основному кошти населення, що розміщуються на депозитних рахунках;

– землі – сфера формування попиту та пропозиції на землю;

– капіталів – складова частина ринку факторів виробництва, де об'єктом попиту та пропозиції є капітал у формі машин та устаткування (фізичний капітал), цінних паперів і кредитів (позичковий капітал);

– кредитів – сегмент ринку капіталу, де об'єктом попиту та пропозиції є капітали, надані в позичку, ринок довгострокових зобов'язань;

– монополістичної конкуренції – вид ринкової структури, де багато продавців конкурують, щоб продати диференційований продукт, характеризується широким діапазоном цін;

– олігополістичний – ринок, на якому невелика кількість продавців, що швидко реагують на ціноутворення й маркетингові стратегії конкурента, торгують з великою кількістю покупців;

– праці – сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу, а також ціни робочої сили;

– фізичного капіталу – сегмент ринку капіталів, де об'єктом попиту та пропозиції є машини, устаткування й капітальне майно;

– цінних паперів (фондовий ринок) – сегмент ринку капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів;

– цінних паперів вторинний – купівля-продаж цінних паперів, що обертаються на ринку, через фондову біржу чи позабіржовий ринок;

– цінних паперів первинний – емісія нових цінних паперів та їх наступний первинний продаж (розміщення) фірмою-емітентом;

– цінних паперів позабіржовий (фондовий ринок вуличний) – частина ринку цінних паперів; купівля-продаж цінних паперів через посередницькі фірми, оминаючи фондову біржу.

Рівновага – стан зрівноважування протилежно спрямованих сил (наприклад, рівність попиту та пропозиції на ринку);

– загальна – рівність обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції;

– часткова – рівність обсягів попиту та пропозиції на окремих ринках.

Рівність – характеристика певного суспільного стану, складова частина багатьох соціальних ідеалів. Марксизм відкидає примітивний принцип зрівняльного розподілу («зрівнялівку»), пов'язує рівність зі створенням умов для вільного розвитку всіх людей.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, застосовуваних нею у процесі праці; – особливий товар.

Робочий час – час участі працівника в суспільно-організованій праці. Вимірюється тривалістю робочого дня, тижня, місяця чи року.

Розподіл – фаза суспільного відтворення, ланка між виробництвом і споживанням. Активно впливає на виробництво, уповільнюючи чи прискорюючи його розвиток. Характер і форми розподілу визначаються способом виробництва.

Розрахунковий рахунок – рахунок до замовлення, що відкривається всім підприємствам незалежно від форми власності, які працюють за принципами комерційного розрахунку і мають статус юридичної особи. Власник розрахункового рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку. Він має свій окремий баланс, є самостійним платником усіх належних платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємини з банком.

Розрахункові операції – проведення банком розрахунків за дорученням клієнта, видача грошових і розрахункових чекових книжок, а також витягів з особових рахунків, здійснення поштових і телеграфних послуг тощо.

Сальдо – у бухгалтерському обліку – різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків. Дебетове сальдо (дебет більший за кредит) відбиває стан певного виду господарських засобів на означену дату та фіксується в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більший за дебет) відбиває стан джерел господарських засобів і фіксується в пасиві.

Селянське господарство – переважно дрібне господарство в землеробстві, як правило, без використання найманої праці, відрізняється низькою товарністю; – сімейно-трудове об'єднання осіб, що спільно ведуть сільське господарство.

Середній виторг – виторг, що припадає на одиницю проданого товару.

Середній прибуток – прибуток на авансований капітал, отриманий відповідно до середньої норми.

Середня норма прибутку – відношення створеної в суспільстві маси додаткової вартості до всього авансованого в поточному році капіталу, виражене у відсотках.

Сертифікат – похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння цінними паперами, матеріальними цінностями чи грошовими внесками та одержання на них доходів:

– депозитний – письмове свідчення кредитної установи про розміщення в ній певної грошової суми й про право вкладника на її повернення, а також на одержання відсотків на внесок;